Список 527: приватна розвідка Міндіча проти патріотів

Джерело: Facebook-сторінка автора
Сьогодні вже важко вдавати, що “Міндічгейт” – це просто чергова історія про жадібних ділків при владі. Плівки, розслідування НАБУ і доповіді на антикорупційному комітеті показали інше: ми маємо справу не лише з корупційною бандою, а з конструкцією силового контролю над державою.
Приватна каральна матриця, вшита всередину чинної влади, яка збирає досьє на всіх, хто заважає некроекономіці схематозників, і використовує державні інструменти для залякування, приниження й нейтралізації незручних.
Ця історія небезпечніша, ніж будь-яка “крадіжка на фортифікаціях”, бо вона показує: поруч із Конституцією існує друга, неформальна конституція – конституція страху. Страху перед тими, хто має доступ до закритих реєстрів, “своїх” правоохоронців і сотень профайлів на детективів, депутатів, міністрів, журналістів, офіцерів. І поки цю конституцію не спалено до попелу, Україна формально може бути республікою, але по суті залишатиметься контрольованим полем для некрономів, які живляться розкладом держави.
Угруповання Міндіча мало на руках масив із 527 профайлів – повних, глибоких, конфіденційних. Адреси. Паспорти. Маршрути переміщення. Родина. Робота. Все це, за даними НАБУ, зібрано не руками “журналістів-аматорів”, а з використанням даних із закритих державних реєстрів.

Шила в мішку не сховаєш: що каже соціологія про “Міндічгейт”

Серед “клієнтів” – 15 детективів НАБУ, які копали в енергетиці і силовому блоці; 16 народних депутатів, включно зі членами антикорупційного комітету; 18 міністрів і їхніх заступників; 10 журналістів-розслідувачів; 9 співробітників СБУ; топменеджери Укренерго, Нафтогазу, інших держгігантів. Із особливою цинічністю виглядає те, що частина цих профайлів була зібрана за п’ять днів до атаки на НАБУ і САП 17 липня.
Це не збіг. Це – підготовка поля. Для чого потрібні такі масиви? Щоб мати можливість тиснути в будь-який момент:
– запускати “зливи” й фейки;
– збирати компромат реального і вигаданого походження;
– координувати “наїзди” через “ручні” силові органи;
– показувати елітам: ми знаємо про вас усе, ви тут не суб’єкти, ви тут підписанти договорів, що вам пишуть.
Це – класичний арсенал техніки залякування та компромату у кращих традиціях НКВД в руках приватних груп, пов’язаних із найближчим оточенням. Такий ресурс держави дорогий використовувати проти своїх опонентів, патріотів, розслідувачів.
200 млн грн, викопані з фортифікацій Полтавської ОВА; десятки кримінальних справ по інших ОВА через розкрадання на обороні; сотні мільйонів, виведених з Енергоатому через “Світло М”; фінансові потоки, які “контролювалися через банки”, але чомусь не нагадали про себе в жодному звіті фінмоніторингу – це некроекономіка в чистому вигляді. Гроші заробляються не на розвитку, а на гнитті. На траншеях без бетону, на сховищах без вентиляції, на броні без стійкості. І для того, щоб ця некроекономіка працювала, потрібен силовий купол. Інакше завтра приходить детектив НАБУ або журналіст, або депутат, або голова ОВА, який вирішив бути не некрономом, а офіцером, – і вся конструкція сиплеться.

НАБУ розслідує звʼязки Міндіча з владою: Сюмар вказує на нові деталі

Плівки Міндіча показують, що цей купол існував. Більше того – він був проєктований як окрема підсистема. Приватна “безпека” – не для країни, а для схеми.
У здоровій державі силові органи – це запобіжники. У інфільтрованій – це інструменти контролю над політичною верхівкою. Найстрашніше в цій історії – не те, що в Міндіча були досьє на журналістів чи детективів. Найстрашніше – що на його “олівці” були ті, хто формально стоїть на вершині піраміди: міністри, заступники, депутати, ключові менеджери, силовики.
А десь у Києві вже лежить профайл на кожного “свого” і по 10 на кожного “чужого”. І знайдеться хтось, хто в потрібний момент “коректно нагадає”: ми знаємо, де ти живеш, хто твої діти, що ти писав до 2014-го, як ти літав, з ким ти дружив, які в тебе слабкості. Ми не обов’язково будемо бити по правді. Фейк, вкинутий у правильно налаштовану машину зливів і “аналітичних” телеграм-каналів, працює не гірше за реальний компромат.
Так вибудовується силовий контроль над оточенням президента і топ-ешелоном: не через офіційну вертикаль, не через прозорі рішення, а через приватні структури, що вкрали в держави її базу даних і перетворили її на інструмент примусу.
Коли на плівках фігурує НАЗК із фразою “двадцять віддав у НАЗК”, а голова агентства на комітеті з’ясовує, що “ми не знайшли, кому”, це не просто про конкретні 20 тис. доларів. Це про готовність частини інституцій бути елементом некроекономіки, довго нічого не бачити, довго “розбиратися”, поки всі строки минуть і всі документи втратять актуальність.

Самі встановили власну невинуватість – адвокат Головань про “плівки Міндіча” і роль ДБР

Коли АРМА чесно визнає, що не має фізичного доступу до арештованого маєтку Захарченка, де НАБУ зафіксувало перебування Галущенка, і сторонні особи роками користуються об’єктом, це теж не “помилка адміністрування”. Це про те, що арештований актив в Україні – не фінал історії, а перехід до іншого рівня некрономічного використання.
Коли СБУ не знаходить жодного детектива НАБУ чи прокурора САП, який працює на агресора, попри гучні публічні заяви про “масштабний московський вплив”, це означає: звинувачення звучали не як результат розслідування, а як інструмент дискредитації, який був дуже вчасний для тих, хто боявся справжніх розслідувань.
Коли Генпрокуратура витребує у СБУ справу Магамедрасулова, яка по процесу має бути в ДБР, – це вже відверта ознака інтересу до контролю над конкретною ниткою, що може дійти до людей, які теж не люблять світла.
Всі ці деталі – не випадковий шум. Це – контур.
Контур того, що силові структури в значній частині перетворені з “органів держави” на органи обслуговування приватної каральної системи. І ця система не живе сама по собі. Вона живиться через те, що ми називаємо політичною верхівкою.
Не треба ілюзій: 527 досьє – це не захист держави, це ключ до контролю над її ключовими фігурами.

Єрмак дав завдання знищити НАБУ і САП – голова антикорупційного центру

Це спосіб тримати в тонусі не тільки детективів, а й тих, хто ближче до президента.
Це спосіб пояснити будь-кому:
“Сьогодні ти на нараді – завтра ти в нашому списку. І ми вирішимо, коли твій час вийде”.
У такій системі вже неважливо, чи Зеленський особисто причетний до формування цих профайлів. Важливо інше: система, яку він вибудував або дозволив вибудувати, дає некрономам усе необхідне для підміни республіки картелем. І коли на це Зеленський реагує “звільненням двох міністрів” – це виглядає як спроба дати публіці кров у мікродозі, не чіпаючи кровотворних органів.
Для країни, що воює, це смертельно небезпечно.
Бо некроекономіка, підкріплена силовим контролем над топами та оточенням президента, означає:
– будь-який “план миру” проходитиме через фільтр тих, у кого є інтерес зберегти схеми;
– будь-яка спроба очищення зустрічатиме не просто політичний опір, а силовий відкіт;
– будь-який неформальний “торг” про майбутнє країни відбуватиметься в умовах, де учасники знають: за ними стежать, на них є папки, їх можна зламати.

Корупція, гроші і фронт: три чорні лебеді кружляють над Україною

Це вже не про “корупцію в часи війни”.
Це – про втрату суверенітету республіки всередині.
Міндічгейт треба розглядати не як окремий сюжет, а як хребет моделі, в якій силовий контроль над державними елітами і оточенням президента здійснюється приватною, нікому не підзвітною групою. Без знищення цієї моделі жодні “реформи” не варті паперу, на якому їх друкують. Питання не в тому, “чи сяде Міндіч”. Питання в тому, чи демонтуємо ми систему 527 досьє, тіньових радників і некрономів у погонах, які вирішують, кого змусити мовчати, а кого спалити показово. Якщо ні – силовий контроль над державою залишиться в чужих руках.
Тому (наразі_) будь-який наступний “план миру”, “перезавантаження”, “відбудова” будуть лише новими оболонками старої некроекономічної імперії, яка живе не заради України, а заради власного права жити на її трупі.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Список 527: приватна розвідка Міндіча проти патріотів appeared first on Прямий.