“Головнокомандувач” та війна: як змінились армія та спецслужби за 2,5 роки президентства Зеленського

26 листопада Володимир Зеленський пройшов так званий “екватор” – відбув на посаді президента України половину свого терміну. І попри виконання главою держави досить неприродних для нього функцій, на кшталт реклами “Великого будівництва” або встановлення спортивних майданчиків, все ж він, за Основним законом, є, насамперед, верховним головнокомандувачем, що у країні, яка восьмий рік зазнає військової агресії з боку РФ, накладає справді неймовірну відповідальність.
Тож PRM.UA вирішив нагадати найголовніші рішення Володимира Зеленського щодо війни на Донбасі та побіжно окреслити стан справ у українських армії та спецслужбах на другий з половиною рік президентства чинного гаранта Конституції.
“Розведення сил” на Донбасі: гра в одні ворота?
З перемогою Володимира Зеленського на президентських виборах, він та його адміністрація почали впроваджувати перевиборчі обіцянки про “перестати стріляти” та про можливість домовитись на особистій зустрічі з президентом РФ про “закінчення війни”. Задля прямих переговорів Зеленського з Путіним, яка таки відбулась 9 грудня 2019 року у Парижі, офіційний Київ пішов на усі можливі поступки Кремлю – зокрема, на так зване “розведення сил”. 
Попри те, що найпершу умову розведення військ – збереження режиму “тиші” протягом семи діб, російськими окупантами виконано не було – через політичну волю президента України – воно все ж таки стартувало.
Так зване розведення військ відбулось на трьох ділянках.
26 червня 2019 року українські військові відійшли з однієї з позицій, котра знаходилась перед КПВВ “Станиця Луганська”. Попри це, російські терористи не відійшли зі своїх позицій, залишивши свій блокпост на мосту та озброєну варту у ньому. 29 жовтня  розпочалось відведення підрозділів ЗСУ у районі Золотого-4 на Луганщині. Українські військові залишили частину села Катеринівка. 11 листопада завершилось практичне розведення особового складу, озброєння та військової техніки у районі населених пунктів Богданівка та Петрівське Донецької області.
“В Мінських угодах немає жодного слова про розведення військ. Там є про відведення важкої техніки, що мало створити буферну зону для того, щоб убезпечити від обстрілів важкою зброєю населені пункти. На жаль, це бездумне розведення військ знову сформувало “сіру зону”, яка сьогодні є ключовою небезпекою для українських воїнів і населених пунктів. Саме там відбуваються напади снайперські й заходять диверсійно-розвідувальні групи, які встановлюють міни, на яких вчора підірвалися ще троє українських воїнів”, – зазначила тоді народна депутатка від “Європейської Солідарності”, експредставниця України у ТКГ Ірина Геращенко.

Узгоджено ще чотири ділянки розведення військ на Донбасі – Офіс президента

Попри відведення військ Збройними силами України, бойовики не поспішали з дзеркальними діями – так ОБСЄ не змогло підтвердити, що російські збройні формування відвели своє озброєння та демонтували укріплення, але зафіксувало зміцнення окупантами своїх оборонних позиції на ділянках розведення.
Це, а також нездатність та небажання президента Зеленського та його команди реалізувати, у тому числі й через активний опір громадянського суспільства, домовленості погоджені на зустрічі у Парижі з Володимиром Путіним, призупинили подальше розведення військ. Як планувалось, він мав відбутись на всій 400-кілометровій лінії зіткнення на Донбасі.
“З відходом на міфічні, неіснуючі позиції 2016 року ми втрачаємо близько 30 населених пунктів і низку абсолютно принципових ключових висот.Там кожний метр политий кров’ю українських героїв”, – зазначив у жовтні 2019 року п’ятий президент України, лідер “Європейської Солідарності” Петро Порошенко. У лютому 2021 року на тлі постійних збройних провокацій терористів він також закликав повернути українські підрозділи на позиції, на яких вони були до відведення.
Адже окупанти неодноразово обстрілювали позиції українських захисників у ділянках розведення сил, а також поряд з ними, що призводило до втрат серед бійців ООС. Численних обстрілів зазнавали контрольовані ЗСУ позиції біля Золотого, Богданівки і Петрівки. 29 листопада 2021 року терористи відкрили вогонь по Станиці Луганській.
Згодом, навіть ОБСЄ у липні 2021 року визнало провал ідеї Зеленського про розведення сил, зазначивши, що російські найманці використали поступки української сторони лише до посилення своїх позицій.
Про те, що ділянки розведення сил перетворюються на “гарячі точки”, а збройні формування Російської Федерації продовжують регулярний обстріл позицій українських військових визнав й представник України при Постійній раді ОБСЄ.
Але обіцяної реакції Міністерства оборони України на кричуще порушення російськими окупантами базових умов розведення сил у районі проведення ООС немає.
За словами експерта з безпеки, генерал-лейтенанта Василя Богдана, гра у піддавки з Кремлем лише заохотила президента РФ Володимира Путіна до ще більшого тиску на Україну.

Це навпаки лише заохотило Путіна тиснути і надалі, щоб вирішити це питання окупованих тимчасово територій Донбасу на умовах Кремля і всунути ці терористичні об’єднання в склад України на правах федеральних адміністративних одиниць

Василь Богдан експерт з безпеки, генерал-лейтенант

“І ті кроки, які були спрямовані на те, щоб начебто виконувати якісь там домовленості по відведенню військ, звільненню певних територій і досягнення угод по встановленню всеохоплюючого перемир’я, вони мали на меті лише одне з боку Путіна – змусити Україну діяти у руслі інтересів Російської Федерації. Тому, як на мене, це була помилка тактична з боку української влади і користі не принесло, що і показали подальші події“, – додав експерт.
Втім, на думку директорки безпекових програм Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ганни Шелест, м’яко кажучи, не дуже продумана згода влади Володимира Зеленського на фактичне одностороннє відведення військ на Донбасі все ж таки зіграло на руку Україні – але це сталось не внаслідок дій української влади – нашій країні цього разу просто пощастило.

Україна готова продовжити розведення військ на Донбасі – Зеленський

“Фактично не зважаючи на те, що домовленість була двостороння, по факту виявилося те, що більшість дій були односторонні. Але, з іншого боку, якщо ми подивимося зараз в певній проекції, то політично Україна, можливо, виграла. Це було, звичайно, шалено ризиковано і не прораховано, і такого не може бути, якщо ми говоримо про сферу безпеки, але, з іншого боку, на щастя, скажемо, що Україні просто пощастило в даному випадку, що політично ми від цього виграли”, – зазначила вона.
За словами експертки, західні партнери побачили, що Україна дійсно готова на поступки, на серйозні поступки на фоні того, що Російська Федерація постійно намагається сказати, що це Україна не хоче компромісу.
“Тому, оцінюючи, як це відбулося, звичайно, можемо говорити: вкрай ризиковано і непродумано, але, на щастя, вийшло на сьогоднішній момент, що політично це зіграло для України в плюс”, – зазначила Ганна Шелест.
З цим не згоден керівник “Центру військово-правових досліджень” Олександр Мусієнко, який вказав на те, що розведенням військ Україна лише продемонструвала слабкість і не змогла домогтись від окупантів жодних поступок.

Загалом ця ідея не увінчалась успіхом і вона не дала жодного результату, окрім того, що президент фактично добився зустрічі з Путіним, Меркель і Макроном в рамках Нормандської четвірки

Олександр Мусієнко

“Крім того, що було певне збурення суспільства і військових, загалом цей процес… не можна сказати, що він увінчався успіхом і реалізувався. Фактично Україна йшла на такі односторонні поступки, які не привели до результату. І це проявило певну слабину з українського боку в тому, що ми готові поступатися. Натомість ми не можемо досягти якихось поступок від нашого противника”, – заявив він.
Вочевидь, вище військово-політичне керівництво України не поспішає визнавати провал одностороннього відведення військ, яке було “продано” суспільству як “двостороннє відведення”, щоб не розписуватись у власних помилках, що на тлі інших провалів майже в усіх сферах державного управління та, особливо, у царині безпеки та оборони, може ще більше знизити рейтинг Володимира Зеленського. Як найбільш давня ініціатива президента України, “розведення”, вже давно перебита більш гучними скандалами, медійно може бути віднесена до “успіхів” влади.
Що це було: “всеосяжне” перемир’я на Донбасі та заборона ЗСУ відкривати вогонь у відповідь
Попри провал масштабного розведення сил на лінії зіткнення на Донбасі та активізацію бойових у районі проведення ООС, в Офісі президента не полишали спроб “домовитись” з Кремлем та провести ще одну зустріч лідерів Нормандської четвірки (Україна, Німеччина, Франція, РФ)– цього разу у Берліні.
Так, 22 липня під час засідання Тристоронньої контактної групи сторони дійшли згоди щодо повного та всеосяжного припинення вогню на лінії розмежування з 27 липня.
Це четверте за рахунком “перемир’я” за президенства Володимира Зеленського, попередні, не протримались й кількох годин.
Попри те, що Москва офіційно відмовилась бути гарантом припинення вогню на Донбасі, оскільки Росія нібито “не є стороною конфлікту”, того ж дня, 27 липня, Міністерство оборони України видало наказ, яким, передбачались:
– заборона на наступальні та розвідувально-диверсійні дії, а також заборона на використання будь-яких видів літальних апаратів;
– заборона на застосування вогню, включаючи снайперський;
– ефективне застосування дисциплінарних заходів за порушення режиму припинення вогню ;
– вогонь у відповідь у разі наступальних дій допускається тільки в тому випадку, якщо він відкритий за наказом відповідного керівництва Збройних сил Україні.

За час “перемир’я” кількість заручників ОРДЛО збільшилась на 70 українців – Денісова

Як уточнили в Міноборони, під наступальними діями слід розуміти будь-які спроби змінити позиційне розміщення військ, яке склалося на момент прийняття даної заяви, включаючи додаткове інженерне обладнання позицій, і/або будь-яке просування або переміщення озброєних осіб в бік противника, в тому числі з метою проведення розвідувальних або диверсійних дій.
Таким чином українську армію позбавили можливості не тільки боротися зі снайперами супротивника та протидіяти діяльності ворожих ДРГ, військових штрафували позбавленням премій і додаткових виплат за самостійно ухвалене рішення про відкриття вогню у бік окупантів.
“Всеосяжне перемир’я” не протрималось навіть пів години – о 0:20 27 липня російські терористи обстріляли позиції ЗСУ зі стрілецької зброї, ручних протитанкових гранатометів і великокаліберних кулеметів.
Як і можна було очікувати, російські збройні формування використали це “перемир’я Зеленського” для зміцнення своїх позицій, облаштування нових захисних та вогневих точок та безперешкодного мінування тих ділянок, які раніше були під вогневим прикриттям ЗСУ.
Це перемир’я протрималось без втрат для бійців ООС лише 42 дня – до 6 вересня, коли внаслідок обстрілів один український військовий загинув, а ще один отримав поранення – він помер від опіків наступного дня.
Втім, президент Володимир Зеленський назвав загибель українських захисників “провокацією” і повідомив про термінові контакти з керівництвом РФ. Тоді Збройним силам України, так і не дозволяли відкривати вогонь у відповідь без погодження з “центром”.
За словами директорки безпекових програм Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ганни Шелест, це рішення влади, якщо у ньому і була якась логіка лише вселила почуття небезпеки в українських громадян.

І тут питання капітуляції чи бажання догодити, чи просто нерозуміння безпекової ситуації на місцях – це вже вторинно. Первинно – це те, що, що б не було в логіці цих дій, виглядало це вкрай негативно і вселяло лише відчуття небезпеки у власного населення, чого не повинно бути. Тому що населення повинно бути завжди впевнено, що армія захистить

Ганна Шелест директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики

Вона зауважила, що рішення влади про заборону військовим самостійно відкривати вогонь, не було належним чином прокомуніковано з суспільством.
“Дійсно воно моментально сприймало це як капітуляцію, навіть якщо потім пояснювали, що – “ні, це не наші проактивні дії, а для захисту завжди можна”… і так далі, і так далі. Ми пам’ятаємо цю риторику. Але питання в тому, що негативний ефект вже був зроблений. Зроблений саме з токи зору стратегічних комунікацій. Суспільство почуло і армія, що найважливіше, почула, що вона не може виконувати свої основні функції, вона не може захищати власне населення. Тоді у чому ми можемо бути впевнені?” – додала Ганна Шелест.

“Зе-перемир’я”: яким видався рік після оголошення “тиші” на Донбасі

“Є стрільба у відповідь і є дозвіл стріляти. Звісно, дозвіл стріляти є. Звісно, є. Але всі ми знаємо, що вогонь у відповідь тоді ефективний, коли він відкривається в адекватні й в розумні проміжки часу. І це буде дійсно вогонь у відповідь, а не запис, щоб ми провели обстріл у відповідь на обстріл, який був годину тому”, – прокоментував тоді ситуацію народний депутат від “ЄС”, генерал лейтенант Михайло Забродський.
Натомість російські збройні формування, порушуючи умови “перемир’я”, і далі окрім обстрілів з артилерії, мінометів, гранатометів та військової техніки – використовували заборонені ЗСУ розвідувальні безпілотники, снайперський вогонь та диверсійно-розвідувальні групи.
З початку “всеосяжного перемир’я” значна частина захисників України загинула саме від снайперського вогню, артилерійських обстрілів та протитанкових ракетних комплексів. Були також успішні дії ворожих ДРГ, які або мінували тили української армії, або обстрілювали її техніку з засідок. Неодноразово російські окупанти скидали на українські позиції вибухові пристрої з БПЛА. Вони ж коригували обстріли позицій ООС з важкої артилерії.
За інформацією ЗМІ, аби не “псувати статистику” перемир’я і не ставити українське керівництво у незручне становище, влада применшувала або замовчувала кількість загиблих та поранених, а також списувало бойові втрати на небойові. Як підрахувало BBC News Україна, за рік перемир’я на фронті загинуло 55 українських бійців (це з урахуванням кількох смертей від підривів на мінах, які не завжди фіксують як бойові втрати), тоді як у Генштабі ЗСУ заявили про 45 військових.
У підсумку 24 листопада 2021 місія ОБСЄ повідомила, що з моменту запровадження перемир’я 27 липня 2020 року загинули 66 українських бійців.
Слід визнати, це дійсно менше, ніж до оголошення перемир’я. За підрахунками військового оглядача Михайла Жирохова, за рік до перемир’я – з липня 2019 року по липень 2020 року – загинуло близько ста українських військових. “Але це не глобальне зменшення втрат, на яке розраховували, коли оголошували перемир’я”, – підкреслив експерт.
Крім того, попри формальні домовленості про припинення вогню, ОБСЄ регулярно реєструє порушення режиму тиші на Донбасі: зі старту перемир’я спостерігачі зафіксували понад 85 тисяч порушень.

На Донбасі залучені всі контрснайперські групи ЗСУ — Залужний

Ситуація змінилась тільки з призначенням головнокомандувачем Збройних сил України Валерія Залужного. Як стало відомо 25 вересня, він дозволив військовим у зоні бойових дій на Донбасі відкривати вогонь у відповідь по російських бойовиках без узгодження з вищим керівництвом. Командири на місці можуть самі приймати рішення — залежно від ситуації. Також командирам дозволено застосовувати все доступне озброєння.
За словами Валерія Залужного, вогонь у відповідь – одна з причин, чому останнім часом кількість обстрілів з боку противника зменшилася.
Голова громадської організації “Безпека та взаємодія в Україні” Семен Кабакаєв переконаний, що так зване “всеосяжне перемир’я” мало лише одну справжню причину.
“Це рішення нічим не обґрунтоване, крім того, що Володимир Зеленський намагався догодити Путіну, виконуючи якісь неправильні домовленості. Безумовно, це коштувало життів людей, які не могли дати асиметричну відповідь на дії агресора, на обстріли снайперів, на обстріли артилерії. Безумовно, це вартувало життів”, – заявив він.

Зеленський поставив акцент не на зміцнення армії і не на можливість відбиватися від російської агресії, а на політичні домовленості. Це крок, який може призвести до поразки

Семен Кабакаєв

На думку експерта з безпеки, генерал-лейтенанта Василя Богдана, укладенням “всеосяжного перемир’я” чинна влада прагнула за всяку ціну продемонструвати суспільству, що вони якісь “інші”, що вони здатні досягати успіхів швидше і краще, ніж їхні попередники.
“І з владою теж зіграло злий жарт. Тому що ця поспішність і непродуманість – вона сприяла тому, що агресор в певній мірі почав нав’язувати нам свої умови… Тому що українська сторона взяла на себе односторонні зобов’язання не стріляти при жорстких досить умовах. В той час, коли російська сторона не відвела свої військові формування з тих територій, які вона зобов’язувалась, продовжувались збройні провокації, проникнення розвідувально-диверсійних груп, продовжувалась робота вбивча снайперських структур російських окупаційних військ і все таке інше”, – зазначив він.

Фактично як такого всеохоплюючого перемир’я не було, продовжувалися з боку української сторони жертви: і не тільки військових, але й мирного населення

Василь Богдан експерт з безпеки, генерал-лейтенант

Як зауважив керівник “Центру військово-правових досліджень” Олександр Мусієнко, “велике” перемир’я від Зеленського себе не виправдало, адже ворог просто змінив тактику – і на деякий час замість мінометного та артилерійського вогню зробив ставку на ведення снайперського вогню, на який українські військові в тих умовах не могли належно реагувати, а тому несли істотні втрати.

Влада визнала помилковість своїх рішень. Вони, звичайно, це публічно не говорили, але вони визнали цю помилковість і намагались хоч якось цю помилку усунути. Але ж треба розуміти, що ціна таких помилок – це людські життя, які, на превеликий жаль, не повернеш

Олександр Мусієнко

“Чорна діра” українського ВПК: чому другий рік не виконується Державне оборонне замовлення
Чи не найбільшою проблемою оборонної сфери України за президентства Володимира Зеленського є невиконання Державного оборонного замовлення (ДОЗ), що не тільки призводить до відсутності в ЗСУ достатньої кількісті новітніх зразків озброєнь, але й на роки вперед підриває обороноздатність країни, а також кардинально підриває її здатність протистояти можливій агресії РФ та Білорусі та знижує здатність за сприятливих умов звільнити тимчасово окуповані території.
Хоча Міністерство оборони України останніх два роки звітує про виконання ДОЗ у повному обсязі, як зазначають фахівці, мова йде про видання дійсного за бажане, тобто у разі, якщо державне замовлення виконано не у повному обсязі у Міноборони просто змінюють рівень своїх “побажань”.
Так, за словами нардепа від “ЄС”, генерал-лейтенанта Михайла Забродського, заявлені Міноборони показники виконання ДОЗ у 2020 році не означають стовідсоткового оснащення армії – через внесення впродовж року змін та скорочення обсягів виконання ДОЗ.

Петро Порошенко вимагає звіту керівництва держави та Міноборони щодо зриву оборонного замовлення

“Майже одразу після прийняття зі значним запізненням ДОЗу на 2020 рік, був розпочатий не менш важливий етап – внесення змін… На практиці все мистецтво “внесення змін” полягає в виключенні певних позицій із закупівлі, послуг або дослідницьких і конструкторських робіт. Головним є неперевищення загальної суми. Так формується відсоток, такий омріяний високий показник у 99,5%. Від первісного вигляду Державного оборонного замовлення у квітні 2020 року станом на грудень залишається за оцінками різних фахівців від 15 до 45 %”, – зазначив Михайло Забродський.
З цим згоден і його колега по комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін.
“Якась структура замовляє… скажімо так, 100 “олівців”. Буду оперувати невоєнними термінами. Ближче до кінця року з’ясовується, що виробник чи експортер у змозі поставити тільки… 20. До замовлення вносяться зміни. Цифра 100 міняється на 20. Коли 20 “олівців” потрапляють до споживача, замовник, тобто міністерство, радісно звітує – ДОЗ виконали. Виконується змінене ДОЗ, а ДОЗ, погоджене на початку року, не виконане”, – пояснює ситуацію з оборонним замовленням народний депутат від “Голосу” Сергій Рахманін в інтерв’ю “Обозревателю”.
Ще однією проблемою є зрив строків ухвалення ДОЗ, а відтак і його фінансування, те, що часто підприємства або не встигають освоїти виділені кошти і виробити замовлену продукцію, чи просто не отримують фінансування й переносять виконання замовлення на наступний рік. У разі затвердженого ДОЗ проблеми можуть виникнути в іншому місці – наприклад, на рівні затвердження Міністерством фінансів України державних гарантій під нього.
Так, за даними мережі громадських організацій, які виступають за реформу держоборонзамовлення – StateWatch, НАКО та Проєкт реформи оборонних закупівель – державне оборонне замовлення у 2020 й у 2021 роках затверджувалося урядом із суттєвим запізненням на 4-5 місяців. Через це державні оборонні підприємства залишалися без належного фінансування.

На відміну від чинної влади генерал Павловський виконував державне оборонне замовлення – Чорновол

“Бюджетні гроші, знайдені з великими складнощами, використовуються неефективно. Якщо гроші (до того ж не всі) надходять у другій половині року, чи реально виконати великий, складний контракт до 31 грудня?” – ставить риторичне запитання Сергій Рахманін.
Чи не найголовнішою проблемою є невідповідність чинного законодавства тим викликам, які стоять перед Україною, надзвичайна непрозорість ухвалення рішень у царині держоборонзамовлень та надвисокий рівень секретності у цій сфері, що провокує надзвичайно високі корупційні ризики.
Так, досі не імплементовано положення закону ухваленого влітку 2020-го року закону “Про оборонні закупівлі”, який мав перевести значну частину оборонних закупівель на тендерну процедуру та збільшить парламентський контроль над виконанням ДОЗ. Повноцінно закон також не працює, оскільки не ухвалено всіх потрібних підзаконних актів.
Як відомо, з 1 січня поточного року мав запрацювати електронний реєстр, який мало створити державне підприємство Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки (ДНДІІМЕ), який, своєю чергою, перебував у підпорядкуванні Міністерства економічного розвитку та торгівлі, але мав бути переданий до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Наразі реєстр створено, але він працює тільки у тестовому режимі. Тож, державне оборонне замовлення не може реалізуватися за новою процедурою.
Ще однією проблемою є те, що у виконання ДОЗ залучено кілька міністерств та державних підприємств – Мінборони, Мінекономіки, Мінстратегпрому, “Укроборонпром” тощо – а тому покласти на когось конкретно відповідальність за зрив контрактів неможливо. А максимальна непрозорість ухвалення рішень, специфічність закупівель та режим секретності не дає змогу громадськості напевне відрізнити неправильне рішення від нехлюйства чи відвертого саботажу або навіть навмисного шкідництва, яке часто межує з державною зрадою.
“Проблема в тому, що система не працює ефективно. Усі ці структури пов’язані між собою процесом. Хтось схибив – починається принцип доміно. Усі не без гріха, але визначити конкретного винного неможливо. До того ж далеко не завжди є змога достеменно встановити, про що йдеться – про нехлюйство чи змову”, – зазначає Сергій Рахманін.
Станом на вересень 2021 року, Державне оборонне замовлення профінансоване лише на 15%.
“Коли сьогодні ми кажемо про війська наші, у нас державне оборонне замовлення в цьому році профінансоване на 15%. Я кажу це відповідально. Зараз у нас вересень місяць. ДОЗ профінансоване на 15%. Це катастрофа”, – зазначає народний депутат від “ЄС” Олексій Гончаренко.
Рахункова палата України передбачає, що з сума невикористаних Міністерством оборони коштів може становити 14,8 мільярдів гривень. Загалом, за даними Рахункової палати, оборонним відомством не було використано: у 2019 – 1, 347 мільярдів гривень, у 2020 – 1,649 мільярдів, за вісім місяців у 2021 році – 7,8 мільярдів.
На середину червня 2021 року не було профінансовано жодного контракту у межах поточного державного оборонного замовлення не підписано й не профінансовано, повідомив виконувач обов’язків президента України 2014 року, секретар Ради національної безпеки і оборони України 2014-2019 років Олександр Турчинов.
“Це говорить про те, що всі розмови з боку військового-політичного керівництва: про безпеку, про те, що вони виділяють на оборону, все залишається розмовами. А є реалії: непрофінансовані оборонні замовлення”, – зауважив він.
Як зазначає Сергій Рахманін, ситуація з ДОЗ у 2021 році гірша навіть за ту, що була у 2020-му. “Ми 2 роки стикаємося з ситуацією, що дати, зазначені в ДОЗ, не збігаються з тими датами в контрактах, які укладає Міноборони з самими виробниками. Чому так? За два роки ми так і не отримали відповіді. Я називаю це саботажем і іншого слова для цього знайти не можу”, – підкреслив він.
Невиконання другий рік поспіль Державного оборонного замовлення свідчить тільки про неспроможність керівництва Міністерства оборони і Збройних сил працювати в тому напрямку, на який їх поставили, вважає голова громадської організації “Безпека та взаємодія в Україні” Семен Кабакаєв.
“Це говорить про байдужість президента як верховного головнокомандувача до проблем, які є в Збройних силах України. Дебіторська заборгованість – близько 20 мільярдів. Гроші заплатили, а техніка не поставлена на місця. Якщо вони вважають, що це виконане ДОЗ – вибачте, це не виконаний ДОЗ, а це підрив обороноздатності держави. Це саботаж закупівель сучасної, новітньої техніки, яка в змозі давати відсіч агресору- це комплекс “Вільха-М”, САУ “Богдана”, берегових комплексів “Нептун”. Ці всі речі дуже погано впливають на обороноздатність. Робилося це, з моєї точки зору, свідомо”, – зазначив він.

Повний розвал і хаос у державному оборонному замовленні: Бутусов про політику колишнього міністра оборони Тарана

За словами експерта, коли влада починає розповідати про виконання у відсотках державного оборонного замовлення – це маніпуляція.
“Тому що, наприклад, є компанія або конструкторське бюро, або заводи, які входять в концерн “Укроборонпрому”, які теж постачають Збройним силам та іншим підрозділам техніку, набої тощо. А “Укроборонпром” і ті підприємства, які входять в нього, виконують рівно те завдання, яке на них покладено. Тому, я вважаю, що “Укроборонпром” повинен бути знищений, тому що це зайва прокладка між державою і постачальником”, – додав Семен Кабакаєв.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко вважає, що для чинної влади оборонна промисловість не є пріоритетною темою чи питанням вартим уваги.
“Ми не бачимо на сьогоднішній день якогось руху по тій же ракетній програмі. Треба нагадати, нинішній РНБО, яка коли санкції вводить проти українських громадян, то 108 помилок робить, чим займалась попередня РНБО, коли її очолював Турчинов, за два-три роки довели комплекс “Нептун” до того, щоб він був прийнятий на озброєння, і вже приймається на озброєння, – то за ці 2,5 роки ми б могли доопрацювати ще певні ракетні комплекси, які б уже можна було ставити на бойове чергування з наступних років”, – зауважив він.

Незлагоджена робота Мінстратегпрому, Укроборонпрому, скоріше за все, і загалом РНБО в цьому напрямку призвела до того, що у нас виникають такі пробіли з озброєнням та ДОЗ. Другий фактор – це корупційні діяння і службова недбалість. Тому що подекуди кадри, які призначаються на посаду, вони фактично не справляються з тими завданнями, які перед ними ставляться

Олександр Мусієнко керівник Центру військово-правових досліджень

Проблема з належним виконанням ДОЗ, яке б передбачало насичення виробництво такої сучасної української військової техніки, як “Нептун”, “Богдана”, ЗРК тощо, пов’язано у першу чергу з відсутністю мобілізації військово-промислового комплексу, переконаний експерт з безпеки, генерал-лейтенант Василь Богдан.
“І те, що зволікається і затягується якраз направлення коштів на це оборонне замовлення – це, я так вважаю, вже десь граничить з саботажем, зі шкідництвом, а можливо, десь і з державною зрадою”, – підкреслив він.

Забродський закликав владу залучити спроможності “Південмашу” для виконання оборонного замовлення

Другою причиною неспроможності замовити сучасну техніку для ЗСУ є, на думку Василя Богдана, постійна реструктуризація, зміна і чехарда з кадрами через відсутність чіткої управлінської діяльності з боку керівництва держави, відсутність у нього стратегічного бачення та неспроможністю організувати цю роботу.

Якщо державою керують дилетанти, адвокати-шахраї і олігархи-здирники, як ви думаєте, який ми матимемо результат? От ми його зараз і маємо. Люди, які прийшли зараз до влади і посіли провідні та ключові пости і зобов’язані діяти в тому напрямку, про який говоримо ми з вами, вони зараз не здатні і не спроможні

Василь Богдан експерт з безпеки, генерал-лейтенант

“Я впевнений, що згодом ця категорія людей нестиме не лише політичну відповідальність, але й кримінальну відповідальність за ту дезорганізацію і дестабілізацію економіки, оборонного і безпекового сектору, який вони допустили”, – додав він.
На думку директорки безпекових програм Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ганни Шелест , головною проблемою Державного оборонного замовлення є саме нераціональне використання коштів.
“Військовий бюджет у нас не скорочується. І військовий бюджет у нас у відсотковому, якщо я не помиляюся, п’ять з чимось відсотків від ВВП. Тобто, коли НАТО вимагає від своїх країн досягти двох відсотків хоча б. А питання в розподілі цього бюджету, в належному використанні цього бюджету і у пріоритетизації цього бюджету”, – зазначила вона.
“Нептун”, “Вільха”, “Стугна” та “Богдана”: ЗСУ залишились без новітнього вітчизняного озброєння
Після приходу до влади Володимира Зеленського та його команди до української армії значно зменшилось або взагалі припинилось прийняття на озброєння й постачання до Збройних сил України низки зразків сучасної вітчизняної зброї та військової техніки, які були розроблені за президентства Петра Порошенка.
Попри те, що мова може йти про майже всю номенклатуру боєприпасів та військової техніки, зупинимось на найбільш сучасному та “дефіцитному” озброєнні українського виробництва – протикорабельній крилатій ракеті “Нептун”, ракетних комплекси “Вільха” та “Вільха-М”, протитанкових ракетних комплексах “Стугна” та “Корсар”.
“Нептун”
Протикорабельна ракета “Нептун” була розроблена в київському конструкторському бюро “Луч” у 2014―2020 роках. 2020 року береговий комплекс РК-360МЦ “Нептун” на основі ракети прийнятий на озброєння Збройних сил України. Це модернізована ракета Р-360 на основі ще радянської Х-35, двигуна МС-400 від “Мотор Січ” і головки самонаведення від “Радіонікс”. Тип бойової частини — осколково-фугасна проникаючого типу, маса — 150 кілограмів. Дивізіон з 6 машин з 24 ракетами в одному пострілі може перекрити 600 км узбережжя. Це так звана “довга рука” України, яка здатна убезпечити узбережжя України від російського Чорноморського флоту.

Випробування ракети “Нептун”: відео точного попадання ракети у баржу-ціль

Втім, попри помпезну презентацію ракети, та обіцянок ще 2021 року сформувати три дивізіони комплексів “Нептун”, їх не було включено до ДОЗ-2020, а перший зразок українські військові отримали лише у квітні 2021 року – але не бойовий комплекс, а дослідні елементи 360МЦ “Нептун” з макетами ракет. Передбачається, що комплекс надійде на озброєння ЗСУ у 2022 році, а три дивізіони “Нептунів” – тільки 2025 року. І це при тому, що, за словами ексголовнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака, для того, щоб прикрити своє узбережжя, Україні потрібно щонайменше п’ять дивізіонів з шести пускових машин.

Прикрити Чорне й Азовське море: ЗСУ розташують три дивізіони крилатих ракет “Нептун” на півдні України

Крім того, у зв’язку із відсутністю фінансування призупинені дослідно-конструкторські роботи з розробки корабельного варіанту ПКР “Нептун”, внаслідок чого, зокрема, не відбулася закладка на заводі “Кузня на Рибальському” ракетно-артилерійського катера (шифр “Лань”) – потенційного та єдиного вітчизняного носія ПКР “Нептун”.
Втім, з огляду на досвід попередніх років та відсутність уваги вищого політично-військового керівництва до розвитку української ракетної програми, стверджувати, що насичення ЗСУ “Нептунами” відбудеться за визначеним розкладом – складно.

Щоб захистити море, у нас повинні бути берегові комплекси охорони “Нептун”. За два роки закуплений тільки макет одного дивізіону без ракет. Тобто, як мінімум, ми знаємо, що станом на сьогодні повинно стояти чотири комплекси: два в акваторії Чорного моря і два біля Азовського. Але їх немає. Це і є політика Володимира Зеленського

Семен Кабакаєв

“Вільха” та “Вільха-М”
“Вільха” — український ракетний комплекс з коригованим боєприпасом калібру 300 мм. Прийнятий на озброєння української армії у 2018 році. 2019 року створено комплекс “Вільха-М”. Новий ракетний комплекс має підвищену точність і більший радіус дії, зокрема ракети здатні точно вражати цілі на відстані до 120-130 кілометрів. Кожна пускова установка має 12 ракет, кожна ракета несе бойову частину вагою до 250 кг та наводиться на ціль окремо від решти. Вага самої ракети — 900—1000 кілограмів.
Втім, у 2020 році головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак відмовився від подальшої їх закупівлі, мотивувавши це відсутністю коштів та їхньою “непотрібністю”. “Кажу – я вам доповідаю, тому що в мене 98 ракет “Вільха” (а це лише вісім залпів – ред. ) лежить на складах і я їх сьогодні на війні не застосовую”, – заявив він.
Така ситуація з ракетною програмою України вже не може викликати подив, адже ще у лютому 2020 року після презентації ДОЗ-2020 у РНБО про свідоме послаблення командою Володимира Зеленського обороноздатності загалом та згортання української ракетної програми зокрема, публічно заявив тодішній заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони Сергій Кривонос.

“Вільха-М”: на Одещині почали випробування модернізованої системи залпового вогню

“Те як він (ДОЗ- ред.) підготовлений, викликає питання до компетентності керівників та відповідальних за його підготовку. Прийняття його в такому вигляді, призведе до зриву ключових оборонних програм та ініціатив, у подальшому може призвести – до послаблення нашої обороноздатності замість нарощування!!
Саме головне, це стосується ракетної програми!!! Її розвиток турбує не тільки мене, військових, а ще багато свідомих українців. Так само вона цікавить і росіян, бо наша ракетна програма – наш щит!! Ми за розвиток програми, а вони за згортання. Для них наші ракети, як кістка в горлі. Протягом попередніх років, ракетна програма була пріоритетом!!! Сьогодні, цього я не почув”, – написав Сергій Кривоноc на своїй сторінці у Facebook та закликав Зеленського не підписувати проєкт оборонного замовлення.
Але це лише призвело до звільнення занадто принципового заступника секретаря РНБО. Державне оборонне замовлення таки було затверджено президентом.
ПТРК “Стугна” та “Корсар”
Ще однією нагальною проблемою української армії є відмова вищого військово-політичного керівництва країни від забезпечення її сучасними українськими протитанковими ракетними комплексами “Стугна” та “Корсар”.

Протитанкові комплекси “Стугна” і “Корсар” зняли питання застосування танків бойовиками – Полторак

“Стугна-П” – український протитанковий ракетний комплекс другого покоління, призначений для ураження танків та інших броньованих цілей, в тому числі оснащених сучасними засобами динамічного захисту. Комплекс є напівавтоматичним, із системою наведення по лазерному променю. Комплекс може вести вогонь ракетами калібру 130 мм. Оператор може керувати комплексом дистанційно з пульту, який виноситься на відстань від 50 м. Успішно використовувався бійцями АТО і ООС під час відбиття російської агресії на Донбасі.
“Корсар” – протитанковий ракетний комплекс калібру 107 мм. Призначений для ураження нерухомих і рухомих броньованих цілей з будь-якими видами і типами броні — танків, БТРів, швидкісних десантних катерів, а також малорозмірних цілей — вертольотів, безпілотників. Дальність стрільби ПТРК — до 2,5 км, ракета, що летить по лазерному променю, є також керованою.

За два роки військові не отримали жодної “Стугни”: ветеран АТО розкритикував фінансування армії

Ці комплекси довели свою майже 100% ефективність у бойовому застосуванні під час відсічі та стримування агресії РФ в Україні. Забезпеченість Збройних сил України ракетами для комплексу “Корсар” становить 10% від потреби, ракетами “Стугна-П” – 50% від потреби. Потреба обрахована на засадах заявленої “тиші” на фронті і є дуже заниженою.
“Загальна кількість пускових “Стугна-П” та “Корсар” в Збройних силах України, включаючи склади та арсенали – не більше 300 і 100 одиниць, відповідно. При цьому мінімальна потреба ЗСУ, з урахуванням кількості бронетехніки РФ на наших кордонах, становить щонайменше 1500 пускових “Стугна-П” та 500 пускових “Корсар”, – повідомив в. о. президента України 2014 року, секретар Ради національної безпеки і оборони України 2014-2019 років Олександр Турчинов.
Втім, вперше з початку військової агресії Росії Міноборони Уркаїни не замовило ПТРК “Стугна” та “Корсар” на наступний, 2022 рік.
Як зазначають у ДККБ “Луч”, яке є розробником цих комплексів, наразі ЗСУ укомплектовані “менш ніж половиною комплексів ПТРК від того, що потрібно армії”.
Крім того, багато суперечок викликає відмова Міністерства оборони від закупівлі вітчизняної колісної 155-мм САУ “Богдана” на користь чеської колісної самохідки “Дана М-2” з калібром гармати у 152 мм. Ними планують замінити наявні на озброєнні української армії причіпних гармат-гаубиць Д-20 та самохідних гаубиць 2С3 “Акація”.
Державні випробування “Богдани” були припиненні Міноборони наприкінці 2019 року за формальними причинами. На підприємстві-розробнику – “Краматорському заводі важкого верстатобудування” (“КЗВВ”) – стверджують, що оборонне міністерство переклало на них відповідальність за закупівлю снарядів калібру 155 міліметрів – це стандарт НАТО. Українська армія використовує калібр 152 міліметри. Процес затягнувся, тому строки контракту були зірвані, але боєприпаси все ж таки закупили.
За словами голови громадської організації “Безпека та взаємодія в Україні” Семена Кабакаєва, “КЗВВ” так і не зміг розпочати попередні випробування САУ через саботаж Міноборони та Генштабу. Підприємство змушено було звернутися до суду з вимогою зобов’язати МО продовжити випробування САУ “Богдана”. На грудень 2020 року “КЗВВ” мав рішення судів, якими було зобов’язано МОУ відновити випробування бойової машини.
“Мотиви блокування постановки на озброєння САУ українського виробництва ті самі, чому замість ракет “Вільха” та “Нептун”, МОУ намагалося купити старі чехословацькі “Дани” – це корупція”, – стверджує Семен Кабакаєв.
На дивну логіку Міністерства оборони щодо нової САУ для української армії вказав й народний депутат від “Європейської Солідарності”, генерал-лейтенант Михайло Забродський.
За його словами, ТТХ САУ “Богдана” заявлені виробником значно перевищують ТТХ “Дани” і знаходяться на рівні кращих зарубіжних зразків, значно перевищуючи російські аналоги.
“Справа в тому, що однією із головних відмінностей САУ “Дана”/САУ 2С3 “Акація” від 155-мм самохідних гаубиць CAESAR та аналогів є не тільки калібр, а й довжина ствола – 28 калібрів (САУ “Дана”/САУ 2С3 “Акація”), проти – 52 калібри (САУ CAESAR, САУ “Богдана” та аналоги), що дозволяє останнім наносити вогньове ураження на майже вдвічі більшій відстані, навіть стандартними боєприпасами”, – зазначає Михайло Забродський.
Він вказує, що важко обґрунтувати ідею закупівлі 152-мм самохідної гаубиці vz.77 “Дана-М2”, артилерійської системи, яку сама ж Чехія наразі розглядає як застарілу артилерійську систему намагаючись реалізувати ці САУ третім країнам.
“Можна впевнено говорити про чергову незграбну і не дуже прикриту спробу під виглядом модернізації/оновлення артилерійського парку наших Збройних Сил провернути сумнівну оборудку за нез’ясованою наразі кінцевою метою”, – підкреслив народний депутат.

На Одещині відбудуться бойові випробування артустановки “Богдана”

Хоча у Міністерстві оборони не розкрили вартість можливого придбання чеських гаубиць, народний депутат від “ЄС” Олексій Гончаренко повідомив, що держкомпанія “Укрспецекспорт” уклала контракт із чеською компанією Excalibur Army на придбання списаних 152-мм САУ ShKH Vz.77 “Дана”, при цьому САУ з балансовою вартістю 62 тисячі доларів після модернізації будуть продані Україні по 1,55 мільйонів доларів за одиницю
Як би там не було, у травні 2021 року САУ “Дана-М2” успішно завершила функційні випробування у Збройних Силах України, під час яких вона пройшла 18 окремих перевірок, включно з ходовими та вогневими випробуваннями. Водночас на початку у травні 2021 року дослідний зразок колісної САУ 2С22 “Богдана” пройшов один з етапів заводських випробувань на полігоні Широкий Лан.
“Скандал, який відбувався з закупівлею чеської “Дани” замість розробки і закупівлі української “Богдани”, – це яскраве підтвердження, що там корупційна складова. Незакупівля тих самих комплексів “Нептун” – це акваторія Чорного і Азовського морів у нас виходить не закритою. Це, з моєї точки зору, свідоме зниження обороноздатності держави. Не закуплений жоден комплекс протитанковий “Стугна”. Ми розуміємо, що якщо ударні групи підуть з боку Російської Федерації… але за два роки жодного комплексу “Стугна” не було закуплено. Робилося це, з моєї точки зору, свідомо. З моєї точки зору, це штучне заниження обороноздатності держави, як це робили в 90-х і 2000-х роках”, – прокоментував ситуацію голова громадської організації “Безпека та взаємодія в Україні” Семен Кабакаєв.
Як демотивувати ЗСУ: борги перед військовим та пальне за свій рахунок
Але чи найвідчутнішого удару по українській армії, а відтак і обороні нашої держави, влада Володимира Зеленського завдала не одностороннім відведенням військ та забороною стріляти у відповідь по окупантах, не зривом оборонного замовлення й припиненням постачання сучасних озброєнь, а заморожуванням військовим рівня заробітної плати та невиплатою їм належних виплат.
Одразу після приходу до влади чинного президента військовим було заморожено рівень заробітної плати – останній раз грошове забезпечення підвищували на початку 2019 року, коли загальний розмір місячного грошового забезпечення у середньому зріс на 30%.
“Вже третій рік, з урахуванням колосальної інфляції, яка відбувається в країні, вони не підвищують зарплати. Тільки в наступному році обіцяють підвищити грошове забезпечення наших військовослужбовців. Це колосальна проблема. Тому що завжди фінансування армії було попереду, силових структур було попереду. І воно завжди випереджало середню зарплату в країні. А зараз навпаки – воно поступається навіть середній зарплатні в країні. І це є виклик нашій безпеці, нашій обороні”, – зазначив Олександр Турчинов.
Водночас у 2021 році влада зменшила фінансування Збройних сил України на 380 мільйонів гривень, збільшивши натомість фінансування МВС та ДБР.
Крім того, бюджетна декларація на 2022-2024 рік, яку підтримав Кабінет Міністрів України, передбачає лише 271 мільярд гривень на оборонні витрати, замість, виділених указом президента України 449 мільярдів.

Грошей виділили менше: Залужний про заборгованість перед військовими

Вперше питання масових невиплат військовим гучно прозвучала у ЗМІ, у червні 2021 року. Так, згідно з доповіддю начальнику Генерального штабу ЗСУ, заборгованість перед військовослужбовцями складала на 1 січня 350,8 мільйонів гривень, а на 15 травня вже 950 мільйонів, тобто виросла майже втричі.
Попри те, що уряд вперто ігнорував цю проблему, опозиція почала вимагати від влади не тільки розрахуватись з військовими, а й суттєво підвищити їм зарплату.
Так, п’ятий президент, лідер партії “Європейська Солідарність” Петро Порошенко ще 7 вересня закликав спрямувати гроші від МВФ на виплати військовим і на тринадцяту пенсію у листопаді.
Вже 17 вересня Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова отримала численні звернення щодо порушення конституційних прав військовослужбовців ЗСУ. “На поточний момент заборгованість Міністерства оборони України з обов’язкових виплат військовослужбовцям становить 1 млрд 465,8 мільйонів гривень. Зокрема, 1 мільярд 271 мільйон гривень — це заборгованість з виплат грошової допомоги на оздоровлення”, — заявила вона.
До того ж, за словами омбудсмена, були припинені “бойові виплати” українським захисникам, які воюють у районі проведення ООС.
Того ж дня заступниця міністра оборони Ганна Маляр пояснила, що кошти, необхідні для проведення в повному обсязі додаткових виплат військовослужбовцям ЗСУ, не були враховані на момент ухвалення держбюджету на 2021-й рік. За її словами, до Верховної Ради як невідкладний подали законопроєкт, що передбачає виплату грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ.
Натомість прем’єр-міністр Денис Шимгаль 24 вересня з трибуни парламенту назвав “фейком” інформацію про заборгованість перед військовими. ” Я хочу наголосити, що існує поточна заборгованість. Не протермінована, а поточна – це дуже важливо – по виплатах на оздоровчі для військових. Не існує жодної заборгованості по бойових”, – заявив глава уряду. Про відсутність заборгованості перед військовими неодноразово стверджували й народні депутати від “Слуги народу”.
Але після “раптового” указу президента до Дня захисника та захисниць України 14 жовтня Міноборони профінансувало військові частини та установи ЗСУ на майже 3,7 мільярдів гривень. Ці кошти пішли на погашення заборгованості з одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, виплати винагород, заохочення особового складу тощо.

Ми жорстко промоніторимо виплати боргів військовим — заява “Європейської Солідарності”

Наразі військовим в уряді обіцяють підвищити грошове забезпечення у 2022 році на 10%. “Ми передбачили зростання грошового забезпечення військовослужбовців наступного року на 10%”, – розповів перший заступник міністра фінансів Денис Улютін. Міністерство оборони поки не прокоментувало цю інформацію.
Проте недофінансування армії відбилось не тільки на гаманцях захисників України – ще у серпні, під час репетицій до Дня Незалежності України стало відомо про нестачу пального для української військової техніки на Донбасі.
І ця проблема не вирішена досі. За інформацією головного редактора Цензор.НЕТ Юрія Бутусова, наразі військовослужбовці, які перебувають у районі проведення ООС, змушені купувати пальне за власні гроші. А тим часом командування змушує їх подавати папери на отримання пального, але не задовольняє ці прохання. Як розповідають українські захисники, у подібній ситуації вони вперше з 2015 року.
Найгірші наслідки зменшення матеріального забезпечення військовослужбовцям – це зниження престижності професії військового, а відтак й вимивання з лав ЗСУ професіоналів, які ризикуючи своїм життям, вже не можуть належним чином забезпечити себе та свої родини. Крім того, такий стан справ демотивує тих, хто все ж таки залишився боронити нашу країну на фронті. І не слід забувати, що багатьох бійців, хто під час “всеосяжного перемир’я” Зеленського наважувався відкривати вогонь у відповідь, щоб зберегти своє життя і життя своїх товаришів, було оштрафовано шляхом позбавлення відповідних премій та надбавок.
“У Збройних силах проблеми, пов’язані з моралізацією чи деморалізацією, стосуються їхнього соціального забезпеченням, і забезпеченням умов, щоб вони залишалися на службі. І ці проблеми у нас є, вони не цього року з’явилися. Це питання і житла, і соціальних гарантій, і питання отримання всіх документів, коли вони йдуть з військової служби, їх профорієнтації. І це те, про що наголошують військові під час відповідних досліджень, причому в незалежності від родів військ” – зазначає директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ганна Шелест.
“Я питала у трьох різних сфер діючих військових: що ви назвете найбільшою проблемою? На першому місці кожен з них мені відповідав – це соціальне забезпечення і можливість найкращих залишати на службі. Тому що найкращі хочуть іти зі служби, не залишатися, тому що вони не бачать достатнього забезпечення, поваги і вони не можуть працювати і жити в таких умовах”, – додала вона.
“Вагнергейт”, пригоди лейтенанта Баканова та Юрій Демченко: Зеленський та українські спецслужби
Ще однією цариною української безпеки, яка за останні роки зазнала відчутного удару по своїй здатності виконувати поставлені перед нею завдання – це українські спецслужби.
Найпершим ударом по престижу українських спецслужб стало одне з найперших кадрових призначень новообраного глави держави – друг дитинства, бізнес-партнер Зеленського та керівник ТОВ “Студія Квартал-95” Іван Баканов став головою Служби безпеки України.
Рядовий запасу, який жодного дня не прослужив в армії чи інших силових структурах, одразу після призначення першим заступником голови СБУ (ця посада передувала його призначенню головою спецслужби) одразу отримав звання лейтенанта і у цьому званні продовжує очолювати Службу безпеки.
Невдовзі після цього призначення, з’ясувалось, що дружина Баканова має громадянство Російської Федерації, проте живучи в Україні з 1998 року так і не спромоглась змінити громадянство на українське. “Оксана має стійку проукраїнську позицію. Оксана не відвідувала територію Російської Федерації з 2013 року”, – виправдовував свою дружину Баканов.
Але, як стверджує народний депутат Гео Лерос, дружина очільника СБУ Оксана Лазаренко, яка досі зберегла російське громадянство, досі веде бізнес у Російській Федерації разом з бізнес-партнерами президента Володимира Зеленського.
Ще одним ударом по репутації голови спецслужби стало те, що він “прилаштував” на роботу головою апарату СБУ Анну Кучук, людину, яка також не мала жодного відношення до роботи спеціальних органів. Як з’ясувалось, її єдина заслуга у тому, що вона є дружиною Дмитра Кучука – невідомого “мецената”, який пожертвував у передвиборчий фонд Зеленського 368 тисяч гривень.

Pandora Papers: НАЗК розпочало перевірку декларації Зеленського і Баканова

Якщо забути про такі дрібниці, як ухиляння від сплати податку на землю, користування його родичами забороненою і відкритою для російських спецслужб соцмережі “Одноклассники”, володіння фірмою в Іспанії та інші дрібниці, то чи не найбільше “поховав” репутацію Івана Баканова офшорний скандал Pandora Papers.
Так, згідно з інформацією журналістів-розслідувачів, чинний голова СБУ Іван Баканов володів фірмою Davegra Limited, яка була номінальним власником компанії Зеленського Maltex Multicapital Corp.,яка не тільки ухилялась від податків, а й могла брати участь у крадіжці коштів вкладників ПриватБанку з України.
Далі неприємним “цвяшком” стало призначення чоловіка головного бухгалтера “Кварталу 95” Олексія Пашкова тимчасовим виконувачем обов’язки начальника Департаменту стратегічної розвідки у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони. Хоча Олексій Пашков є кадровим військовим розвідником, який 18 років прослужив у ГУР, йому “довелось”, задля свого ного призначення “перестрибнути” одразу 10 службових посад. Невідомо, чи це вплинуло на ефективність роботи ГУР, але на репутація відомства вочевидь трохи постраждала.
Неоднозначним виглядає й призначення Володимиром Зеленським заступником секретаря РНБО Руслана Демченка, якого називають куратором українських спецслужб від керівника Офісу президента Андрія Єрмака.

Юрій Бутусов про “вагнергейт”: мають бути допитані всі, хто володів інформацією, включно із Зеленським, Єрмаком і Демченком

За часів Віктора Януковича Руслан Демченко займав посаду заступника міністра закордонних справ України, його називали головним лобістом скандальних “Харківських угод” про продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ у Криму. Відтак, він, згідно з законом, підпадає під закон про люстрацію й навіть деякий час перебував у відповідному списку на сайті Міністерства юстиції.
В Офісі президента спочатку засекретили результати люстраційної перевірки Руслана Демченка, а згодом надали йому статус учасника бойових дій, що виводить його з-під дії закону про люстрацію.
Саме Руслана Демченка журналіст Юрій Бутусов під час пресмарафону Володимира Зеленського 26 листопада цього року назвав ймовірним російським агентом, який міг “злити” Кремлю спецоперацію українських спецслужб з затримання “вагнерівців”. Ці припущення журналіста викликали неймовірну лють й не дуже адекватну відповідь глави держави, спочатку вербальну, а потім й процесуальну – проти Юрія Бутусова було порушено кримінальну справу.
Втім, мабуть найбільшого удару по українським спецслужбам завдав саме зрив спецоперації з затримання 33 найманців з так званого ПВК “Вагнер”, частина з яких була причетна до збиття Іл-76 з українськими десантниками у Луганську та збиття Boeing 777 рейсу МН17 біля Донецька.
Коротко нагадаємо перебіг подій. Найманців виманили з РФ під приводом влаштування на роботу у Венесуелі, де вони нібито мали охороняти нафтові вежі. Усім бойовикам українські спецслужбовці купили авіаквитки з Мінська. Далі літак турецької авіакомпанії мали під вигаданим приводом посадити у Києві та заарештувати злочинців. Втім, після наказу з Офісу президента спецоперацію відтермінували, що дозволило спецслужбам Білорусі затримати, а потім передати “вагенрівців” Російській Федерації. Таким несподіваним фіаско закінчилась неймовірна спецоперація українських спецслужб, яку вони ретельно готували близько двох років.
Після перших публічних звинувачень у провалі цієї спецоперації через витік інформації з Офісу президента України, представники влади, зокрема особисто керівник президентської канцелярії Андрій Єрмак, взагалі заперечували саме її існування. Останній взагалі у прямому ефірі одного з телеканалів назвав спецоперацію “суцільною вигадкою”.

Розвідників, які брали участь в спецоперації по “вагнерівцях”, звільнили з лав ЗСУ – Бурба

Тим не менш, було звільнено з посади керівника спецопреації по “вагенрівцям” – голову Головного управління розвідки Міноборони Василя Бурбу. Його також виселили з державного житла та позбавили охорони, чим поставили його під удар російських спецслужб.
Згодом під тиском неспростовних фактів президент Володимир Зеленський визнав існування спецоперації щодо “вагнерівців”, але звинуватив інші країни у тому що Україну втягували у неї та запевнив, що її реалізація могла зашкодити інтересам країни. Далі Володимир Зеленський визнав, що він повідомив тодішнього президента Білорусі про “вагнерівців”, але так ніколи чітко не уточнив коли саме – до зриву операції чи після.

Ще одна брехня Зеленського. Христо Грозєв розповів правду щодо “вагнергейту”

Справою зацікавилось міжнародне співтовариство журналістів Belllingcat, які через рік досліджень оприлюднили своє розслідування щодо “вагнергейту”. У ньому підтверджувалось, що операція з затримання “вагнерівців” таки була, її проводила українська розвідка, а Володимир Зеленський був у курсі подій.
Втім, ані Володимир Зеленський, ані Офіс президента досі і не відреагували на розслідування Belllingcat. І лише 30 листопада керівник президентської канцелярії дав свідчення у справі “вагнерівців” Дрежавному бюро розслідувань.
Після цього ексголова ГУР МО Василь Бурба в ефірі одного з телеканалів повідомив, що усний наказ президента про відтермінування (а відтак і зрив) спецоперації 25 липня передав голова його Офісу Андрій Єрмак. Президент тоді був нібито зайнятий і й не міг зустрітись з розвідниками. Мотив перенесення операції – 27 липня мало початись “всеосяжне перемир’я”, тому Володимир Зеленський не хотів зайвий раз дратувати Кремль.

Ексголова ГУР Бурба заявив, що позиватиметься до Зеленського через наклеп

У відповідь на це президент України під час свого пресмарафону 26 липня назвав Василя Бурбу “авантюристом”, який ініціював спецоперації, щоб втриматись на посаді. Крім того, за словами Зеленського, ексголова ГУР торгував інформацією й намагався посварити Україну з Туреччиною. Також Зеленський збрехав, назвавши Бурбу тим, хто “відповідав за транспорт” під час розстрілу активістів Революції Гідності. Наразі Василь Бурба має намір позиватись з президентом за наклеп.
Дивна поведінка верховного головнокомандувача Володимира Зеленського навколо справи “вагнерівців” справді могла підірвати мотивацію української розвідки для здійснення якихось активних дій до закінчення каденції чинного президента.
І тому є дві причини.
Перша – обставини справи “вагнерівців” можуть свідчити про те, що у вищому військово-політичному керівництві є російський агент, який здатен не тільки “зливати” Кремлю подробиці найсекретніших спецоперацій українських спецслужб, а й, можливо, самостійно блокувати їх, користуючись своїм впливом на керівництво країни. А відтак – кожна спецоперація загрожує закінчитись неминучим провалом, який може коштувати українським розвідникам й контррозвідникам навіть життя.
“У даному випадку проблема в тому, що в таких складних ситуаціях завжди найбільший ризик – це відповідальність для того, щоб твоє керівництво зрозуміло, чому і як ти робиш. Ми розуміємо, що розвіддіяльність завжди на межі. І в Україні немає досі дуже чіткого, в тому числі, законодавства, як наприклад у США, щодо цивільного нагляду за розвіддіяльністю. Він може бути секретним на рівні закритих ТСК, але він є”, – наголошує директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики “Українська призма”.
Друга – важко брати на себе відповідальність в умовах, коли ти не можеш розраховувати на найвище керівництво держави. Приклад Володимира Зеленського наочно продемонстрував, що у гонитві за рейтингами, в угоду своїм фаворитам або просто з політичної доцільності президент країни та його команда здатні несамовито руйнувати навіть власні спецслужби, й не тільки викидати своїх найбільших професіоналів на “вулицю” чи намагатись засудити їх, ай ризикувати їхнім життям та життями їхніх родин. Тож задумувати й реалізовувати амбітні операції з ризиком потрапити під владний каток охочих теж буде небагато, якщо не менше.
“У розвідці є достатньо професіоналів, які готові розробляти нестандартні операції. Їх можна розробити, але ти повинен бути впевненим, що твоє керівництво і головнокомандувач дасть тобі право на реалізацію найсміливіших операцій. Без цього, звичайно, мотивація моментально відпадає”, – додає експертка.

Швидше за все, розвідка займатиметься збором інформації, якимось моніторингом, але проактивних дій ми навряд чи побачимо найближчим часом

Ганна Шелест директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики

Загроза російського вторгнення: чи адекватно поводить себе українська влада
Чи не найгарячішою темою світової політики осені 2021 року стало нове нарощування російських військ біля кордонів України. Першими про це написали 31 жовтня у газеті Washington Post, потім Politico оприлюднило фото російської техніки біля міста Єльня, що в 300 км від українського кордону, згодом Bloomberg оприлюднило попередження США про можливе нове вторгнення Росії.
Реакція української влади та її силових структур виявилась досить дивною – вони протягом двох тижнів заперечували нове скупчення російських сил поблизу кордонів, про яке повідомляли західні медіа.
Вже 2 листопада у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України повідомили, що Війська РФ і надалі залишаються біля кордонів України, й жодних змін не відбулося, а секретар РНБО Олексій Данілов назвав дезінформацією повідомлення західних медіа про російські війська біля України.
Далі – більше. 7 листопада прессекретар президента України Сергій Никифоров говорив, що інформація про нарощування російських військ не має підтвердження, 8 листопада збільшення військ РФ заперечили в парламентському комітеті нацбезпеки.
Зрештою 11 листопада у відеозверненні президент Володимир Зеленський визнав, що неподалік українських кордонів стягнуто близько 100 тисяч російський військових. Водночас він розкритикував тих, хто в соцмережах та в медіа “здійняв ґвалт”. “Шановні, обстріли, скупчення та переміщення військ відбувається на фронті восьмий рік поспіль. Психологічний тиск Росії на нас давно не діє, – заявив президент.

Пентагон повідомив про масштабне скупчення російських військ на кордоні з Україною

Втім, 18 листопада начальник ГУР Міноборони Кирило Буданов повідомив, що Росія веде масштабну спецоперацію щодо дестабілізації ситуації в Україні. 21 листопада він в інтерв’ю американському виданню Military Times повідомив, що РФ готується до нападу на Україну наприкінці січня або на початку лютого, причому атака буде “набагато руйнівнішою, ніж будь-яка раніше в конфлікті, що почався в 2014 році”. За його оцінкою, біля кордону між країнами зосереджено приблизно 92 тисяч російських військовослужбовців. Слід зазначити, що голова військової розвідки України також додав, що вторгненню Росії може передувати масштабні акції протесту інспіровані Кремлем – зокрема мова йде про заворушення, пов’язані з вакцинацією, економікою, енергопостачанням і справою про зрив захоплення найманців ПВК “Вагнера”.
За дивним “збігом обставин”, це саме ті сфери, які найбільше дратують українських громадян і за провали у яких цілковиту відповідальність несе влада Зеленського.

Захід змінив ставлення до Росії: на яку допомогу може розраховувати Україна у разі нападу РФ

Втім, така серйозна інформація від керівника української військової розвідки, яка неабияк стривожила українське суспільство, не спонукала керівництво країни до будь-яких активних дій щодо зміцнення української оборони – не відбулось засідання Радин національної безпеки та оборони, питання ймовірної російської агресії не розглядала Верховна Рада України, де більшість має президентська партія “Слуга народу”.
Не виступили очільники держави чи силового блоку з жодним зверненням до українського народу з роз’ясненням інформації про ймовірне вторгнення російських військ, яке могло б або заспокоїти населення, або підвищити його бойовий дух та змобілізувати до оборони країни.
Лише на пресмарафоні від 26 листопада президент Володимир Зеленський мимохідь відповів на запитання журналіста щодо можливого вторгнення РФ, заявивши, що зараз “йде залякування” через деякі ЗМІ, а Україна готова до будь-якої ескалації.

Діятимуть на випередження: Резніков заявив, що ЄС і НАТО підтримають Україну у випадку агресії РФ

Далі глава української держави повідомив про підготовку до “державного перевороту” 1 грудня, саме у той день, коли активісти запланували акцію протесту у центрі Києва проти узурпації влади Володимиром Зеленським та його оточенням. Цього ж дня, 1 грудня, президент виступив з посланням до Верховної Ради України.
Як би там не було – виникає питання, а чи адекватно можливій військовій загрозі Україні з боку Російської Федерації діє останній місяць Володимир Зеленський?
На думку керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка, попри досить запізнілу реакцію на загрозу масштабного російського вторгнення, Володимир Зеленський має таки готуватись до його відбиття – як тактично, так і стратегічно.
“Тактично – потрібно на початок року провести повномасштабні військові навчання по всій території України, перевірити злагодженість підрозділів, виявити можливі помилки та прорахунки і продемонструвати суспільству і ворогу, що ми готові захищатись. Це також підготовка резервістів і територіальної оборони. Такі речі, безумовно, мають здійснюватися на рівні, звичайно, зі зміцненням кордонів”, – зазначив експерт.
Стратегічно, Україні необхідно продовжувати роботи по ракетній програмі, по розвитку оборонно-промислового комплексу у напрямку постачання модернізованих і нових видів озброєння.

Повірити агресору на слово: Зеленський хоче, щоб Путін спростував заяви про можливий наступ Росії на Україну

“Друге – це підтримка Збройних сил і забезпечення їх належним чином. І третє – це робота з нашими міжнародними партнерами в бік надання допомоги Україні і тиску на Росію. Але тут у нас така якась абсолютно заспокійлива реакція від президента: що,ні, нічого… Я би не став применшувати загроз, я би не розганяв паніку, але все-таки загрози є, Росія готується, а нам потрібно готуватися ще з подвійними і потрійними зусиллями”, – додав Олександр Мусієнко.
Голова громадської організації “Безпека та взаємодія в Україні” Семен Кабакаєв закликав українську владу ухвалити конкретний план дій на випадок ескалації з боку РФ.
“Ми не побачили реальних дій РНБО або Верховної Ради, що ми як держава, які покрокові шаги ми будемо робити для того, щоб бути готовими до можливого бліцкригу. Коли нас попереджають про загрозу, ми повинні напрацювати конкретний план дій. Цього плану дій у нас нема. Тобто, щоб залучити Збройні сили, нам треба ввести, як мінімум, надзвичайний стан, або воєнний стан. Цей стан не вводиться. Тобто, значить, Збройні сили не можуть прийняти участь у формуванні на кордонах з Росією і Білоруссю якихось опорних пунктів для відбиття цієї агресії”, – заявив він.
За його словами, відсутність конкретного плану з боку вищого військово-політичного керівництва країни призводить до запитання: чому ми з вами не знаємо, що робити?

Це неправильно. Влада повинна давати відповіді громадянському суспільству, громадянам в цілому, що будуть робити. Якщо плану немає, закладається страх і невпевненість в завтрашньому дні

Семен Кабакаєв

Втім, директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики Ганна Шелест схвалює спокійну реакцію влади на російську загрозу.
“Щодо наших міжнародних партнерів, то дуже багато хто з них в квітні (під час першого стягування військ РФ до кордонів України – ред.) тоді був більш розслабленими, або іноді казали: чого ви, українці, нагнітаєте, навчання ж проводять собі… А в даному випадку по різним причинам звернули увагу: ой, а у вас відбувається щось на кордонах. І, відповідно, для нас, грубо кажучи, ситуація не нова, тому що вона йде з квітня, а хтось з міжнародних партнерів раптом побачив, що ситуація достатньо на загрозливому рівні”, – зазначила експертка.
Вона також підкреслила, що було набагато важливішим, щоб про нове скупчення військ першими сказали саме американська сторона, а не українська.

Ми вже бачили цей сценарій: Держдеп США попередив РФ про наслідки нової агресії проти України

“США продемонстрували, що американці не залишають Україну, а вони відслідковують і тримають це на контролі. Це було важливо з точки зору політичного сигналу, що все ж таки головні слова пролунали з Вашингтону”, – додала Ганна Шелест.
Українська влада перед загрозою нового військового нападу з боку Росії має насичувати війська сучасним озброєнням, подбати про військову логістику та посилити фінансове забезпечення військовослужбовців, впевнений експерт з безпеки, генерал-лейтенант Василь Богдан.
“Те, що президент сказав – я це підтримую: що безпека держави все-таки залежить, перш за все, від України. І це правильно. Але, щоб ми це могли реалізувати, треба вирішити питання посилення обороноздатності країни, забезпечення військових сучасним озброєнням, військовою технікою, логістичними речами і нарешті вирішити питання посилення фінансового забезпечення військовослужбовців. А те, що існують борги, які досягають двох мільярдів гривень по зарплатах – це, очевидно, не є мобілізуючим фактором, особливо для тих, хто перебувають на безпосередній лінії зіткнення і піддається постійній загрозі власного життя з боку російських окупаційних військ”, – заявив Василь Богдан.
Крок назад, крок вбік чи крок вперед: що змінилось за 2,5 роки президентства Зеленського
На думку експертів, головними рисами політики української влади за президентства Володимира Зеленського у сфері безпеки та оборони є відсутність стратегії розвитку Збройних сил, нехтування питаннями переозброєння армії новітніми українськими розробками, нехтування фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням військовослужбовців, а також несистемні, хаотичні, а подекуди й шкідливі кроки щодо українського війська. Проте говорити, про значне послаблення Збройних сил України, як і про їх посилення не доводиться. Завдяки деяким позитивним тенденціям, а також вмотивованості українських військових можна говорити, що рівень обороноздатності України за останні два з половиною роки істотно не змінився.
“Ми йдемо неоднорідно. Я би сказала так. Тому що є сфери, в яких ми, на жаль, не розвиваємося і стоїмо на місці, десь навіть пішли назад, а є сфери, де ми розвиваємося. Це індивідуальні питання. Не можна сказати по міністерствам. Як ми називали, система забезпечення харчуванням пішла назад, а питання отримання нових технологій і допомоги від іноземних країн пішла вперед. Це в рамках одного міністерства, одного відомства, але відбуваються подібні речі”, – заявила директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики Ганна Шелест.

Тому я думаю, що головною рисою останніх двох років є несистемність і відсутність стратегічного бачення того, що ми хочемо. І плюс ще ця неоднорідність. Я би, мабуть, ці три слова використала

Ганна Шелест директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики

На думку керівника “Центру військово-правових досліджень”Олександра Мусієнка, за президентства Володимира Зеленського помітно деградував військово-політичний комплекс України.
“Я не бачу особливого просування вперед, наприклад, в оборонно-промисловому комплексі. Мені здається, що стоїть на місці, а по деяким параметрам деградує. Ми бачимо, що все більше інформації про те, що певні підприємства “Укроборонпрому” або на межі банкрутства, або фактично припиняють свою діяльність. По тому, що у нас немає інформації по ракетній програмі і по іншим стратегічним галузям переозброєння”, – зазначив експерт

15 мільярдів на дороги і 4 для ЗСУ: Зеленський підписав зміни до Держбюджету-2021

Але, на його думку, що стосується військової сфери – армії чи системи оборони, то розвиваються самі військові, які вдосконалюють свої навики, безумовно, і військові, які хочуть навчитися, та які дуже активно працюють у цьому напрямку – це очевидно помітно командуванню.
“Але з іншого напрямку ми побачили такі ганебні речі цього року, як заборгованість, яка виникла перед військовослужбовцями. Такого не було раніше. І це деградування якраз є проявом. І можливо, що бракує все-таки розвитку і реформ у Збройних силах, які були започатковані. Це фактично тупцювання на місці. А по деяким реформам, як харчування й інші, теж був відкат назад”, – зауважив Олександр Мусієнко.
Від наголосив, що чи не найбільше бракує постановки правильних і стратегічних завдань політичним керівництвом держави.

По-перше, це відсутність усвідомлення, компетенції і професійності. А по-друге, ще є десь намагання не дратувати Росію. Це теж присутнє. І, по-третє, кадрова політика. Ось три компоненти, які на це впливають

Олександр Мусієнко

Як вважає експерт з безпеки, генерал-лейтенант Василь Богдан, там, де чинне керівництво країни припинило за політичними мотивами демонтаж досягнень попередньої влади, вже можна говорити про певний прогрес.
“Є певний рух, є лише певний рух. Але те, що можна було зробити з самого початку: з самого початку треба було не конфронтувати з попередниками, а, як це роблять у розумних передових демократіях, всі позитивні напрацювання попередньої влади запозичити і їх розвивати далі. А, на жаль, все відбулось так, що все, що було зроблено попередниками, воно піддалось реваншистському демонтажу, і ми не рухалися вперед. І лише зараз десь в останні декілька… близько року почався рух у тому напрямку, що потрібно”, – зазначив Василь Богдан.

“Розповім, у що перетворились ЗСУ за часів Зеленського”: майор Ковальов про переслідування владою за допис у Facebook

Проте голова громадської організації “Безпека та взаємодія в Україні” Семен Кабакаєв наголосив на тому, що перебування Володимира Зеленського на посаді президента України є непродуктивним – як для сфери оборони, так і для будь-якої іншої.
“Ми не бачимо, куди ми стратегічно рухаємося, куди йде держава, як вона йде і з чим вона йде. Тобто я б сказав, що правління Володимира Зеленського за ці 2,5 роки на його посаді є абсолютно непродуктивними для держави”, – заявив він.

Ми стоїмо на місці в сфері безпеки і оборони. А стояти на місці в сучасному світі не можна. Тому що це регрес. А регрес – це завжди погано. Вперед ми не рухаємося, тому це проблема

Семен Кабакаєв

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post “Головнокомандувач” та війна: як змінились армія та спецслужби за 2,5 роки президентства Зеленського appeared first on Прямий.