Дражнити тигра»: як Бідний і Васильчук власними руками готують собі спортивний майдан

Є речі, які в українському спорті роблять не за наказом, а за звичкою — виходити один за одного. НУФВСУ — не рядовий виш. Це кузня тренерів, лікарів, психологів, тих, хто десятиліттями стоїть поруч зі спортсменами на дистанції, на рингу, на операційному столі після поранень. І саме зараз ця спільнота отримує черговий сигнал: керівництво Мінмолодьспорту готове ліквідувати будь-кого, хто став на заваді контролю над університетом.

Схема, яка вже не працює тихо

Формально йдеться про «оптимізацію штатного розпису». Фактично — про спробу вивести зі складу керівництва Миколу Рибитву, проректора з адміністративно-господарської роботи НУФВСУ і голову Оргкомітету з виборів ректора. Саме той оргкомітет, який 25 березня провів вибори за явки 71% і легітимно обрав ректором Михайла Ригана.

Ця дата — 25 березня — і є коренем конфлікту. Напередодні голосування Міністерство молоді та спорту перенесло вибори на 23 вересня без чіткого правового обґрунтування, а тимчасового керівника університету усунули. Про тиск на кандидатів публічно розповідав сам Риган: за його словами, представники міністра пропонували йому зняти кандидатуру в обмін на «гарантії безпеки». Університет вибори все одно провів — і Риган переміг у першому турі з результатом понад 53%.

Читайте також: Конфлікт навколо НУФВСУ: колектив вимагає пояснень щодо призначення нового виконувача обов’язків ректора

Відповіддю стало призначення виконувачем обов’язків ректора Геннадія Васильчука — людини, чиє головне досягнення на цій посаді, судячи з усього, полягає не в розвитку університету, а в демонтажі всіх, хто був причетний до організації виборів. Тепер під удар потрапив Рибитва — і це не випадковість, а логічне продовження тієї ж стратегії: спочатку зірвали березневі вибори адміністративним наказом, тепер намагаються унеможливити вересневі — усунувши того, хто мав би їх організувати.

І тут важливо не оминути головне: ліквідація посади Рибитви — це не про економію фонду оплати праці. Це про те, щоб фізично унеможливити повторне проведення виборів, призначених міністерством на 23 вересня. Прибравши зі штату голову Оргкомітету, Бідний і Васильчук одним кадровим наказом залишають виборчий процес без органу, який має його організовувати. Немає посади — немає голови комітету — немає кому легітимно провести вибори. Це не побічний ефект «оптимізації», а і є вся суть операції: не допустити повторного підтвердження мандата Ригана восени так само, як не дали провести вибори у березні.

Мобінг як інструмент управління

У зверненні Рибитви до Генпрокуратури, Кабміну, МВС, омбудсмана, Держпраці й НСПП описана типова картина економічного тиску: премію, яка є частиною зарплати, зрізають без пояснень або з формулюваннями на кшталт «не покошена трава за забором». Це не управлінське рішення — це те, що закон №2759 прямо називає мобінгом.

Показовим є й те, що Васильчук, отримавши доступ до зарплатних відомостей співробітників, почав публічно обговорювати, хто скільки заробляє — включно з постами у Facebook і матеріалом у профільному телеграм-каналі. Незалежно від того, наскільки справедливими є претензії до системи оплати праці в університеті, персональні дані працівників — не інструмент публічної риторики нового керівника.

Але найпоказовіше — до чого Бідний і Васильчук докотилися морально: під удар потрапили не лише «незручні» проректори, а й рядовий викладацький склад, який і без того роками тримається на мінімальних окладах. Позбавляти премій людей, чия зарплата й так ледь дотягує до прожиткового мінімуму, — це вже не боротьба з «непрозорою системою нарахувань», про яку так любить писати новий в.о. ректора у Facebook. Це покарання найменш захищених працівників за те, що університет насмілився обрати ректора не за вказівкою міністерства.

Спорт уже відповів

Спортивна спільнота не мовчала. НУФВСУ вперше за свою історію вивів студентів і викладачів на мітинг — сам виш підкреслив, що це рішення далося непросто: люди зайняті навчанням і тренуваннями, а не протестами. Університет офіційно звернувся до президента з вимогою відставки міністра. Олександр Усик привселюдно підтримав обраного ректора і пообіцяв допомогу університету.

Це вже немало — для середовища, яке зазвичай воліє вирішувати спори без публічності. Але Бідний і Васильчук, схоже, досі сприймають ці сигнали як шум, який можна перечекати в кабінеті за шторками.

Чи варто дражнити тигра

У спорті — особливо в тому, що виріс на олімпійських медалях, на іменах, які знає вся країна, — усі один одного знають. Проректор, який роками тримав на собі всю господарську інфраструктуру університету, чи ректор, обраний колективом за прозорою процедурою, — не абстрактні рядки у штатному розписі. Спроба усунути людину, яка організувала законні вибори, замінити її «зручними», а потім методично зачищати незручних — це не кадрова політика. Це привід для університету, який досі протестував мирно, почати говорити голосніше.

Звернення Рибитви до правоохоронних органів — черговий, але не останній сигнал. Питання лише в тому, скільки таких сигналів потрібно міністерству, щоб зрозуміти: спортивна спільнота готова захищати свій вибір публічно, наполегливо і до кінця — у судах, у медіа, на вулиці перед стінами міністерства. Далі це вже залежить не від Рибитви і не від Ригана, а від того, наскільки далеко Бідний і Васильчук готові йти проти спорту.