Як працюють збирачі ягід у Фінляндії: розповідь українки, яка повернулася з сезонної роботи

Як відомо, багато українців працювали за кордоном до повномасштабного вторгнення Росії. Йдеться і про фахівців високого рівня кваліфікації, і про робітничі професії, і про працевлаштування на роботи, які не вимагають спеціальних навичок та знань, як-от: збір овочів, фруктів чи ягід.
Серед багатьох побутує уявлення про те, що сезонна робота зі збирання врожаю – щось на кшталт праці на власному городі чи присадибній ділянці, і що займатися цим під силу практично будь-якій відносно здоровій людині.
Чи це так насправді та які несподіванки можуть чекати на непідготовлену людину, яка їде на подібну роботу, PRM.ua дізнався від українки, яка спробувала себе на сезонному збиранні полуниці у Фінляндії. Також жінка розповіла про умови й оплату праці та дорожні витрати.
Олена давно хотіла спробувати попрацювати за кордоном бодай кілька місяців, і фінансовий мотив не був вирішальним: в Україні вона та її чоловік хоча й не заробляли багато, але завдяки раціональному використанні коштів принаймні двічі на рік могли собі дозволити подорожі: влітку – за кордон у Хорватію, Туреччину чи Румунію, взимку – на лижі в Карпати. Енергійна та ініціативна, жінка була зацікавлена побачити світ не лише як туристка, а й спробувати новий досвід, і навіть відсутність знання іноземних мов її не зупиняло. Мотивації додавав і безвізовий режим з країнами Євросоюзу, який Україна здобула у 2017 році.
Як відомо, туристична віза не дає права офіційно працювати в ЄС. Зазвичай, для роботи у Фінляндії, потрібно мати дозвіл на проживання. Однак, для сезонної праці терміном до 90 днів не потрібен дозвіл на проживання, а потрібні або віза, або сертифікат на сезонну роботу для громадян країн з безвізовим режимом. Закон про сезонну роботу не застосовується для роботи зі збору лісових ягід, оскільки це не пов’язано з трудовими відносинами. Робота зі збору лісових ягід регулюється “Законом про правовий статус іноземців, які збирають натуральні продукти”.
Умови роботи
За словами Олени, збирання полуниці – це дуже велике фізичне навантаження, передусім – на спину та ноги.
“Починати потрібно о 4-й годині ранку, а іноді й о 3-й – у Фінляндії в цю пору року “білі ночі” – все залежить від погодних умов та замовлень, які надходять від магазинів. Часом виходили на роботу о 3-й ночі та працювали 16 годин. З собою брали бутерброди та воду. Зміна тривала від 8 до 16 годин”, – згадує жінка.
Вночі там було прохолодно – 9 до 12 градусів тепла, крім того – висока вологість. Від роси весь одяг мокрий, який висихає на тілі протягом дня.
“Досвідченіші заробітчанки брали з собою водонепроникні прогумовані куртки та штани. У мене таких речей не було. Тому від холоду та мокрого одягу запалилися суглоби, крутило ноги. До цього я готова зовсім не була. Дуже було важко щоночі вставати о 2 годині та о 3 годині вже розпочинати роботу”, – розповідає Олена.
Жінка додає: у свої 56 займається спортом, ходить до басейну, уже понад десять років їздить на кілька днів в Карпати на лижі та взагалі – почувається молодшою за свій вік. Проте відчуває: після виснажливого “відрядження” доведеться деякий час відновлюватися.
Разом з Оленою полуницю збирали переважно українки – зі зрозумілих причин чоловіків з України майже не було, однак було багато білорусів, які працювали у лісі: чистили його, висаджували молоді сосни та ялинки. Оплата такої роботи погодинна. На місяць можна заробити 4 тисячі євро та більше. Росіян наша співвітчизниця там не бачила.
Умови проживання
У гуртожитку, де поселили працівниць, було вісім двомісних кімнат, простора кухня з усім необхідним, хол з диванами та телевізором та велика лоджія. Туалети та душові – загальні.
“Умови можна оцінити за п’ятибальною системою на тверду четвірку. Біля гуртожитку – чудово обладнана територія, волейбольний майданчик та багато лавок, а поруч ліси з ягодами та грибами та шикарне озеро, до якого пів години пішки. Неприємно здивували лише змії, яких було багато – не очікувала побачити їх за якусь сотню кілометрів до Полярного кола” – каже українка.
Оплата праці
Коли стиглої полуниці ще мало чи вже мало – оплата погодинна. Для новачків – тих, хто вперше на такій роботі – вона становить 9 євро, а для працівників із досвідом – 10,80 євро. Коли ягід вже багато, оплата здійснюється за масу зібраного врожаю – 1,08 євро за кілограм.
“Погодинну оплату ми мали лише два дні, далі – за кілограм. Більше зібрав – більше заробив. Жінки, які їздять не вперше, збирають від 70 до 100 кошиків на день. У кошику 3 – кілограми. Багато хто заробляв на день понад 200 євро. У мене так не виходило. 100 євро за день це була максимальна сума” – розповідає Олена. Усього вона пропрацювала на полуниці близько семи тижнів. Каже: заробітком задоволена, хоча очікувала, що зможе більше.
Витрати на дорогу

Автобус Тернопіль – Варшава – 1100 грн;
У Варшаві із західного автовокзалу до аеропорту імені Шопена електричкою 3.40 злотих (майже 30 грн);
Авіапереліт Варшава – Гельсінкі 830 грн. Авіакомпанія Finnair. Була гарна знижка для українців. Зворотний квиток коштував близько трьох тисяч гривень – уже без знижки;
З аеропорту в Гельсінкі Вантаа до залізничного вокзалу, три зупинки електричкою. Безплатно;
Від вокзалу до містечка Кайаані потягом “Інтерсіті” – приблизно 560 кілометрів, які подолали приблизно за сім годин. Для українців проїзд безплатний – просто потрібно показати паспорт. Для решти вартість залізничного квитка становить 56 євро.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.

The post Як працюють збирачі ягід у Фінляндії: розповідь українки, яка повернулася з сезонної роботи appeared first on Прямий.