З російського полону повернувся журналіст Дмитро Хилюк: історія неволі і звільнення

24 серпня з російського полону до України в межах обміну повернувся журналіст УНІАН Дмитро Хилюк, який з березня 2022 року перебував у неволі як цивільний заручник. Впродовж трьох років він бачив у російському полоні лише зафарбовані вікна камери, шматок неба з прочиненого на провітрювання вікна та асфальт. Листів у буцегарні ніхто не отримував.
Про це Дмитро Хилюк розповів у коментарі для медіа, який записав журналіст Стас Козлюк для Інституту масової інформації.
За його словами, найважчим було відчуття “вакууму” – повної ізоляції від будь-якої інформації.
“Повний інформаційний вакуум, абсолютно повний. І була найбільша турбота, звісно, не про себе, а про те, щоб застати батьків живими. На щастя, вони живі, і я з ними поспілкувався. Я знаю, що все гаразд і гора з плеч”, – розповів Дмитро.
На запитання, чи було йому відомо про звільнення Херсону, журналіст заперечив, додавши, що в полоні навіть не знав, котра година.
“Який Херсон, це тотальна відсутність будь-якої інформації. Ми не знали навіть, яка година. Вперше за три з половиною роки я побачив годинник в автобусі в Білорусі, з аеропорту нас везли в Україну на кордон. Ми бачили лише там зафарбовані вікна камери, шматочок неба з прочиненого на провітрювання вікна, бачимо лише асфальт, тому що ходимо лише зігнутими донизу. Ми не бачимо зеленої трави в прямому сенсі слова, не бачимо пташок, єдине, що ми бачили – ворони на спостережних вишках за ці роки”, – згадує журналіст.

Фото: Стас Козлюк (ІМІ)

За його словами, для орієнтування в датах вони вели власний календар у камері, запам’ятовуючи дати, згадуючи дні народження близьких у камерах, свої. “Це дуже страшно, це не тільки інформаційний вакуум, але вакуум всього”, – додав Хилюк.
Він зізнався, що рідкісним “винятком” було, коли охоронці повідомляли елементарні речі, як-от дату Великодня. Людяність за весь час він побачив лише від одного співробітника з персоналу.
“Ми просто сиділи і нічого не робили – сиділи днями в тюрмі. Ми просилися, щоб нам дали якісь коробки клеїти, хоч щось. Просилися, щоб нам дали якісь коробки клеїти, хоч щось. Нам казали, що не можна”, – згадує журналіст.
Він додав, що були хвилини розпачу, коли полонені думали, що вони нікому не потрібні. Втім підтримка один одного допомагала не зламатися.
Після звільнення Дмитро мріє перш за все обійняти і розцілувати своїх батьків. Його батько також перебував у російському полоні, але був повернувся на українську землю раніше. Журналіст також розповів, що планує повернутися до своєї роботи.

фото з відкритих джерел

Що відомо про полон Дмитра Хилюка
Журналіст інформаційної агенції УНІАН Дмитро Хилюк був викрадений військовослужбовцями РФ у селі Козаровичі Вишгородського району Київської області орієнтовно 4 березня 2022 року.
1 березня Дмитро Хилюк на своїй сторінці у Facebook написав, що село, де він проживає опинилось під окупацією, а населені пункти на лівому березі Ірпеня відрізані від столиці. Журналіст додав, що інтернет дуже слабкий.
Зрештою, кілька днів звісток від журналіста не було. Від сусідів друзі дізналися, що Дмитра Хилюка затримали люди у військовій формі РФ. Вони відвезли його у невідомому напрямку.

фотоколаж: Детектор Медіа

Саме на поганий зв’язок колеги журналіста спочатку списували тривалу відсутність контакту. Проте згодом журналістська спільнота дізналася про затримання Хливнюка військовими РФ, якого вивезли до селища Димер Вишгородського району Київської області
“За словами звільнених місцевих жителів сусіднього села Козаровичі, Дмитра нині утримують у будівлі одного з підприємств у Димері. Саме там його бачили кілька вже звільнених чоловіків. Тримають, як й інших, із зав’язаними скотчем руками та пов’язками на очах”, – повідомила організація “Медійна ініціатива за права людини”.
Зазначається, що ймовірною причиною затримання може стати підозра, що місцеві жителі, а надто журналісти, могли спілкуватися з українськими військовими та правоохоронними органами.
Спочатку журналіста утримували на території окупованого Димера. Звідти його перевезли до Новозибківської в’язниці в Брянській області Росії. Згодом – до Мордовії, а потім до колонії №7 у Пакино Володимирської області. Ця в’язниця – місце, де ламають людей. Там б’ють, морять голодом, змушують стояти на морозі. Дмитро важив лише 45 кілограмів.

фотоколаж: Репортери без кордонів

У полоні Дмитро зазнав усього: голоду, побиття, психологічного тиску. Окупанти змушували дивитися пропаганду, погрожували. Але він не зламався. У червні 2024 року звільнений військовий передав звістку: Дмитро живий, тримається.
Про це міжнародній організації “Репортери без кордонів” розповів звільнений з російського полону військовий Ігор, який рік провів із Дмитром в одній камері у Владимирській області Росії.
“Повернувшись до України, я побачив його фото і можу сказати, що він має зовсім не такий вигляд, як раніше”, – сказав колишній військовополонений.
Дмитра він вважає своїм другом, оскільки разом з ним “пережив рік пекла” в одній камері №8 у виправній колонії ІК-7 у Пакіно, розташованій у Владимирській області.
Ігор також розповів про знущання росіян. За його словами, у цій камері перебувають близько п’ятнадцяти українців – як цивільних, так і військових. Він пригадав, що посеред зими, за мінус десять градусів, його та його товаришів змушували ходити тюремним подвір’ям повністю голими. Досить часто під час перевірок тюремні наглядачі або співробітники служби безпеки (ФСБ) розважаються, спускаючи собак на ув’язнених. Останніх регулярно змушують співати російський гімн або позбавляють їжі.

фото: Офіс президента

І ось, 24 серпня 2025 року, сталося те, на що всі чекали. У рамках 68-го обміну полоненими (146 на 146) Дмитро Хилюк повернувся з полону. Це був особливий день – День Незалежності України. Разом із ним звільнили колишнього міського голову Херсона Володимира Миколаєнка, журналіста Марка Каліуша, медика Сергія Ковальова з “Госпітальєрів”.
Як повідомили в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, обмін військовополоненими відбувся в межах домовленостей, досягнутих під час перемовин у Стамбулі.
Серед звільнених бійців також є представники Десантно-штурмових військ, Повітряних та Військово-морських Сил, а також воїни ТрО, Національної гвардії та Державної прикордонної служби. Вони воювали на Луганському, Донецькому, Харківському, Запорізькому, Херсонському, Миколаївському, Київському, Сумському напрямках та обороняли Маріуполь і Чорнобильську АЕС.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.

The post З російського полону повернувся журналіст Дмитро Хилюк: історія неволі і звільнення appeared first on Прямий.