Хто зобов’язаний утримувати дитину, якщо батьки відсутні або непрацездатні: роз’яснення Мін’юсту

У разі, якщо батьки не можуть утримувати дитину, обов’язок забезпечення її потреб може бути покладений на інших членів сім’ї або родичів. Відповідні норми передбачені Сімейним кодексом України.
Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Утримання дитини є першочерговим обов’язком її батьків. Водночас навіть після позбавлення батьківських прав цей обов’язок не зникає. Якщо ж батьки відсутні або не можуть забезпечити дитину матеріально, відповідальність може бути покладена на інших родичів.
Зокрема, закон визначає, що дід і баба зобов’язані утримувати онуків у разі відсутності або неможливості батьків виконувати свої обов’язки. Аліменти можуть бути стягнуті як з боку батька, так і з боку матері. Такий обов’язок покладається як на працездатних, так і на непрацездатних родичів, якщо вони мають відповідні матеріальні можливості.
Повнолітні брати та сестри також можуть бути зобов’язані утримувати своїх молодших братів або сестер у випадках, коли батьки відсутні або не мають змоги забезпечити дитину. Аналогічно, непрацездатні повнолітні брати чи сестри можуть отримувати допомогу, якщо вони самі потребують матеріальної підтримки.
Окрім того, обов’язок утримання може покладатися на мачуху або вітчима, якщо дитина проживає з ними та не має батьків або інших родичів, здатних забезпечити утримання. Суд має право звільнити їх від цього обов’язку, якщо спільне проживання було нетривалим або за наявності інших поважних причин.
Якщо дитина виховувалась у сім’ї осіб, які не є її родичами, ці особи також можуть бути зобов’язані надавати їй матеріальну допомогу. У таких випадках суд враховує, наскільки тісними були стосунки між дитиною і цими особами та чи мають вони матеріальні ресурси.
Під час визначення кола осіб, які можуть бути зобов’язані утримувати дитину, суд бере до уваги відсутність батьків або їхню нездатність виконувати обов’язок, наявність родинних зв’язків, матеріальні можливості родичів і потребу дитини у підтримці.
У випадках, коли один із батьків зник безвісти або визнаний безвісно відсутнім, утримання може здійснюватися коштом його майна. Відповідно до Цивільного кодексу України, опікун над майном такої особи має право спрямовувати кошти на забезпечення потреб дітей.
Міністерство юстиції наголошує, що право дитини на належне матеріальне забезпечення є одним із ключових принципів захисту її інтересів. Якщо батьки не можуть виконувати свої обов’язки, утримання може бути покладено на родичів або інших осіб за рішенням суду.
Розмір аліментів із родичів визначається судом у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір не може бути меншим за половину прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У 2025 році ця сума становить від однієї тисячі двісті вісімдесяти однієї гривні п’ятдесяти копійок до однієї тисячі п’ятисот дев’яносто восьми гривень.
Якщо платник має достатній дохід, суд може встановити повний прожитковий мінімум: від 2563 грн до 3196 грн. За зміни обставин — хвороби, втрати роботи або появи нових утриманців — розмір аліментів може бути переглянутий.
Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право самостійно звертатися до суду для захисту своїх прав і розпоряджатися аліментами, що належать їй. Це право закріплено українським законодавством і спрямоване на забезпечення найкращих інтересів дитини.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
 
The post Хто зобов’язаний утримувати дитину, якщо батьки відсутні або непрацездатні: роз’яснення Мін’юсту appeared first on Прямий.