fbpx

Пул Першого

Все про Перших та їх оточення

Як зберігати українське — і не виглядати архаїчно

Є речі, які залишаються незмінними в українців — любов до домашньої їжі, сильних історій і, звісно, хорошого застілля. Але за кожною пляшкою, за кожним тостом стоїть не просто вечірка — стоїть цілий культурний бекграунд. Якщо добре придивитися, то й горілка може бути частиною культурної ДНК. А якщо вона з коренем калгану — то ще й з характером.

Але по черзі. Зазирнемо до трьох регіонів, де традиції не музейні, а живі й драйвові. Як TikTok, тільки з вишиванкою.

Київщина: коли духовність зустрічається з борщем

Це не просто регіон — це стартап під назвою “Україна”, який запустили ще в 988 році. Саме тут хрестили Русь, писали перші літописи і придумали, як виглядати серйозно на іконах.

Але Київщина — це не тільки про лаври і Золоті ворота. Це ще й про село Переяслав, де весілля з хороводами — не реконструкція, а вихідні. Це про великодні писанки, які малюють не “для фотки”, а для душі. І про те, як у сучасній оселі поряд з паскою стоїть пляшка з етикеткою в стилі “витримана класика” — для тосту за тих, хто поруч, і за тих, хто далеко.

Харківщина: індустрія з душею та танцем

Харківщина — це як айтішник з душею фольклориста. Тут з одного боку — турбіни, заводи, наукові центри. А з іншого — козацький бекграунд, вишивані сорочки з мінімалістичним геометричним принтом, що згодилися б і на обкладинку стрітстайлу.

І так, навіть коли частина бізнесів з регіону змушена була переїхати на захід, культура залишилася з людьми. Бо її не спакуєш у фуру — вона в застіллях, у гопаку на весіллі, у піснях, які співають у три голоси. І в тому, що у пляшці — міцно, з характером, але з повагою до традиції.

Львівщина: де каву п’ють по троє, а традиції виглядають як арт-інсталяція

Львівщина — це як Pinterest української культури. Тут навіть хмари над Високим Замком здаються частиною брендингу. Вулична музика, вишиванки з елементами Ар-нуво, фестивалі, де можна з’їсти крафтовий кебаб і купити дзбан від майстра з-під Дрогобича.

Тут застілля — це інстаграмна подія. І коли на стіл стає напій, у якому чітко відчувається “а тут щось з Карпатського коріння” — це не випадковість. Це частина гри в ідентичність. Стильну, смачну і з тостом, який починається словами: “А пам’ятаєш…?”

Традиції без пилу

Ці три регіони — як три стилі в одному образі: київська стриманість, харківська сила й львівська витонченість. Їх не потрібно зшивати штучно — вони вже разом, у культурному колажі під назвою “Україна зараз”.

І в цьому колажі є місце навіть для напою, який не соромно поставити поруч із маминим узваром і бабусиним салом. Бо якість, бо характер, бо з коренем — не тільки в смаку, а й у ставленні до того, що ми пам’ятаємо.

Поділитися цією публікацією