За що Зеленський зненавидів Залужного, і як “сірий кардинал” з Офісу президента вирішує долі генералів ЗСУ – велике інтерв’ю з Сергієм Кривоносом

Чому влада пішла на чергове приниження військових, зокрема у справі звільнення генерал-лейтенанта Сергія Наєва, і як з цим пов’язаний “сірий кардинал” з Офісу президента; через що саме Володимир Зеленський “зненавидів” Валерія Залужного; чи зможе нове керівництво української армії на чолі з Олександром Сирським, відчутно змінити ситуацію на фронті; як ухиляння Зеленського від виконання своїх прямих обов’язків позбавляє Україну надії на перемогу; що саме незабаром змусить Сирського почати ставити “незручні” запитання президенту та його Офісу; чи врятує “Третя штурмова” ситуацію під Авдіївкою, а також за яких умов українські захисники мають вийти з обложеного росіянами міста?
Про це та багато чого іншого розповів генерал-майор запасу Збройних сил України, перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ (2016-2019 рр.), заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019-2020 рр.), учасник оборони Києва у 2022 році Сергій Кривонос в інтерв’ю ведучій “Прямого” Даші Щасливій.
Чии правильним є те, що генерал-лейтенант, екскомандувач Об’єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв дізнаався про своє звільнення з медіа? Як ви до цього ставитеся?
Якщо сказати, що дуже негативно – то це практично ні що не сказати.

Це ганебно, принизливо, і це у черговий раз підтверджує популістичну спрямованість та мстивість “зеленої” влади.

Сергій Кривонос

Я можу навести декілька прикладів, як було так само, як і з Сергієм Наєвим. У свій час генерала Віктора Муженка зняли так само з посади, коли він знаходився у відрядженні офіційним представником від України безпосередньо в Брюсселі. Під час знаходження з офіційним візитом приходить указ президента і це нівелює безпосередньо взагалі цю зустріч і всі домовленості, які там були досягнуті. Наступна така сама була ситуація з генерал-лейтенантом Ігорем Павловським, заступником міністра оборони тих часів. Те ж саме, міжнародна виставка, потужна зброярська виставка в Польщі, Павловський проводить перемовини, багато чого й України стосується, в тому числі й було досягнуто домовленостей про постачання артилерійських боєприпасів. Але приходить указ – і “до побачення”.

І от з Сергієм Наєвим та ж сама ситуація. Людина працювала просто “24 на 7” і посилювала оборону України всі 10 років, я вже не кажу останні часи, коли він активно працював по підняттю рівня обороноздатності наших північних кордонів, це з боку Білорусі й Росії. І зараз отак от просто по факту поставили до відома, десь там у газеті або по радіо….
Це якраз підкреслює непрофесійність, мстивість влади. І з точки зору мене, як військового, це не повага, м’яко кажучи, і з точки зору звичайних громадян України…

Українці мусять сказати владі, що вчиняти так, як вона вчинила з керівництвом ЗСУ, не можна. Якщо представників влади не виховали їхні батьки, то мусимо їх виховати ми.

Сергій Кривонос

А з чим ви пов’язуєте таке ставлення Офісу президента до Сергія Наєва? Це може бути страх перед командою генерала Залужного? Чому вони так вчинили – чи це новий головком ЗСУ Олександр Сирський?
Ну, по-перше, я не думаю, що це ініціатива Сирського.

Це робота Офісу президента. Є там такий, знаєте, “сірий кардинальчик” Збройних сил, який себе мнить стратегом на такому самому рівні, як свого часу один єфрейтор мнив себе стратегом Німеччини і хотів захопити весь світ…

Сергій Кривонос

Так само і цей колишній майор (вочевидь, мається на увазі заступник керівника Офісу президента Роман Машовець – ред.) вважає, що він може вирішувати і долю України, і всіх людських життів. І він поводиться з генералами так, як не повівся б навіть ворог.
Як ви поставилися до кадрових змін? Перелічимо ці прізвища: генерал-лейтенанта Олександра Павлюка призначили командувачем Сухопутних військ, Ігоря Плахуту – на посаду командувача сил Тероборони ЗСУ, Юрій Содоль став командувачем Об’єднаних сил ЗСУ замість Сергія Наєва, Ігор Склябюк став командувачем Десантно-штурмових військ Збройних сил замість Максима Миргородського. Наскільки вони здатні змінити ситуацію на фронті?
Не зовсім буде коректним порівнювати одних з іншими, бо і тих, і тих я знаю довгий час. Питання не у зміні прізвищ.
Питання, по-перше, у тому, що тих генералів, яких зняли, влада перед цим заохочувала, нагороджувала, дякувала, а тут раптово раз – і зняли. Ні кажучи, ні за що, ні про що. Ані їм самім, ані безпосередньо спільноті. У спільноті, це породжує величезну купу питань і знову розширює той розрив у довірі суспільства до влади (але владу, мабуть, це не цікавить).
Друге, це те, що можна поставити мільйон генералів нових, дати нові звання і все. Питання не в генералах, питання в спроможності держави забезпечити потреби Збройних сил, якими керують ці генерали. А це, в першу чергу, залежить від спроможності економіки забезпечити армію потрібною кількістю боєприпасів, техніки, пального, продовольства, речовим майном і багато ще чим. І ми бачимо, що влада нічого не робить навіть протягом останніх двох років потужної великої війни.

Тому заміна генералів – це все зроблено лише, аби дискредитувати в очах суспільства Валерія Залужного і його команду – не більше, не менше. І це просто маніпуляція й зведення рахунків президентом України. Просто є людина, яка, керуючи Збройними силами, була в рази популярніша, ніж сам президент.

Сергій Кривонос

А чому, на ваш погляд, генерала Залужного нагородили званням Героя України після звільнення? Чого цим хотів домогтися Офіс президента?
Так, його спочатку звільнили, зняли з посади, а потім безпосередньо вже нагородили. Це для того, щоб у черговий раз підкреслити, що “ось ми тобі даємо, і щоб ти там нічого не казав”, так само, як і українському народу, який ставив запитання.
Я, як громадянин України, ще з 2022-го року питав, чому не заохочують за активну і професійну роботу генерала Залужного. А це, знаєте, таке, у самому кінці дали, в порівнянні з іншими, це знов таки ж, м’яко кажучи, не дуже коректним було. Звичайно, Залужний вартий ще більших нагород, ще більшої кількості, але “герой України” у нас один, протягом тих останніх двох років, ми ж бачимо.
А, ще дали “пістолетик”, я нагадую, “пістолетик” дали генералу Залужному – такий, що він є, що його немає… Я б його ще перевірив, ще взагалі не стріляє цей “пістолетик”.
Екскомандувач армією США у Європі Бен Годжес заявив, що генерал Сирський може створити нові неприємності на фронті, може бути непередбачуваним, фактично, для окупантів. Що мав на увазі Бен Годжес, коли робив таку публічну заяву про те, що треба чекати якихось пасток, неочікуваних кроків від генерала Сирського?
Я знаю і генерала Сирського і Годжеса особисто, і не перший рік, і скажу так: будь-які намагання Сирського змінити ситуацію корінним чином на фронті, завжди мають бути забезпечені з можливістю планування операцій – а саме потрібної кількості зброї, боєприпасів, техніки, пального, і навчених, мотивованих людей. Якщо цього немає, то Сирський – не чарівник і не зможе певних речей зробити…
Тому питання не тільки до військових, питання до політичного керівництва України, що вони будуть далі робити, аби змінити ситуацію у бік покращення.

Бо можна військове керівництво змінювати скільки завгодно, але якщо магазин в автоматі пустий і в гарматі нема снарядів, то війна буде достатньо складна, враховуючи те, що у “кацапів” “м’яса” значно більше, ніж у нас підготовлених воїнів, і вони можуть його кидати вперед без зупину, причому надійно прикриваючи артилерію, як і великокаліберною, так і мінометами.

Сергій Кривонос

А у нас і з великокаліберною, і з мінометами достатньо складно.
Коли ми аналізували, чому може бути звільнено генерала Залужного, то різні американські та європейські медіа писали про те, що стратегія війни Залужного не збігалась з думкою Офісу президента, зокрема екскомандувач ЗСУ казав про мобілізацію. На вашу думку, якою буде мобілізація цього року, і чи дійсно були певні проблемні моменти між Залужним і Зеленським через мобілізацію?
Вони були, і вони були достатньо серйозними.

В принципі, це було з одних таких факторів, коли Зеленський зненавидів безпосередньо Залужного.

Сергій Кривонос

Що стосується кількості людей у нову хвилю мобілізації, то цифра може змінюватися. Питання, не тільки у кількості людей, а в рівні їх навченості і забезпеченості. І це знов таки ж ми повертаємось до того, з чого починали. А саме – до виконання чинного закону про мобілізацію політичним керівництвом країни.

Питання номер один, що таке мобілізація? А це переведення економіки України на функціонування в умовах особливого або воєнного періоду. Зробили вони це? Ні.

Сергій Кривонос

Перевели центральний орган державної виконавчої влади на функціонування у режимі особливого періоду? Ні. Відновлюють підприємства? Ні. Президент підписав мобілізаційний план, відповідно цьому мобілізаційному плану кожне підприємство України мусило отримати витяги з цього плану і отримати мобілізаційні завдання, де кожному підприємству було розписано, що в якої кількості виробляти. Це зроблено? Ні.

І Сирський рано чи пізно також почне ставити ці запитання, які не дуже хоче чути президент. Чи у нього думають, що вони змінити головнокомандувача і проблеми з цим усунулись? Ні.

Сергій Кривонос

Політик як хоче, щоб все в нього було нормально і його армія, якою він умовно “керує”, була усім забезпечена, то робиш щось для цього. А якщо ти нічого не робиш, тільки знімаєш “відосики” в тамбурі незрозумілого потягу, то від того економіка не запрацює. Не запрацюють підприємства – не буде забезпечений бюджет. Тож про яку війну успішну можна говорити?
Тому зміна керівників ЗСУ – це “так”. Просто аби зняти більш популярного, ніж той, хто стоїть на сцені попереду всіх.
Як ви вважаєте, що має бути змінено на фронті тактично і стратегічно?

Чотири речі дають успіх в цій війні. У першу чергу – підготовка навчених, мотивованих і забезпечених ресурсами людей. Далі переведення підприємств України на функціонування в період війни, третє – це фортифікаційне обладнання місцевості, щоб кожен квадратний метр землі був, умовно кажучи, фортецею, і четверта – призначення професійних людей у військово-політичному керівництві України.

Сергій Кривонос

Ось чотири речі, які в першу чергу можуть змінити.
В четвертому пункті я маю досить широке розуміння, в тому числі й створення “Уряду порятунку України”. Мабуть, вже час прийшов, і кожен українець може ставити владі незручні запитання, не боячись слів “не на часі” і не боячись бути звинуваченим у російському ІПСО. Коли непрофесіонали, м’яко кажучи, а якщо прямо – дилетанти самовпевнені керують країною, то у країні починаються величезні проблеми.
Переходимоо аналізу карти бойових дій. Я пропоную почати з Куп’янська. Чи дійсно на сьогоднішній момент є серйозна загроза на Куп’янському напрямку?
Як треба діяти, там військовими значно видніше. Слухаючи від них проблемні запитання і розуміючи, що вони не в змозі їх вирішити, бо це, знову-таки ж, питання забезпечення… Питання не в 40 тисячах росіян. Сьогодні 40, завтра може бути 30, післязавтра може стати 50. Вони достатньо швидко можуть перекидати потрібні силові засоби на потрібні їм ділянки. Тому не будемо акцентувати на кількості. Бо все одно наступ може бути концентрований одній з ділянок, де вони знайдуть слабкі місця. При артилерійській перевазі, кількості пострілів і точності – у них це краще – при активному використанні керованих авіаційних бомб, які вони використовують.

У нас тут вихід один – потужне фортифікаційне обладнання місцевості, правильно організована розвідка і вогневе ураження ворога на дальніх підступах до переднього краю. Це завдання №1 по всій лінії фронту. Що стосується Куп’янська, там складно, але не критично.

Сергій Кривонос

Більш складно у нас – це Бахмутський напрямок. І питання стоїть про бажання ворога захопити Часів Яр. А також про бажання ворога все ж таки дотиснути питання на Авдіївському напрямку. Оце, мабуть, Авдіївка і Бахмут значно зараз складніші, ніж інші ділянки.
Що буде в разі захоплення росіянами Часового Яру?
Загроза полягає у тому, що росіяни активно ведуть наступальні дії на цьому напрямку, активно використовують дрони. І потрібна з нашої сторони більш активна протидія, використовуючи артилерійські резерви. Це, мабуть, найпростіше, що ми можемо зробити.
Але питання, в основному, впирається… Економіка працює, ми забезпечуємо потреби збройних сил? Ні. Тому і на фронті хлопцям складно воювати.
Що стосується Авдіївки… Хочемо добре воювати – мусимо забезпечити війська людьми, технікою та боєприпасами.
Forbes пише, що Україна перекинула до Авдіївки одну зі своїх найкращих бригад – “Третю штурмову”. Нові сили намагатимуться відсунути російську армію від головної асфальтованої дороги, яка веде до центру Авдіївки. “Третя штурмова” – дійсно найкраща? І наскільки вона може змінити ситуацію?
Це достатньо потужна бригада, чудова штатна структура, з гарним керівництвом.

Але “Третя штурмова” бригада працює на рівні “пожежної команди”. Вона гасить проблему, але стратегічно не вирішує проблему. Якби таких бригад було хоча б п’ять, шість чи десять, то тоді можна було порушувати питання про покращення ситуації на фронті.

Сергій Кривонос

А це просто – як кажуть військові — “рубати по хвостах”. Це вже вирішення проблеми, яка вже є, а не передбачення проблеми і не допущення цих проблем. Тому хотілося б побажати хлопцям успіху і удачі в бою. А от якраз військовому і політичному керівництві змінити підходи щодо формування подібних частин, покращити їх кількість і якість, що стосується забезпечення. Запускайте економіку, шановні пани політики, бо військовим достатньо складно.
Російські окупанти перерізали залізничну лінію в центрі Авдіївки в районі вулиці Чистякова. Їм залишилося всього 700 метрів до Індустріального проспекту, єдиної дороги, яка пов’язує місто з підконтрольною Україні територією. Що буде, коли окупанти пройдуть ці 700 метрів й захоплять Індустріальний проспект? І чи є в них така можливість сьогодні?
У ворога завжди можуть бути можливістю, якщо в нього є ресурси й резерви. А у нього ресурси і резерви є, це, по-перше.

Нам треба вже просто чітко ухвалити рішення, що робити далі з Авдіївкою. Або знаходити ще додаткові такі “Треті штурмові” бригади, які будуть витискати ворога з захоплених територій. Або безпосередньо вже ухвалювати рішення і відходити.

Сергій Кривонос

.
І відходити на раніше, заздалегідь підготовлені й правильно обладнані оборонні рубежі. От якщо такі рубежі є, то я б порушив питання про відвід наших військ з Авдіївки.

Вихід українських захисників з Авдіївки дуже скоротить протяжність фронту на цій ділянці й безпосередньо покращить ситуацію для наших військ.

Сергій Кривонос

Речник сил оборони на Таврійському напрямку наголошує, що Авдіївку штурмує добре навчена російська армія – там є і спецназівці, іноді “десантура”, а також звичайні мотострілецькі батальйони. Тобто проти нас насправді воює сильна армія окупантів…

Пам’ятаєте, у 2022-му році нам масово розповідали на “прозелених” каналах, про “чмобіков”, які взагалі ніякі, ані вояки, ані армійці. Куди ж ділись “чмобіки”, де з’явилася армія? З’явилася у Росії армія за рахунок професійного підходу до тренування людей і професійного підходу до забезпеченню державою потреб збройних сил Російської Федерації.

Сергій Кривонос

Тому в певних моментах треба вчитися у наших ворогів, нічого такого поганого в цьому я не бачу – якщо їхні підприємства працюють, а наші не працюють. Аби їхні не працювали, то покращити треба кількість і якість завдання ударів по критичної інфраструктури Російської Федерації. Тоді і росіяни не зможуть нормально воювати.
Роботине, яка у нас перспектива просування на півдні і в зимовий період, і у весняний – від яких факторів це залежить?
Успіх будь-якої операції залежить від кількості особового складу, кількості військових частин, які є на цій ділянці, забезпеченістю потрібної кількості техніки, боєприпасів і правильно спланованих заходів з введення ворога в оману. Якщо це все зроблено, правильно зроблено, то тоді можна питання порушувати наступ.

Про який наступ зараз може бути мова? Питання стоїть поки що не про наступ, питання стоїть про утримання тих рубежів, які ми маємо.

Сергій Кривонос

А от щодо нашого плацдарму на лівому березі Дніпра, село Кринки. На думку військових аналітиків, ми маємо або збільшувати цей плацдарм або наших воїнів скинуть у Дніпро… Які загрози є у нас на лівому березі Дніпра зараз?
Завжди складно забезпечувати підрозділи і частини, що знаходяться на плацдармі, а з урахуванням тої ширини Дніпра на тій ділянці, це ще складніше. І панування ворогів у повітря взагалі ускладнює ситуації.

Хочемо утримати позиції на лівому березі Дніпра – мусимо наростити спроможність по знищенню авіації ворогів, яка систематично бомбить наші позиції, а для цього потрібна далекобійна ППО. Далекобійне ППО охороняє великі міста, тому питання знов таки ж до влади.

Сергій Кривонос

Хочете мати успіх, домовляйтеся з нашими західними партнерами по збільшенню часткової допомоги, що стосується протиповітряної оборони.
Речник Повітряних сил ЗСУ наголосив, що якщо F-16 прибудуть в Україну, то вони стануть ласою ціллю для окупантів. Тож ключове питання – це не тільки отримати F-16, а перш за все зробити так, аби їх не знищили на території нашої держави?
Те, що сказав речник, я ще сказав рік назад, що зверніть увагу на захист аеродромів і добудову запасних і “обманних” майданчиків для посадки. Якщо цього не буде зроблено, то, звичайно, все буде спалене. Тому питання, знов-таки, ППО.

Буде надійна ППО спроможна захистити аеродроми, ми зможемо працювати літаками F-16. Якщо не зможемо, тоді треба розв’язати питання з використанням цих літаків з прикордонних аеродромів Румунії, Чехії і Польщі.

Сергій Кривонос

ут, значно, ширше питання. Питання не в кількості літаків. Тут комплексне завдання літаків, протиповітряна оборона, інфраструктура з забезпечення діяльності цих F-16, а також паралельна підготовка потужних ресурсів, що стосуються наземної компоненти, потужні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), потрібна кількість дронів на тактичному і на оперативному рівні з завдання великої кількості ударів по російській армії та по російському тилу. От тоді в комплексі це буде працювати.
Можна мати 200-300 винищувачів, якщо ми не зможемо їх захистити і достатньо швидко знищити. Якщо аеродроми не будуть захищені, то, можливо, літаки не зможуть злітати. Це треба розглядати комплексно. А підхід щодо просто кількості F-16 не зовсім правильний.
От ви порушили важливу тему – чи дадуть нам наші західні партнери, наприклад, поляки, можливість, щоби винищувачі F-16 злітали й знов сідали на аеродромах на території Польщі, а не України. І чи не стане це приводом для Росії оголосити війну країнам-членам НАТО?
Будь-яка ситуація може бути розглянута Росією, аби шантажувати НАТО. НАТО ж мовчить в певних моментах, коли Росія активно використовує з території Білорусі, з території Калінінградської області свої засоби РЕБ. І практично пів Польщі “лягає” від цього. НАТО ж про це мовчить. Тому треба бути до цього готовим І треба розуміти, що ворог незалежно від поведінки НАТО, це все одно намагатиметься провокувати й активно себе позиціювати.
НАТО почало вже готуватися до війни з Росією. Сподіваюсь, що це вони будуть робити достатньо швидкими темпами та достатньо ефективно. Бо Росія це країна, яка вміє впливати силою.

Найпростіше це все ж таки дотискати економічними санкціями, бо на чому тримається російська імперія, російська армія? На продажу нафти та газу в першу чергу.

Сергій Кривонос

І не буде продажу нафти, не буде наповнення бюджету російської імперії. Не буде наповнення бюджету, таку армію неможливо буде утримувати, щоб вона ефективно воювала. Усе лежить на поверхні. Необхідно продовжувати не тільки військові можливості нарощувати, а й дотискати економічними санкціями Росії.
В комплексі це буде давати непоганий результат. Це не дводенна акція, за два дні цього не досягнеш, але між тим активна робота на міжнародному економічну ринку також вже потроху дає свій результат.
Кабмін не виділив гроші на так звані “зуби дракона” (захисні споруди для зупинки броньованої техніки ворога – ред.) для облаштування оборони Запорізької області. А ось на фінансування участі у пісенному конкурсі “Євробачення” кошти в України є…

Відмовою уряду закупити “зуби дракона”для оборони Запоріжжя – це неподобство, м’яко кажучи. Але наочно демонструє, чи хоче влада в цій війні перемогти, чи ні. І таких прикладів більше ніж достатньо.

Сергій Кривонос

Якщо переховувати вкрадені, зниклі гроші за 2022-23 роки (ми пам’ятаємо всі ці скандали), то цими “зубами” можна було не просто засіяти наші поля танка на безпечних напрямках, а виложити з них цілі фортеці. Але влада нічого для цього не робить. І от коли ми з вами розмовляємо про відвід наших військ з району Авдіївки, я ставлю запитання: а там достатньо таких безпосередньо “зубів”, чи недостатньо?
Але скажу так, що свого часу генерал Наєв багато зробив для посилення оборони на цьому напрямку. Чому Авдіївка довгий час так і трималася успішно? Бо ще у 2018 році, коли він був командувачем ООС, він багато на це звертав уваги. І я пам’ятаю, скільки там було полів, засіяно цими “зубами”.
З’явилась інформація від Головного управління розвідки Міноборони, що на аеродромі Шайрат у Сирії просто зараз готують операторів дронів для війни проти України. Навчання для росіян проводять ліванська поліція “Хезболли” та іранська “Революційна гвардія” (КСІР). На вашу думку, як слід діяти Україні?
На цьому етапі ми з вами точно нічого не зробимо. А ось нашим розвідникам якраз потрібно доносити до наших дипломатів про такі випадки. І активно на міжнародному рівні про це сказати. І сказати не тільки тим країнам, де це сталося, а й сказати нашим партнерам, які також мали б підключатися і посилювати санкції. Ну а, як ми бачимо, наші союзники досить часто ефективно можуть, використовуючи авіацію на Близькому Сході, наносити крапки й удари по таких проблемних місцях.
Нагадаємо, 11 лютого президент Володимир Зеленський у рамках низки кадрових змін у війську звільнив Сергія Наєва з посади командувача Об’єднаних сил ЗСУ і призначив замість нього Юрія Содоля.
Як відомо, 8 лютого президент Володимир Зеленський звільнив головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного, на його посаду було призначено генерал-полковника Олександра Сирського. Коментуючи свою відставку, Валерій Залужний заявив, що завдання 2022 року відрізняються від завдань 2004 року, тому після зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським було ухвалено рішення про зміну “підходів й стратегії”.
Згодом з’явилась реакція Адміністрації президента США Джо Байдена. Там заявили, що Штати продовжать працювати з будь-ким, хто очолюватиме Збройні сили України.
До слова, п’ятий президент України, лідер “Європейської Солідарності” Петро Порошенко висловив подяку генералу Валерію Залужному за службу на посаді головнокомандувача Збройних сил України. 
Тим часом на Банковій назвали причини звільнення Залужного. За словами радника керівника Офісу президента України Михайла Подоляка, рішення відправити у відставку головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного є частиною системного оновлення керівного складу ЗСУ.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post За що Зеленський зненавидів Залужного, і як “сірий кардинал” з Офісу президента вирішує долі генералів ЗСУ – велике інтерв’ю з Сергієм Кривоносом appeared first on Прямий.