Росія дає “ляпаса” НАТО: як Путін грає на нервах Трампа та Заходу

У НАТО прямо називають склад російської делегації на переговорах у Стамбулі образливим ударом – “ляпасом” для України та союзників. За наказом Володимира Путіна делегацію очолив Володимир Мединський, колишній міністр культури, який уже “відзначився” на переговорах із Україною у 2022 році. Цей крок, схоже, має на меті не стільки знайти компроміс, скільки продемонструвати зневагу до дипломатичних зусиль. А тим часом Дональд Трамп, який спочатку припускав, що Путін мріє зустрітися саме з ним, тепер опинився в незручному становищі – і його реакція викликає як здивування, так і легкий сарказм.

Трамп грає в “я ж казав”

Ще вчора, перебуваючи в літаку над Атлантикою, Трамп із властивою йому бравадою натякав, що Путін чекає на його присутність у Стамбулі. Сьогодні ж, уже в Катарі, американський президент пішов далі, запропонувавши Путіну – воєнному злочинцеві, визнаному Міжнародним кримінальним судом і персоні нон-грата на Заході – особисту зустріч. І що найцікавіше, Трамп упевнений, що саме з ним, а не з Володимиром Зеленським, Путін хоче вести діалог. “Я ж казав: навіщо йому їхати, якщо я не поїхав? Бо я не збирався їхати. Я може й поїду, але не планував. І я сказав: не думаю, що він збирається приїхати, якщо я не поїду. І виявився правим”, – заявив він із посмішкою, що більше нагадує спробу врятувати обличчя. Ця риторика, м’яко кажучи, дивує для лідера демократичної країни, але для Трампа, здається, це просто черговий привід похвалитися власною передбачливістю.

НАТО в подиві, Росія в ігнорі

Тим часом у Анталії триває неформальна зустріч міністрів закордонних справ НАТО, де за зачиненими дверима обговорюють, як діяти далі. Російська делегація на чолі з Мединським – це не просто символічний жест, а чіткий сигнал: Москва не готова до серйозних поступок. Західні дипломати, зокрема голова естонського МЗС Маргус Цахкна, називають це блюзнірством. “Це наче ляпас. Для України, для всіх нас. Путін несерйозно ставиться до цих переговорів”, – обурено заявив він. А генеральний секретар НАТО Марк Рютте додав із ноткою розчарування: “Те, що відбувається в Туреччині, дуже важливо, але це можливо лише за умови, якщо росіяни надішлють делегацію відповідного рівня. Зараз же Росія відправила низький рівень. Побачимо, що буде далі”.

Німецький міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль спробував додати оптимізму, наголосивши на “повній згоді” зі США щодо санкцій. “Багато сенаторів готові проголосувати за новий санкційний пакет, якщо Росія не зробить кроків до миру”, – сказав він, явно натякаючи на тиск на Москву. Але тут є нюанс: без американської підтримки нові європейські санкції заблокує Угорщина, і всі це чудово розуміють – включно з Росією, яка з задоволенням тестує межі терпіння Заходу.

Іронія долі та дипломатичні пастки

Путін, відправивши Мединського, явно не сподівається на прорив, а скоріше розраховує на те, що Захід знову розгубиться. Іронія в тому, що Трамп, який так рвався бути головним посередником, тепер опинився в ролі спостерігача, виправдовуючись, що “не планував їхати”. Його готовність до особистої зустрічі з Путіним виглядає як спроба врятувати свій імідж, але лише підігрує Москві, яка й не думала серйозно ставитися до переговорів. Україна, тим часом, чекає на рішення після зустрічі Зеленського з Ердоганом в Анкарі, але шанси на швидкий результат тануть на очах.

До чого це може привести?

Такий хід Росії може спровокувати ескалацію. Якщо Трамп, незважаючи на свою нинішню поблажливість, таки натисне на санкції, це посилить ізоляцію Москви, але не обов’язково змусить її поступитися. НАТО, змушене шукати нові підходи, може зосередитися на підтримці України, але без єдності з США ефект буде обмеженим. Для Києва це означає чергове випробування терпіння, адже без високого рівня російської делегації переговори ризикують залишитися порожньою тінню. А Путін, як завжди, сидітиме в Москві, насолоджуючись своєю грою в шахи з Заходом – і, здається, поки що виграє за рахунок чужого часу.