Українці все частіше їдуть на заробітки до Польщі. Незважаючи на те, що зараз більшість українців у Польщі працевлаштовані легально, один із головних страхів заробітчан – бути обдуреними і повернутися додому без грошей. Про це розповіла Ганна Джоболда, директор Департаменту рекрутації компанії з міжнародного працевлаштування Gremi Personal.Головними страхами українців, які їдуть на роботу до Польщі, вона також називає:бути обдуреними та повернутися додому без грошей;нелегальне працевлаштування;не мати можливості продовжити своє перебування у Польщі та подати документи на Карту побуту.Більшість українців у Польщі зараз працюють легально, але є ті, хто потрапляє на шахраїв або погоджується на нелегальну роботу свідомо через вищі ставки, незважаючи на ризики, оскільки хочуть швидко заробити грошей.За даними соціологічного дослідження “Пульс трудової міграції” аналітичного центру Gremi Personal, для 80,6% трудових мігрантів головний фактор роботи за кордоном – економічний.“Зараз все більше українців їдуть з польськими робочими візами нелегально до Німеччини, оскільки там зарплати вищі. Або не хочуть чекати на оформлення документів у Польщі і виходять на роботу раніше, що також суперечить польському законодавству”, – каже Ганна Джоболда.В результаті недобросовісні роботодавці можуть їм взагалі не заплатити, не виплатити останню зарплату, штрафувати за будь-які провини та без приводу.“Недобросовісні компанії з працевлаштування не дбають про правильне оформлення документів та законне перебування українців у Польщі, що може закінчитися для них штрафами чи депортацією”, – зазначає Ганна Джоболда.Крім того, трудові мігранти бояться, що у них не буде можливості продовжити своє перебування у Польщі, подати документи на Карту побуту (тимчасова посвідка на проживання для іноземців) через те, що роботодавець неправильно оформить документи.
Схожі новини
81 боєзіткнення за добу: на Бахмутському напрямку відбито 24 атаки росіян – Генштаб
Нацполіція розшукує сотні тисяч осіб за підозрою в ухилянні від мобілізації – Клименко
Союзнички… або як Захід за 30 років проґавив усе