Український крафт: бізнес, що перемагає ворога

Все частіше ми чуємо тезу, що бізнес під час війни – це наповнення держбюджету та створення робочих місць. Але одна річ, коли мова йде про великих гравців, яким допомагає уряд, а інша – це крафтові виробники. Багато власників, чиї підприємства та виробництва залишилися в Україні, зараз залишаються наодинці з усіма викликами військового часу. Деякі крафтовики працюють на підтримку армії, а хтось поєднує військову службу з веденням свого виробництва.  

Сьогодні ми хочемо розказати про два українськи бренди, власники яких є справжньою гордістю не тільки крафтового ринку країни, але й прикладом людяності.

Так, пан Сергій, співзасновник бренду “Крафтовня”, що відома багатьом українцям завдяки своїм численним та різноманітним напоям, в перші дні війни поставив на паузу основне виробництво, та почав виготовляти “бандерівське смузі”.

Коли ми звернулися, щоб він розповів про труднощі крафтового бізнесу в часи війни, пан Сергій не сказав жодного слова, в якому б жалівся на важке становище крафтовні. Ніяких пунктів “1, 2, 3”, які б він чекав від держави для рятування бізнесу. Спочатку він взагалі не хотів, щоб про нього згадували у цьому матеріалі, вважаючи це не є актуальним сьогодні.

“На просторах Інтернету натрапив на порівняння українців з бджолами у вулику. Всі метушаться у своїх справах, планують завтрашній день, поки не прийшло руzьке лихо… Лихо, яке в один момент знищило те, що будувалось роками, залишивши згарище та  черепки улюбленої винокурні. Знаючи особисто цих людей, та стан справ, крафтовики бутлегери об’єдналися в бажанні підтримати друзів, запропонувавши свої потужності, дах над головою або фізичну допомогу у відновленні втраченої справи.

Знаю людей, які вступили до лав ЗСУ, ТРО та зі зброєю в руках захищають нас від московитого ворога в лаптях. Людей, які мають статус ВПО, прихистили крафтовики інших міст і об’єднавши зусилля міксували бандерівське смузі на блокпости, а потім випікали здобу та підтримували дітлахів солодощами. Людей, зайнятих волонтерством. Людей, які відшкодовують кошти хлопцям на передок. Я пишаюсь тим, що знаю тих крафтовиків та бутлегерів”, – зазначив Сергій.

Наш співрозмовник лише зазначив, якщо зараз влада не здатна на допомогу малому та середньому бізнесу, нехай просто не заважє.

Ми, в свою чергу, хочемо побажати “Крафтовні” повноцінно повернутися в український ринок, а всім поціновувачам крафту святкувати перемоги нашої армії з пляшкою топового твору майстра – “Grasses whisper”. 

Другий герой нашого матеріалу – Григорій Ляхович, засновник торгової марки українських м’ясних делікатесів “Поліська Комора-степка”.

Коли ми звернулися до пана Григорія, першу розмову він перервав словами:”Вибачте, пізніше наберу. Орки моє м’ясне виробництво спалили, тепер я поїхав смажити м’ясо”. Довгий час ми не могли повірити, що людина може одночасно знаходитися в окопах та піклуватися про збереження робочих місць своїх працівників.

Пан Григорій зауважив, що серед його побратимів він не один, хто залишив свій бізнес та пішов на фронт і так само, як пан Сергій, не дуже охоче розповідав про проблеми свого виробництва. Єдине сьогодні, чим він і може пишатися, що його фірмовий продукт, мацик, також працює на перемогу армії.

“Мацик називають українським хамоном, тому на фронті побалувати побратимів таким делікатесом – святе діло. Рецептура його приготування та спосіб зберігання з давніх-давен допомагали нашим воїнам: мацик – не займає багато місця, втамовує голод і значно відновлює сили”, – зазначає Григорій.

Сьогодні власник “Поліська Комора-степка” виборює перемогу на фронті та мріє про те, як підкорить з нашим національним продуктом і європейський ринок. “Але, спочатку треба нагодувати своїх”, – говорить Григорій Ляхович.

Тому, якщо у вас є бажання спробувати на смак справжній поліський мацик, або пригостити їм своїх друзів та побратимів – замовляйте. Ми точно можемо гарантувати, що кожне таке замовлення буде працювати на користь української економіки та армії. Слава Україні!