Який шлях проходить стара побутова техніка в Європі

Ви українець і вирішили купити новий холодильник. Чудово. Але ж куди подінете старий? Якщо він ще в робочому стані, то можете його продати, або ж відвезти на дачу. Якщо не в робочому — йому дорога на смітник. Зазвичай, алгоритм дій приблизно такий. Якщо ви поділитеся цим досвідом з європейцями, вони щонайменше здивуються.<br /><br /><img src=”https://businessua.com/uploads/images/2026/5733_4b83dc8e43b40029af4df50fe7971c3d_b98ca7ce.jpg” border=”0″ width=”750″ height=”666″ alt=”33_4b83dc8e43b40029af4df50fe7971c3d_b98ca7ce.jpg (158. Kb)” /> Та який же шлях проходить стара побутова техніка в Європі, та що корисного з цього можуть взяти для себе українці?<br /><br />Чому побутову техніку не можна викидати просто на смітник?<br /><br />Більшість побутових приладів мають в своєму складі багато токсичних речовин, таких як кадмій, свинець, ртуть, нікель, формальдегід. Якщо віднести прилад на смітник, він буде роками забруднювати довкілля, отруювати ґрунт і воду. А фреон з холодильників та кондиціонерів — руйнувати озоновий шар.<br /><br />До того ж у побутовій техніці є метали, пластик, плати, кабелі та інші компоненти, які можна відокремити і використані повторно, переробити на вторсировину.<br /><br />Тому найбільш «цивілізований» спосіб позбутися старої побутової техніки — віддати її на утилізацію. В Європі це — залізобетонне правило, якого суворо дотримуються. Стару техніку заборонено викидати у звичайні смітники. За це передбачені суттєві штрафи, які в різних країнах коливаються в середньому в діапазоні від 1 тис. до 15 тис. євро.<br /><br />Що роблять із старою побутової технікою в Європі?<br /><br />Оновлюють техніку, як правило, досить часто, в середньому раз на 5 років. Технологічний прогрес не стоїть на місці, і з кожним роком з’являються все сучасніші прилади, кращої якості та з новим функціоналом. Тому європейці зазвичай не чекають, щоб техніка «відслужила» своє аж до того моменту, поки остаточно перестане працювати. А поступово замінюють всі прилади в домі на новіші.<br /><br />Окрім того, ремонтувати побутові прилади в Європі часто невигідно. Наприклад, ремонт пральної машини обійдеться в 200−250 євро, тоді як нова коштуватиме 300−400 євро. Відповідно сенсу ремонтувати немає. Тоді як в Україні ремонт може бути недорогим щодо до вартості нової техніки.<br /><br />Відвозити стару техніку на дачу чи тим більше складати її в гаражі для європейців дивно. Бо якщо на дачі знадобиться холодильник, то туди купують новий, а зберігати старі речі роками на випадок «а раптом згодиться» не заведено.<br /><br />Тому коли європейці вирішують попрощатися з тим чи іншим побутовим приладом, вони обирають один із варіантів його позбутися. Це може бути:<br /><br />Здавання в магазин просто під час купівлі нової техніки.<br /><br />Відвезення до муніципальних пунктів збору.<br /><br />Замовлення спеціальної служби вивезення великогабаритного сміття.<br /><br />Благодійні пожертви.<br /><br />Розглянемо детальніше кожен з цих методів і як вони працюють.<br /><br />Здавання старої побутової техніки в магазин<br /><br />В більшості країн Європи цей спосіб найбільш поширений і найпростіший для споживачів. Працює він таким чином: покупцеві привозять нову побутову техніку з магазину (наприклад, пральну машину, посудомийку чи холодильник), натомість забирають та вивозять стару. Як правило, це стосується саме крупногабаритної техніки. Найчастіше це не обмін по trade-in, а безкоштовне вивезення техніки<br />Навіть якщо вона ще працює.<br /><br />Звісно, це не обов’язкове правило і покупець може залишити собі будь-який старий прилад, якщо захоче. Але так зазвичай не відбувається, людям не потрібні дві одиниці побутової техніки з однаковим призначенням.<br /><br />Цікаво, що часто великі магазини побутової техніки на законодавчому рівні зобов’язані приймати стару техніку. Навіть якщо у них не купують нову. Далі ці прилади відправляють на утилізацію.<br /><br />Утилізація через муніципальні пункти збору<br /><br />Власники старої побутової техніки можуть самостійно доправити її до спеціальних пунктів приймання вторинної сировини — Муніципальних центрів. Здати техніку там можна безкоштовно.<br /><br />Такі пункти прийому є у кожному місті. Знайти найближчий пункт можна через вебсайти муніципалітетів. Зазвичай, окрім старої техніки, там приймають батарейки, а також хімічні відходи (фарби, розчинники, засоби для чищення) чи інші прилади з небезпечними речовинами.<br /><br />Сам процес утилізації починається з того, що стару техніку розбирають на компоненти та вилучають небезпечні речовини (ртуть, свинець, фреони тощо).<br /><br />Після чого відокремлюють інші матеріали та направляють їх на переробку.<br /><br />Наприклад, можна зустріти рідкісноземельні метали та дорогоцінні метали (золото, срібло, мідь), які містяться в електронних платах та мікросхемах. Цікаво, що кожного року з електронних відходів у ЄС вилучають різноманітних матеріалів на суму понад 5 млрд євро.<br /><br />Також на переробку відправляють пластикові корпуси, скло з моніторів та телевізорів тощо. Головний принцип — мінімізувати шкоду для довкілля та використати повторно всі матеріали, де це можливо.<br /><br />До речі, скло можна переробляти нескінченну кількість разів без втрати якості. Натомість «життєвий цикл» пластику становить лише декілька переробок. Разом із цим переробляти його досить вигідно — в країнах Європи тонна очищеного пластика коштує близько 1 тис. євро.<br /><br />Загалом бізнес на переробці відходів — поширене явище в країнах Європи. Настільки, що Швеція навіть почала імпортувати сміття, адже країна стала лідером з утилізації та навчилася використовувати повторно 99% відходів. А сміття з інших країн потрібне Швеції для завантаження понад 30 сміттєспалювальних заводів, котрі переробляють відходи в електрику та тепло.<br /><br />Замовлення спеціальної служби<br /><br />Ще один спосіб здати великогабаритну техніку — замовити спеціальні служби, які займаються збиранням таких приладів на постійній основі. Часто вони працюють за попереднім записом, який треба зробити щонайменше за тиждень, а іноді й за місяць. Послуги таких служб платні і коштують близько 50 — 120 євро.<br /><br />Як правило, великогабаритну техніку не можна просто винести на смітник. Але в деяких випадках залишити побутову техніку біля сміттєвих баків можна, якщо ви точно знаєте, що у вашому районі їздить спеціальна бригада утилізаторів за визначеним графіком.<br /><br />Благодійна пожертва<br /><br />В багатьох країнах Європи є соціальні магазини, куди можна відвезти стару побутову техніку в робочому стані. Також можна віддати прилади благодійним організаціям. Далі її передають малозабезпеченим людям або тим, хто її потребує.<br /><br />Ще один варіант «поділитися» робочою, але вже непотрібною побутовою технікою — виставити її на вулицю у спеціально відведених місцях. Часто це неподалік сміттєвих баків. На приладах потрібно залишити стікери з написами «справне», або «подарую».<br /><br />Що роблять зі старою побутовою технікою в Україні?<br /><br />Найчастіше стару техніку хочуть використовувати якнайдовше або повторно. В ній замінюють деталі, віддають в ремонт, або продають через спеціалізовані платформи. З точки зору екологічності, прагнення продовжити термін служби побутової техніки розглядається лише позитивно.<br /><br />Натомість негативним явищем є «Накопичувальний синдром», присутній у багатьох українців. Не наважуючись розпрощатися з непотрібними речами, люди збирають їх роками, тоді як відправка на переробку дала б можливість використовувати вторсировину.<br /><br />І хоч в Україні утилізація небезпечних відходів не настільки налагоджена, як в Європі, в нашій країні існують спеціалізовані пункти приймання та організації, які такі послуги надають. Наприклад, у Києві функціонує науково-виробниче підприємство «Екологічна лабораторія», яке приймає на утилізацію побутову офісну, комп’ютерну та іншу техніку з небезпечними складниками. Послуги з утилізації для підприємств і населення також надає компанія «Екологічні інвестиції».<br /><br />Наприклад, у Києві функціонує науково-виробниче підприємство «Екологічна лабораторія», яке приймає на утилізацію побутову офісну, комп’ютерну та іншу техніку з небезпечними складниками. Послуги з утилізації для підприємств і населення також надає компанія «Екологічні інвестиції».<br /><br />Загалом знайти, куди в Україні здати на утилізацію старий холодильник чи посудомийну машинку, в більшості випадків реально. Проте, для цього потрібно докласти зусиль.<br /><br />Яку б/в техніку з Європи продають в Україні?<br /><br />Замість висновків, надамо відповідь на питання «Звідки ж береться „побутова техніка з Європи“ в українських магазинах з аналогічною назвою?». Варіантів поповнення асортименту таких магазинів декілька:<br /><br />Виставкові зразки (техніка, яка стояла на вітринах).<br /><br />Лізингові компанії, які здавали техніку в оренду громадянам чи офісам на кілька років.<br /><br />Техніка з дрібними дефектами та браком.<br /><br />Моделі, які не були продані вчасно, і потрапили у сток центри.<br /><br />Програма утилізації — старі прилади, які здали в магазин побутової техніки під час купівлі нових.<br /><br />Дізнатися, яким саме шляхом потрапив до українського магазину вживаної побутової техніки конкретний прилад, можна, запитавши про це у продавця.<br /><br />Останнього бажано обирати з гарною репутацією або за рекомендаціями від знайомих.<br /><br />Загалом купівля б/в техніки з Європи приваблює покупців можливістю обрати товари відомих європейських брендів високої якості, які не представлені на ринку України, за помірними цінами. Але важливо, щоб продавець надавав гарантію роботи такої техніки хоча б на півроку.<br /><br />Якщо ж говорити про європейський ринок, то в більшості країн аналогічних магазинів фактично немає. Хіба що ті, які пропонують вживану спеціалізовану професійну техніку (як кавомашини для кав’ярень чи промислові пральні машини.<br /><br />У цьому аспекті культура споживання також відрізняється.<br /><br />Загалом європейський досвід поводження зі старою побутовою технікою мав би стати корисним прикладом для українців. Почати було б непогано з того, щоб налагодити процес утилізації на рівні звичайних побутових споживачів, якого в нашій країні фактично не існує.