Український ринок праці попав у складну ситуацію

Український ринок праці у 2026 році опинився у складній ситуації: компанії дедалі частіше говорять про нестачу працівників, але водночас не поспішають залучати тих, хто міг би частково закрити вакансії. Йдеться, зокрема, про ветеранів, людей з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб.<br /><br /><img src=”https://businessua.com/uploads/images/2026/1200_ecc1251958b426d736484511279c962d_273e5a9d.jpg” border=”0″ width=”750″ height=”667″ alt=”1200_ecc1251958b426d7364511279c962d_273e5a9d.jpg (66.76 Kb)” /> Про це свідчать результати дослідження «Барометр ринку праці» від Grc.ua.<br /><br />Бізнес скорочує увагу до інклюзивності<br /><br />34,9% компаній взагалі не працюють із темою інклюзивності та безбар’єрності. Це на 8 відсоткових пунктів більше, ніж торік.<br /><br />«Ця динаміка виглядає особливо контрастно на тлі публічних дискусій про необхідність розширювати доступ до працевлаштування людей з інвалідністю, ветеранів та інших вразливих груп. Адже саме ці категорії дедалі частіше називають „резервом“ для ринку праці», — зазначають дослідники.<br /><br />При цьому кількість роботодавців, які системно займаються реінтеграцією військових, зменшилася з 43% до 30%. Частка компаній, що працевлаштовують людей з інвалідністю, також трохи скоротилася — до 48%.<br /><br />Можливості для працевлаштування внутрішньо переміщених осіб створює лише кожна третя компанія, а підтримку працівникам із деокупованих територій надають лише 14% роботодавців.<br /><br />Проблема не лише в бажанні<br /><br />Ще одна проблема — готовність бізнесу створювати інклюзивні робочі місця. Більше половини компаній (54%) не мають такої можливості. Третина лише планує такі кроки, і лише 17% уже облаштували робочі місця з урахуванням потреб різних груп працівників.<br /><br />На перший погляд це виглядає як зниження інтересу до соціальної відповідальності. Але, як показує дослідження, на практиці багато компаній просто змушені концентруватися на виживанні: зростають витрати, зберігається нестабільність, зокрема в енергопостачанні.<br /><br />Інклюзивність у таких умовах часто не стає стратегічним напрямом, а залишається ситуативною ініціативою.<br /><br />Працевлаштування саме по собі не гарантує успішної адаптації, особливо для ветеранів. Для цього потрібні внутрішні програми підтримки, навчання менеджерів і зміни в корпоративній культурі.<br /><br />Наразі лише 18,6% компаній мають такі програми. Ще 30% планують їх запровадити, а решта або не визначилися, або не розглядають це питання.<br /><br />Чому це стратегічний ризик<br /><br />У міжнародній практиці інклюзивність усе частіше розглядають як фактор конкурентоспроможності, а не лише як соціальну відповідальність. Різноманітність команд пов’язують із кращими фінансовими результатами.<br /><br />В Україні ж частина бізнесу досі сприймає це як додаткове навантаження. Водночас демографічні втрати, мобілізація та міграція лише посилюють дефіцит кадрів.<br /><br />У результаті виникає парадокс: компанії говорять про нестачу працівників, але самі обмежують коло кандидатів. У довгостроковій перспективі це може стати серйозним ризиком для розвитку бізнесу.