Який вигляд має портрет українського фрилансера

Нині 21% українців хотіли б працювати у форматі фрилансу. Водночас лише близько 5% респондентів уже працюють на фрилансі. Але потенційна кількість охочих перейти на гнучкий формат зайнятості приблизно вчетверо перевищує реальну частку тих, хто вже зробив цей крок.Щоб зрозуміти, який вигляд має портрет тих, хто не лише хоче, а вже працює на фрилансі, дослідницький центр Freelancehunt опитав фрилансерів.Сфера торгівлі та продажів залишається найбільш бажаною — її обирають 37% опитаних.На другому місці саме фриланс — 21% українців хотіли б працювати у такому форматі. Натомість фактична структура зайнятості має інший вигляд.ЗарплатиНайпоширеніший бажаний рівень — 20−30 тисяч гривень на місяць. Ще близько 30% опитаних орієнтуються на 30−50 тисяч, майже п’ята частина хотіла б заробляти від 50 тисяч і вище. Помірний заробіток 10−20 тисяч влаштовує 17% респондентів, і лише 4% готові працювати за оплату до 10 тисяч гривень.Хто вже дійшов до фрилансуБільшість респондентів мають вищу освіту: 50,2% уже здобули вищий ступінь, 9,6% мають декілька вищих, а 1,4% — науковий ступінь. Ще 11,8% усе ще навчаються у вишах. Загалом понад 70% фрилансерів або вже мають вищу освіту, або зараз її здобувають.Досвід роботиУ своїй основній спеціалізації, понад 47% опитаних працюють у професії 5 і більше років, з них 28,9% — 5−10 років, 18,3% — понад 10 років.Лише 8% не мають досвіду у спеціалізації, в якій працюють на фрилансі.Тобто більшість — це не новачки, а фахівці з напрацьованими навичками та практикою.Завантаження — 46,8% фрилансерів працюють до 20 годин на тиждень, 19% — 20−30 годин, 13,5% — 30−40 годин. Для значної частини віддалених виконавців це неповний робочий тиждень та гнучкий формат. Водночас 47,9% респондентів зазначили, що фриланс є їхнім єдиним джерелом доходу. Проти 2024 року частка тих, хто повністю перейшов на фриланс, зросла.ТруднощіТружнощами є пошук клієнтів (88%), фінансова нестабільність (72,2%), продаж власних послуг (61%), управління часом (48%) та комунікація з клієнтами (42,2%).Фактично це означає, що ключові бар’єри не технічні, а пов’язані з ринком, конкуренцією та власною самоорганізацією. Для людей, які звикли до стабільної зарплати й зрозумілих внутрішніх процесів у компанії, перехід у формат, де потрібно самостійно будувати потік замовлень та керувати ризиками, виглядає складним і небезпечним.