Детектив у стилі Веса Андерсона: огляд на комедію “Як вони біжать”

Минулого четверга в українські кінотеатри вийшов іронічний детектив “Як вони біжать”, який став дебютом британця Тома Джорджа. 
Кінооглядач Ігор Кромф розповідає, чому це фільм – ідеальне кіно на вихідні. 
“Як вони біжать” – це своєрідний кіноомаж на творчість Агати Крісті з її детективами, закритого типу, коли детектив збирає всіх підозрюваних і оголошує убивцю. Власне, побудована історія убивства навколо поставновки п’єси Агати Крісті “Мишоловка”, яка була неймовірно успішною у 1950-тих в театральному Лондоні. 
Убитий – американський кінорежисер Лео Копернік( неймовірно харизматичний Едріан Броуді), який має екранізувати п’єсу. Підозрюваних багато – і сценарист Кокер-Норіс, який мав творчі конфлікти з Коперніком. Продюсер Вульф, на якого Копернік мав компромат і вимагав грошей. Зірка п’єси “Мишоловка” Аттенборо (до речі реально існуючий актор), який побив Корпеніка за надмірні залицяння до його дружини. В цілому Коперніка ненавиділи всі, тому втомленому життя інспектору поліції Стоппарду (ще одна харизма цього кіно – Сем Рокуел) та його напарниці, молодій констебельці Сталкер (сувора та в цій суворості милодушна Сірша Ронан) доведеться потягти за ниточки, щоб таки знайти, хто ж тут вбивця. 

“Як вони біжать” – це ідеальна кіно для перегляду у вікенд. У своєму дебюті Том Джордж (який раніше займався сценарної роботою для ВВС) намагається працювати з дуже популярною останніми роками реновацією старих детективів (дилогія Кеннета Брани про Еркюля Пуаро чи фільм ВВС “І нікого не стало”), але при цьому не знімати власне ще один варіант детективу Агати Крісті, а радше зняти іронічний переказ насправді достатньо однотипних детективів. Для цього Джордж використовує жанр іронічної комедії, яка ідеально лягає на детективний сюжет. 

І якщо з сюжетом все більш-менш ясно, то як зробити так, що на цій ідеї працював і візуал уже складніше. Але й тут Джордж не намагається вигадувати велосипед, а просто використовує спрощений варіант стилістики Веса Андерсона. Джордж теж використовує яскраву колористику, періодично ділить екран на кілька панелей, грається з простором та деталізує фон. Ба більше, навіть акторів він запрошує тих, які могли б зіграти ці ролі, якби в режисерському кріслі сидів Вес Андерсон. Такий підхід з одного боку дійсно візуально та естетично збагачує стрічку, а з іншого максимально створює атмосферу несерйозності, певної буфонади, що важливо для іронічного омажу на серйозні детективи. Окрім того, це чудовий виявив повагу режисера-початківця до вже визнаного метра хіпстерського кіно. 

Таким чином, поєднавши іронічну омаж-комедію та естетичну стилістику Веса Андерсона, Тому Джорджеві вдається зняти “весандерсенівський фільм”, на який підуть не лише сінефіли та ті, хто хоче здаватись сінефілом. “Як вони біжать” – це спрощена версія “Готелю Гранд-Будапешт” чи “Французького вісника”, яка з одного боку має дуже гарний візуал, а з іншого підкупає простим, ненав’язливим і смішним сюжетом. Що в сукупності робить цей фільм ідеальним вибором для походу в кіно на вихідні. 
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post Детектив у стилі Веса Андерсона: огляд на комедію “Як вони біжать” appeared first on Прямий.