Злі вулиці Ромео і Джульєтти: огляд на мюзикл “Вестсайдська історія” Стівена Спілберга

9 грудня в український прокат вийшов драматичний мюзикл Стівена Спілберга “Вестсайдська історія”.
Кінооглядач “Прямого” пояснює, чому це грандіозне кіно.
Нью-Йорк кінця 1950-тих. Вест-Сайд – це гетто, яке от-от знесуть для елітної забудови Червивого Яблука. В районі ворогують дві банди – “Джерки”, які є нащадками білих мігрантів та “Шарки” – які мігрували  в США з Пуерто-Рико. Тоні – “легенда” вуличних воєн з банди “Джерків”, а Марія – сестра лідера “Шарків” Бернардо. Попри те, що вони повинні були б ворогувати – молоді люди закохуються одне в одного палким підлітковим коханням (усім героям стрічки не більше 20 років). Однак, “закрите суспільство” вуличних кланів радше знищить закоханих, ніж дозволить їм бути разом.
Першопочатково “Вестсайдська історія” – це був бродвейський мюзикл 1957 року. Тоді він докорінно змінив ставлення до цього напрямку мистецтва, заснувавши сюжет навколо актуальних соціально-політичних проблем. Пізніше, в 1961 році постановка отримала кіноадаптацію і зібрала 10 “Оскарів”, ставши кінокласикою, ледь завершивши прокат.

Юний Спілберг обожнював цю історію і мріяв перенести її ще раз на великі екрани всю свою кар’єру. Що насамперед відомо про Спілберга – це те, що він геній сучасного кінематографа. А геніальність його полягає в тому, що будь-яку історію, будь то пригодницька сага про археолога чи історична драма про Голокост, він уміє зробити такою, щоб вона здавалась цікавою і надихаючого для наймасовішого глядача.
Для того, щоб вдруге оживити “Вестсайдську історію” Спілберг збирає цілу “лігу справедливості” з голлівудських важковаговиків. Сценарій стрічки адаптовував Пулітцерівський лауреат Тоні Кушнер, танці ставив хореограф New York City Ballet Джастін Пек, за музичне аранжування відповідав худкер Лос-анджелеського філармонічного оркестру Густаво Дюдемаль, а за камеру відповідав двократний лауреат “Оскара” Януш Камінський. До слова, Кушнер раніше писав для Спілберга сценарії фільмів “Мюнхен” і “Лінкольн”, а Камінський отримав свої “Оскари” за “Список Шиндлера” та “Врятувати рядового Райана” режисерства Спілберга.

З такою командою однозначно мало б народитись або щось грандіозне, або щось геть провальне. “Вестсайдська історія” вийшла грандіозною. Набравши каст з маловідомих акторів, багато з яких дебютанти, Спілберг створює дуже складний і масштабний ансамбль. Не обмежуючи себе в просторі, режисер знімає більшість сцен не у павільйонах, а на реальних вулицях Нью-Йорка, що якраз пустував через черговий локдаун. Однак режисер не просто знімає Нью-Йорк, а гармонічно включає різні міські локації, як частину сюжету, Нью-Йорк – це один з героїв цього фільму, а не просто простір. Так сцену зустрічі закоханих Спілберг знімає в тінях легендарних металевих пожежних балконів, що прибудовані до більшості нью-йоркських хмародерів. А перше побачення режисер переносить в музей середньовічного мистецтва “Клойстерс”, який збудований, ніби лицарський замок. Таким антуражем режисер робить реверанс, до першоджерела “Вестсайдської історії” – шекспірівської “Ромео і Джульєтти”.
Музична обробка стрічки можна навіть сказати краща за оригінал.  Густаво Дюдемаль відомий зокрема тим, що вже давно аранжував легендарні треки Леонарда Бернстайна, внісши туди латиноамериканський колорит, який останній не знав настільки досконало, як нинішній худкер Лос-анджелеського філармонічного оркестру, який родом з Венесуели.

Однак, знімаючи “Вестсайдську історію”, Спілберг не відривається від сучасного контексту, так, наприклад образ пацанки Анабодіс з 1957 року у 2021 режисер перетворює на трансгендерного персонажа, а старого єврея-аптекаря Дока замінює старшою пуерториканкою Валентиною. Окрім того, в оригінальній версії Марію мали видати заміж за нелюба Чіно, Спілберг же “обмежив” ці стосунки до просто нав’язливого прохання оточення звернути увагу Марії на перспективного жениха.
Окрім власне центральної сюжетної закоханих, які сковані суспільними заборонами і міжклановою ворожнечею, Спілберг, які 65 років тому повертає цій історії соціальний контекст. Його пуерториканці – це молоді люди, які шукають кращої долі і повинні гарувати на важких роботах зранку до ночі, в той час, як їх намагаються убити вуличні гопники, арештувати за найменший привід поліція, та ще й муніципальні чиновники виселяються з їхніх помешкань. З Іншого боку “джерки” – це люди, які б’ються за власний світ. Так вони мають дуже дивне уявлення про цей світ, вважаючи, що життя обмежується кількома кварталами, однак це світ, де вони виросли і який вони нікому не хочуть віддавати. На початку стрічки один з “Джерків” здирає вивіску пуерториканського бару, яка накладена на оригінальну вивіску ірландського паба. І у всій цій війні важливий насправді лише один персонаж – це лейтенант Шранк (Корі Столл), який уособлює собою державу, якій абсолютно плювати, що на “дженків” з їх бажанням жити в уставленому світі, що на “шарків”, які намагаються знайти кращої долі. Для нього вони лише один з приводів частіше пити ліки проти головного болю. Надокучливий та дратівливий привід, який він хоче по скоріше здихатись на догоду комітету з благоустрою. Шренк – це той образ держави, яка не просто наплювала на непривілейовані верстви населення, а й намагається їх позбутись, ніби шкідників та паразитів. Вся ця соціальна драматургія лягає в канву сучасної Америки, яка з одного боку переживає десегрегаційні процеси, а з іншого відродження консервативних суспільств. А між ними стоїть держава, яка я лейтенант Шренк, хотіла б їх всіх позбутись, але не знає як.

В сухому залишку, “Вестсайдська історія” Стівена Спілберга – це грандіозне повернення легендарного мюзикла на широкі екрани для масового глядача. Постановка масових балетних сцен та оновлена музика, розгортання шекспірівських пристрастей та нагадування про соціальну проблематику – видатний режисер вкотре підтвердив, що майстерність та геніальність не минають з роками. Якщо й реалізовувати мрії дитинства, то так, як це зробив Спілберг.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.
The post Злі вулиці Ромео і Джульєтти: огляд на мюзикл “Вестсайдська історія” Стівена Спілберга appeared first on Прямий.