“Стратегічна перевага” як ілюзія: навіщо росії вигадані успіхи на фронті

Днями речник російського диктатора Пєсков заявив, що Москва зараз “має стратегічну перевагу” на лінії фронту. “Зараз ми маємо стратегічну перевагу.
Чому ми повинні її втрачати? Ми не збираємося її втрачати. Ми йдемо далі. Ми просуваємося і будемо продовжувати просуватися”, – наполягає він.
Варто зауважити, що подібні заяви представників країни-окупанта про успіхи на фронті спрямовані виключно на внутрішню аудиторію і не відображають реальної ситуації. Російська влада  таким чином намагається створити ілюзію досягнень на тлі війни, що триває, і відсутності реальних результатів. 
Подібні заяви розраховані виключно на внутрішнього російського споживача — показати хоча б в інформаційному полі так звані “успіхи” російської окупаційної армії. Але якщо за 5 років широкомасштабного вторгнення в Україну вони не змогли виконати навіть завдання тактичного рівня, зокрема встановити повний контроль над Луганською та Донецькою областями, то про які результати можна говорити? Я вже не кажу про цілі так званої “СВО” — “демілітаризації” і “денацифікації”, які були вигадані російським керівництвом.
На тлі величезних втрат у російського суспільства накопичуються питання до влади.
Нагадаю, за інформацією Генштабу ЗСУ,тільки за минулу добу українські захисники відмінусували ще 1 130 російських окупантів. Загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 10.04.26 орієнтовно склали: особового складу – близько 1 308 670 (+1 130) осіб.
Відбувається те, що при втраті вже понад 1 млн осіб російська сторона не може продемонструвати результатів, які дозволили б говорити про виконання поставлених завдань. І це викликає питання всередині самого російського суспільства, попри тотальний контроль спецслужб. Щобільше, за тривалістю ця війна вже перевищила радянсько-німецьку, і це вельми показовий факт. Втрати російської армії катастрофічні. І щоб знизити рівень напруги в суспільстві, особливо на тлі успішних ударів української сторони по нафтопереробних підприємствах і нафтопортах РФ, вкидається подібна інформація нібито про захоплення територій. 
Наприклад, 01 квітня поточного року російська сторона заявила про начебто встановлення повного контролю над усією територією Луганської області. 
Пізніше у Третьому армійському корпусі спростували цю інформацію російських пропагандистів. Українські захисники наголосили, що на Луганщині продовжують перебувати підрозділи Сил оборони України. Вони тримають позиції в районі сіл Надія, Новоєгорівка і Греківка, де окупанти за останні пів року здійснили 144 спроби штурмів, зокрема залучивши 19 одиниць мототехніки і 360 солдатів армії-вбивці. Безповоротні втрати Росії вбитими склали до 260 окупантів, пораненими понад 80 осіб.
Варто зауважити, що російські пропагандисти  і до цього часу неодноразово “брали” Луганську область, як мінімум тричі.
Варто нагадати про заяви Росії щодо Куп’янська, які не відповідають дійсності.
Ще пів року тому лунали заяви про нібито взяття Куп’янська. 
Натомість інформація про захоплення Куп’янська чи Куп’янська-Вузлового російськими військами, за сталою практикою, виявилася російським фейком. Сили оборони України спростували заяви генштабу армії країни-окупанта про контроль над цими населеними пунктами, зазначивши, що ворог поширює брехню, а самі пункти не знаходяться під окупацією. У Куп’янську проводиться зачистка залишків російських військ.
Мета цієї інформаційної операції рф — приховати власні критичні втрати на Куп’янському та Покровському напрямках, створити ілюзію “успіхів” на фоні реальних поразок і тисяч убитих.
Раніше ворожа пропаганда поширювала фейки про оточення ЗСУ у Купʼянську та навіть “возила” туди іноземних журналістів.
Примітно, що станом на сьогодні Сили оборони України фактично повністю контролюють місто. Останній організований пункт оборони російських окупантів був придушений на території районної лікарні. Те ж саме стосується Куп’янська-Вузлового, який росіяни “брали” як мінімум п’ять разів.
Росія не змогла реалізувати й інші свої плани на фронті.
За останні 10 місяців Російська Федерація не виконала завдання зі створення так званої буферної зони ні у Харківській, ні у Сумській, ні в Дніпропетровській областях.  Примітно, що заяви російського диктатора щодо створення так званої “буферної зони” на території України, зокрема в Сумській, Харківській та Чернігівській областях, з’явилися на тлі проведенні контрнаступальних операцій Сил оборони на території самої країни-окупанта. Тоді це стало черговим ударом по іміджу російського військово-політичного керівництва, яке намагалося продемонструвати завершення так званої “Курської операції”.
Наразі, на окремих напрямках українські сили перехопили ініціативу, зокрема, у Дніпропетровській області було звільнено близько 500 кв. км території. Росіяни хотіли використати фактор Дніпропетровської області виключно як елемент політичного тиску на українську сторону під час перемовин. Відповідно, деокупація територій Дніпропетровської області  зруйнувала плани російської сторони. 
Зауважу, після проведення успішних контрнаступальних дій терміни переговорів української та російської делегацій були перенесені.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.
The post “Стратегічна перевага” як ілюзія: навіщо росії вигадані успіхи на фронті appeared first on Прямий.