Перемир’я чи дипломатична гра: що стоїть за новими заявами щодо війни в Україні

Останні заяви про можливе 30-денне перемир’я та прямі переговори між Україною та Росією можуть бути лише верхівкою айсберга складної дипломатичної гри, що розгортається за лаштунками. Видання The Economist прогнозує, що найближчі дні стануть переломними у російсько-українському протистоянні, і аналіз подій лише підтверджує цю думку. Хронологія останніх дипломатичних кроків, які розпочалися 10 травня, дає підстави припускати, що світ опинився на роздоріжжі, де кожне рішення може мати далекосяжні наслідки.

Хронологія дипломатичного тиску

Усе почалося з ініціативи президента України Володимира Зеленського та прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера, які 10 травня закликали до негайного та безумовного 30-денного припинення вогню. Вони чітко окреслили позицію: у разі відмови Росії Захід готовий запровадити нові санкції. США, за словами дипломатів, підтримали цю пропозицію, що додало їй ваги. Проте відповідь Москви виявилася неоднозначною: президент Росії Володимир Путін мовчав щодо перемир’я, натомість висловивши готовність до переговорів із Києвом. Україна ж одразу поставила умову – жодних перемовин без фактичного припинення вогню, що підкреслило її принципову позицію.

Втручання Трампа: новий поворот

Ситуацію кардинально змінив несподіваний пост колишнього – а нині знову чинного – президента США Дональда Трампа. Він закликав Україну “негайно погодитися” на переговори з Росією, які, за його словами, мають відбутися в Туреччині 15 травня. Цей крок, за оцінкою The Economist, фактично підірвав спільну позицію Києва та Лондона, залишивши Зеленському вкрай обмежений простір для маневру. Трамп, ігноруючи вимогу 30-денного перемир’я, наполягає на прямому діалозі з Москвою, що може свідчити про його прагнення узяти на себе роль ключового посередника. Водночас видання припускає, що за оптимістичного сценарію слова Трампа можуть бути спробою Вашингтона тиснути на Росію, якщо стане очевидним, що саме вона блокує мирний процес.

За лаштунками: справжні переговори?

Інтенсивність публічної дипломатії, як зазначає The Economist, може вказувати на те, що за кулісами вже ведуться серйозні переговори. Трамп, безумовно, залишається центральною фігурою, навколо якої змушені адаптувати риторику всі сторони. Його вплив на динаміку конфлікту важко переоцінити, особливо враховуючи, що його заяви часто задають тон міжнародним дискусіям. Проте аналітики застерігають: навіть якщо переговори відбудуться, швидкого прориву чекати не варто. Припинення вогню найближчими днями виглядає малоймовірним, враховуючи жорсткі позиції обох сторін.

Ризики та перспективи

Українська сторона, наполягаючи на перемир’ї як передумові переговорів, намагається уникнути сценарію, де Москва використовуватиме діалог для зміцнення своїх позицій. Натомість Росія, ігноруючи вимоги Заходу, може прагнути затягнути процес, сподіваючись на послаблення міжнародного тиску. Трамп, своєю чергою, ризикує виглядати посередником, який більше дбає про власний імідж, ніж про інтереси сторін. Якщо ж його тиск на Росію спрацює, це може відкрити шлях до тимчасового затишшя, але без гарантій довготривалого миру.

Висновок

Найближчі дні дійсно можуть стати вирішальними. Усе залежатиме від того, чи вдасться сторонам знайти компроміс, чи переговори залишаться черговим етапом дипломатичного протистояння. Поки що позиція Трампа додає інтриги, але не дає впевненості в успіху. Для України ключовим буде зберегти підтримку союзників і не піти на поступки, які підірвуть її суверенітет. Світ уважно стежить за розвитком подій, адже від їхнього результату залежить не лише доля війни, а й баланс сил у глобальній політиці.