Посланці “миру”: чому США і Трамп поводяться як геополітичні гопники

Джерело: Facebook-сторінка автора
Коли світ говорить про мирний план, здається, що йдеться про мир; коли США називають себе союзником, здається, що йдеться про союз; коли Дональд Трамп піднімає руки і демонструє пальці “за мир”, складається відчуття, ніби хтось усе ще вірить у дипломатію.
Але справжня геополітика не зчитується за гарними словами, а за названими умовами, поведінкою представників і фактичними сигналами, які надходять у критичний момент. І саме тут проявляється свинство – не в риторичних оцінках, а в чистих, холодних, практичних діях.
Гопник у під’їзді завжди діє за одним сценарієм. Він не нападає одразу. Він підходить, усміхається, починає з “нормальної розмови”. Каже, що “так буде краще для всіх”. Пояснює, що опір лише погіршить ситуацію. І лише коли ти відмовляєшся – стає зрозуміло, що весь цей час мова йшла не про компроміс, а про віджим.
Саме так працює нинішня “мирна” риторика США в стилі Трампа щодо України. Під виглядом реалізму нам пропонують здати те, що не належить ні Вашингтону, ні будь-якому посереднику: територію, право на захист, право не визнавати злочин нормою. Формула завжди одна й та сама: ви все одно не витримаєте, ви втратите більше, краще погодитись зараз. Це не аргументи. Це психологічний тиск, знайомий кожному, хто хоч раз стикався з вуличною логікою сили.

“Одержимий ідеєю”: спецпосланець Трампа Віткофф наполягає на передачі Росії окупованої частини Донеччини

Коли американські емісари дозволяють собі говорити з Україною мовою “ви ж розумієте, що іншого виходу немає”, це вже не дипломатія і не прагматизм. Це мова сильнішого, який вирішив, що може визначати межі допустимого для жертви, не беручи на себе жодної відповідальності за наслідки. У цій мові немає міжнародного права, немає принципу суверенітету, немає навіть поваги до власних декларованих цінностей. Є лише холодний розрахунок і спроба примусити до поступок, які зручні тут і зараз.
Гопник завжди прикривається “здоровим глуздом”. Він переконує, що чинить раціонально. Він апелює до втоми, страху, болю. І він щиро дивується, коли замість покори отримує спротив. Бо в його уявленні світ поділений просто: той, у кого більше сили, має право диктувати умови. Все інше – зайві слова.
Саме в цьому полягає головна небезпека такої дипломатії. Вона не просто принижує конкретну країну – вона нормалізує гопницьку модель міжнародних відносин, де агресія винагороджується, а опір оголошується ірраціональним. Сьогодні це застосовують до України, завтра – до будь-якої іншої держави, яка опиниться в складнішому становищі. Прецедент працює завжди.

“Донні, випий таблетки”: що означає заява Трампа про вибори в Україні

Висновок
Треба чітко зафіксувати: першоджерело гопницької логіки – це Московія. Саме вона прийшла з ножем, саме вона вбиває, катує, знищує міста і називає це “історичною справедливістю”. Саме російська держава десятиліттями будує зовнішню політику за принципом під’їзду: слабшого можна принизити, сильнішого – купити, опір – зламати, а злочин – легалізувати заднім числом. У цій війні Росія – первинний гопник, без якого не було б ні торгу, ні “мирних планів”, ні цинічних формул про “неминучі втрати”.
Але саме тут починається друга, значно небезпечніша частина історії. Бо коли поруч із гопником з’являється хтось, хто не б’є по руках, а починає переконувати жертву “віддати гаманець, щоб не було гірше”, – він перестає бути посередником. Він стає співучасником логіки насильства, навіть якщо робить це в костюмі, з паперами і під гаслом реалізму.
США в нинішній трампівській конфігурації не є агресором – але вони дедалі частіше поводяться як гопник другого рівня: той, хто не нападає першим, але використовує момент слабкості, щоб нав’язати свої умови, прикриваючись прагматизмом і втомою від війни. Це не союзництво і не стратегічне лідерство. Це спроба “закрити питання”, не зупиняючи зло, а перерозподіляючи наслідки злочину.
Саме тому проблема не зводиться до персон Трампа чи окремих американських емісарів. Проблема в нормалізації гопницької моделі міжнародної політики, де:
– агресор не покараний, а включений у торг;
– жертву змушують платити за “стабільність”;
– право поступається місцем силі;
– мораль оголошується зайвою розкішшю.

Новий оборонний бюджет США: чи зменшиться допомога Україні

Україна в цій конфігурації – тест. Якщо її можна примусити погодитися на “раціональну” несправедливість, значить так само можна буде примусити будь-кого іншого. Саме тому ця історія давно вийшла за межі московської-української війни. Йдеться не про території й не про конкретний план. Йдеться про те, яка логіка визначатиме світ після цієї війни: логіка права чи логіка під’їзду.
І тут вибір простий і жорсткий. Або світ визнає, що з гопниками – незалежно від того, говорять вони російською чи англійською – не домовляються за рахунок жертви, або він готується жити в реальності, де кожна наступна війна буде “раціоналізована” і впакована в красиву обгортку чергового компромісу.
Україна відмовляється бути гаманцем у цій історії. І саме в цій відмові – не пафос і не впертість, а єдиний шанс зупинити гопницьку логіку, яка почалася в Москві, але вже надто впевнено почувається у світових кабінетах.
І ще: Донецькою та Луганською облястями (разом з віджатим Кримом) все це не обмежиться, другим етапом буде Запорізька та Херсонська області, а третім – наступ на Харківську і Сумську області. І так буде до Чопа, поки ми будемо грати у політичні шахівниці з гопниками. ІМХО.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Посланці “миру”: чому США і Трамп поводяться як геополітичні гопники appeared first on Прямий.