«Від сьогодні в Росії не залишиться безпечних місць» — що означає заява МЗС України

Голова МЗС України Олександр Сибіга заявив, що українська зброя тепер зможе досягати будь-яких військових об’єктів на території Росії, і що «в РФ не залишиться безпечних місць». У правовому та міжнародному контексті така заява має серйозне значення — вона сигналізує не просто про військову здатність, але й про позицію України на підтримку партнерів, юридичні межі війни та майбутню відповідальність.

У цій статті ми розбираємо:

1. Як така заява виглядає з погляду міжнародного гуманітарного права (МГП) та права збройних конфліктів.
2. Які юридичні ризики для сторін (України, РФ, партнерів).
3. Які юридичні механізми могли б бути задіяні.
4. Як партнери та міжнародне право реагують на такі заяви.

---

1. Законні основи застосування сили: jus ad bellum і self-defense

a) Статут ООН та заборона агресії

Основний принцип міжнародного права — заборона застосування сили проти територіальної цілісності чи політичної незалежності держав (стаття 2(4) Статуту ООН).

Для законності застосування сили існує виняток — право на індивідуальну або колективну самооборону (стаття 51). Україна має право звертатися до партнерів, щоб вони надавали військову допомогу в межах самооборони від російської агресії.

То чи дозволяє міжнародне право заяви про удари на території РФ? Якщо вони виписані як частина самооборони проти військових цілей (не цивільних), йдуть у межах правила пропорційності та розрізнення (distinction), то це може бути правомірно з точки зору jus ad bellum + МГП. Але це завжди підлягає ретельному правовому контролю.

b) Поставки зброї та міжнародна відповідальність

Коментарі експертів наголошують, що держави, що надають зброю Україні, можуть нести відповідальність за «aid or assistance» (допомога чи сприяння) іншій стороні, якщо ця допомога використовується для порушення міжнародного права.

У випадку, коли Україна чи її партнери здійснюють удари по російських військових об’єктах, це також має відповідати принципам міжнародного гуманітарного права (МГП) — обирати військові цілі, мінімізувати шкоду цивільним, уникати непропорційної шкоди.

---

2. Міжнародне гуманітарне право (МГП) — межі дозволеного

МГП (також відоме як право збройних конфліктів) формує обов’язки сторін при веденні бойових дій:

• Принцип розрізнення (distinction): удар має бути спрямований лише проти військових об’єктів, а не проти цивільних чи цивільної інфраструктури.
• Принцип пропорційності (proportionality): шкода для цивільних (втрати, руйнування) не має бути надмірною у порівнянні з очікуваною військовою перевагою.
• Принцип обережності (precaution): треба вживати усіх заходів, щоб уникнути або мінімізувати шкоду цивільним.
• Заборона атак без розрізнення / ударів по цивільній інфраструктурі — це може бути кваліфіковано як воєнний злочин.

Якщо удари по території РФ будуть порушувати ці принципи — наприклад, спричинятимуть надто велику шкоду цивільному населенню або інфраструктурі поблизу — це може викликати міжнародні претензії або розслідування.

---

3. Юридичні ризики та відповідальність сторін

Для України

• Потрібно документувати всі удари: мета, обґрунтування, вибрані заходи мінімізації шкоди.
• Декларація про застосування сили: зобов’язання дотримуватися міжнародного права, уникати порушень.
• Може знадобитися пояснення перед міжнародними судами, ООН, міжнародними комісіями.

Для Росії

• Судові позови через порушення міжнародного права: агресія, військові злочини, порушення гуманітарного права.
• Притягнення до відповідальності окремих військових чи політичних осіб у спеціальному трибуналі або міжнародних судах — вже створено Спеціальний трибунал за злочин агресії проти України.

Для партнерів України

• Держави, що поставляють Україні зброю, теоретично можуть бути під юридичним контролем, якщо доведуть, що їхня допомога сприяла порушенням міжнародного права.
• Але більшість правових оглядів показують, що надання зброї для самооборони визнано законним у контексті збройного конфлікту.
• Важливий момент: чи передбачається обмеження або умови використання наданої зброї з боку донорів.

---

4. Контекст і політика

Політичне значення заяви

Заява Сибіги — це не просто військова риторика. Вона сигналізує про те, що Україна і її партнери можуть бути готові до більш масштабного стратегічного підходу, включно з ударами глибоко на території РФ над військовими цілями. Це також спосіб тиску на переговори, підкреслення, що “нейтральних зон” більше не існує.

Міжнародне сприйняття

Деякі союзники вже висловлювали підтримку України у праві захищати територію й наносити удари за межами кордонів РФ за умови правових обґрунтувань. Наприклад, НАТО генсек Дженс Столтенберг заявив, що Україна має право вражати військові цілі за межами своєї території в контексті самооборони.

Створення прецеденту

Якщо Україна буде публічно застосовувати такі удари з юридично обґрунтованими командами, це може стати прецедентом в сучасній війні, що змінить рамки збройного протистояння у XXI столітті.

---

Висновок

Заява «в РФ не залишиться безпечних місць» — це не лише військове попередження, а юридично вагома позиція, яка тестує кордони сучасного міжнародного права. Успіх реалізації цього сценарію вимагатиме максимальної юридичної дисципліни з боку України: дотримання принципів МГП, прозорість, документація та міжнародна підтримка. Усі удари, звинувачення або відповідальність будуть оцінені не тільки військовими, але й юристами та судами.