Як Московський патріархат намагається опанувати українське православ’я та для чого це йому

Радянський КДБ через специфіку свого становища таємної поліції мав значний доступ до реальної інформації про політичну та економічну ситуацію в країні. Тому чекісти краще за інших знали про колапс системи й стали до нього готуватися, щоби випливти після шторму.
Путін — яскравий приклад. Доки російські демократи дискутували з партократами — він та його поплічники-гебісти будували нові мережі влади. І коли зміцніли — звершили “реставрацію” свого режиму.
Щось подібне зараз відбувається з Московським патріархатом в Україні. Найбільш “обізнані” в ньому не можуть не розуміти, що стара система рухається до колапсу. Тому ставлять перед собою дві мети:
– максимально втриматися на плаву під час бурі, зберігши якнайдовше впливів та інфраструктуру;
– підготувати свою майбутню реставрацію.
Як кремлівський кат опанував російську республіку для того, щоби перетворити її назад в автократичну тиранію, так провідні діячі, афілійовані з МП, прагнуть опанувати українське православ‘я, щоби на ньому реставрувати свою владу.
Саме так МП де-факто опанував колись Польську Церкву. Зберігши після II Світової війни для неї статус автокефалії (“повторно проголосивши” її), фактично провів та проводить надалі селекцію лояльних діячів з метою утримати над нею контроль.

Назад у Середньовіччя: московська церква влаштувала сеанс екзорцизму на “Азовсталі” (фото)

Усвідомлюючи наближення краху старої структури МПвУ ці “стратеги” хотіли б під виглядом “єднання” опанувати ПЦУ. Щоби вона стала якщо і формально автокефальною, то фактично такою ж, якою є інші сателіти РПЦ. Цьому серйозно перешкоджає особа Предстоятеля ПЦУ. Він молодий — отже виборів нового очікувати найближчі десятки років нема підстав. Він абсолютно не пов’язаний з Москвою — ніколи навіть не був у Росії та розмовляє грецькою значно краще, ніж російською. Отже, завдання мінімум для цих “стратегів” – дискредитація і вимоги “нових виборів”. Хоч би й під гаслами “єднання”. Щоби якщо не вдалося подолати ПЦУ, то очолити її. Але всі, у кого є очі, добре це бачать.
Як Україна вже ніколи не має повернутися в задушливі “обійми” Московії, так і Помісна Церква не дасть шансу “стратегам” реінкарнувати в її тілі МПвУ.
Як учасник практично всіх зустрічей з діалогу, які відбувалися в українському православ’ї чи щодо нього за останні понад 15 років, хотів би зазначити.
ЗА ВСІМА маркерами структура МПвУ (УПЦ) від часу обрання митр. Онуфрія не продемонструвала ЖОДНОГО БАЖАННЯ вести діалог. Він системно, усвідомлено і послідовно був припинений з їхнього боку саме після упокоєння митрополита Володимира:
– не було жодної не лише офіційної, але навіть неофіційної зустрічі для обговорення якихось реалістичних пропозицій — жодної! (за часів митрополита Володимира вони були практично регулярними);
– натомість були постійні намагання вести сепаратні перемовини з окремими персоналіями, на яких покладалися сподівання (пусті, слід зауважити) щодо руйнування нашої єдності зсередини (і персоналії, і факти перемовин відомі);
– висунення й офіційне закріплення документами МПвУ високого рівня наперед неприйнятних умов для початку (!) перемовин: ми мали б для цього визнати наперед всі вимоги, яких добивається сторона МПвУ, тобто беззастережно капітулювати ще до перемовин (що, погодьтеся, абсурдно);
– натомість цілковито ігноруються пропозиції з нашого боку почати переговори без всяких попередніх умов;
– відсутність будь-якої реалістичної пропозиції для діалогу навіть публічно і на рівні теорії — лише “покайтеся і поверніться в лоно МП”;
– постійне поширення дезінформаційних чуток у власному середовищі щодо того, що їхнє керівництво має якийсь альтернативний план дій (чого в реальності нема!), а тому ніякого діалогу чи тим більше єднання з нами не потрібно (наприклад: “наступного травня/листопада Архієрейський собор РПЦ дасть нам автокефалію, яку визнають більше Церков, ніж ПЦУ, треба лише почекати”, “ми зараз ведемо таємні переговори з Фанаром і домовляємося на наших умовах” тощо). Мета дезінформації — лише затягування часу та стримування духовенства і парафій від переходу до ПЦУ. Та сама тактика була ще з 1992 року, коли казали, що “не треба йти в неканонічну автокефалію, бо ось-ось скоро буде розглянуте питання і нам дадуть канонічну”);
– риторика всіх рупорів пропаганди МПвУ (холдингу еспеже-расколамнєт) з 2014 року абсолютно ні в чому не змінилася — виключно чорнуха в наш бік як системно, так і щодо персоналій.
І при всьому цьому зараз публічні діячі МПвУ намагаються вдавати з себе ображених невинних овечок, з якими “ПЦУ не хоче вести діалог”. Ну от точно як один сусідній діяч, який ображається, чому “Захід не хоче з ним домовлятися”.
Зазначимо, попри те, що 27 травня 2022 року Собор УПЦ Московського патріархату ухвалив рішення “про повну самостійність і незалежність від РПЦ”, насправді залежності від Кремля ця релігійна організація так і не позбулася. Зокрема анексію українських земель “освячувало” духовенство УПЦ МП.

Як відомо, Собор УПЦ МП 27 травня ухвалив рішення про “самостійність і незалежність” від російської церкви. Водночас у РПЦ думки розділилися – від “руки Держдепу” до “єдності церков”. А у ПЦУ коротко прокоментували: “з великої хмари – малий дощ”.
Водночас Російська православна церква досі не виключила Онуфрія зі списку своїх головних ієрархів, попри показовий демарш, який той раніше начебто влаштував патріарху Кирилу.
Тим часом намісник Києво-Печерської Лаври митрополит УПЦ МП Павло нещодавно відвідав Туреччину, де провів зустріч з представниками російської церкви для отримання нових вказівок. При цьому він використав Молдову як транзитну територію, де його раніше було затримано при спробі вивезення церковного майна.
Крім того, як повідомлялося раніше, митрополит Луганський та Алчевський УПЦ Пантелеймон (Поворознюк) взяв участь в оголошенні незаконної анексії Російською Федерацією Херсонської, Запорізької, Луганської і Донецької областей.
Натомість Служба безпеки України підтвердила викриття керуючого однієї з єпархій УПЦ МП на Вінниччині Іонафана. Він виправдовував російську агресію і розпалював міжконфесійну ворожнечу серед вірян.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post Як Московський патріархат намагається опанувати українське православ’я та для чого це йому appeared first on Прямий.