Ми прийняли виклик і гідно тримаємо удар: третій рік Україна дивує світ

Джерело: Facebook-сторінка автора
Для мене зі Світланою Друзенко повномасштабне вторгнення орди не стало несподіванкою. Три роки тому я, як тільки міг, попереджав співгромадян, що треба готуватися до великої війни, а не до шашликів. Ті, хто почув, потім дякували.
Тому ПДМШ став одним із перших підрозділів, що розгорнувся і почав працювати ще в лютому 2022. Першому пацієнту під час повномасштабки ми надали допомогу 28 лютого, коли тимчасово перетворили офіс Міжнародний фонд “Відродження” на першу базу ПДМШ в перебігу великої війни. Досі певний, що це був найкращий проєкт соросят за всі роки їхньої провальної стратегії культивування в Україні тепличних активістів та експертів (в лапках і без), які дуже погано переносять умови дикого світу хижаків, в який нас повертає путін, а віднедавна – і Трамп.
Ми прийняли виклик. Коли наші друзі і вороги давали Україні від трьох днів до трьох тижнів. Відтоді минуло три роки. Ми досі стоїмо і не плануємо капітулювати. Як би важко не було з такими “стратегічними партнерами” і з такими власними “лідерами”. Ми тримаємо удар, бо це наша країна. І ми її нікому не віддамо. Ані путінським ординцям, ані трампівським мародерам, а не своїм покидькам.

Україну готували до здачі: якими були домовленості Кремля і Банкової перед вторгненням

За три роки ПДМШ з шістьох відчайдухів, які прямували на Схід, повертаючись до напівоточеної столиці, назустріч справжньому цунамі біженців, яке сунуло на Захід, – перетворився на один з найбільш ефективних медичних підрозділів на фронті.
За ці роки ми рятували життя в Києві, Ірпені, Бучі, Гостомелі, Бородянці, на Житомирщині, Харківщині, Миколаївщині, Донеччині, Луганщині, Сумщині. Ми працювали в Сєвєродонецьку, Лисичанську, Бахмуті, Часововму Яру, Костянтинівці, Словʼянську, Лимані, Рай-Олександрівці, Великій Новосілці, Грушівці тощо, тощо, тощо…
Через добрі руки наших медиків-добровольців пройшло більше 47 тисяч пацієнтів, військових та цивільних. Ми плакали від безсилля, коли бачили, як помирають поранені діти, і раділи, коли вдавалося воскресити здавалося б безнадійного українського захисника. Ми будували власні бази на фронті і в тилу, переживали обстріли, тікали від дронів, налагоджували звʼязки з військовими частинами, намагалися вивести зі стану перманентної байдужості міністра охорони здоровʼя, сварилися і мирилися з Командування Медичних сил Збройних Сил України.

“Та картинка на Сумщині досі стоїть перед очима” – Чалий про перші дні великої війни

Ми працювали з виробниками, аби в нас зʼявилися унікальні медичні автівки. Ми налагоджували взаємини з донорами, які ці автівки оплачували. Ми діджиталізували наш облік і запроваджували нові стандарти прозорості та підзвітності. Майже щомісяця ми проводжали наших побратимів та посестер до різних підрозділів Сил оборони України. Але не зупинялись.
Проти нас відкривали кримінальні справи на батьківщині і виносили “судові вироки” в проклятому оркостані. Але ми йшли вперед.
За цей час наші добровольці отримали десятки державних нагород та відомчих відзнак.
Ми весь час експериментували, помилялись, падали, але щоразу підводились і простували до мети – нашої спільної перемоги. Бо це наша земля. І вона належить нам. І ми її нікому не віддамо. Ані путінським ординцям, ані трампівським мародерам, ані своїм покидькам.
З Днем Українського опору всіх тих справжніх, на яких тримається Україна. Бо ми не зрадили. І не зрадимо!
Слава Україні!!! Слава українським героям!!!

Три роки великої війни: хронологія першого дня повномасштабного вторгнення

Як відомо, 24 лютого виповнюється три роки з початку повномасштабного російського вторгнення. Кремлівський диктатор Володимир Путін оголосив про початок так званої “спеціальної воєнної операції” з метою “демілітаризації” та “денацифікації” України. За кілька хвилин російські ракети з території Білорусі та тимчасово окупованого Криму атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні. Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014 році, перейшла в нову гостру фазу.
Росіяни розраховували на блискавичне захоплення України, адже були переконані, що українці чекають на росіян із хлібом-сіллю. Але насправді з перших годин вторгнення армія агресора зустріла шалений спротив не лише бійців ЗСУ та Національної гвардії, а й пересічних громадян, об’єднаних в загони територіальної оборони, добровольчі формування територіальних громад, волонтерські організації.
У перші місяці війни світ вражали факти, коли жителі міст у Харківській чи Чернігівській областях виходили на вулиці та площі, без зброї зупиняючи російську військову техніку. Коли в окупованих Херсоні, Енергодарі, Мелітополі більше місяця не припинялися акції протесту під українськими прапорами. Коли кияни чи одесити збирали пляшки і наповнювали їх коктейлями Молотова. Коли люди голіруч захоплювали окупантів, бронетехніку, зброю і здавали все це ЗСУ. Таких прикладів боротьби й героїзму українських цивільних чимало.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Ми прийняли виклик і гідно тримаємо удар: третій рік Україна дивує світ appeared first on Прямий.