Як Ісландія стала найдорожчою країною світу

Країна «льоду та вогню» обігнала Швейцарію за рівнем цін на три відсоткові пункти, вперше за останні вісім років. Такий висновок у травні оприлюднив економіст ісландської профспілки Viska Вільялмур Гілмарссон на основі аналізу даних Eurostat і Центрального банку Ісландії, а новина швидко розлетілася світовими медіа.<br /><br /><img src=”https://businessua.com/uploads/images/2026/3029_238717-1_large_51613ab1.jpg” border=”0″ width=”750″ height=”592″ alt=”3029_238717-1_large_51613ab1.jpg (69.03 Kb)” /> Як Ісландія стала найдорожчою країною світу та чому навіть за таких умов країна стабільно входить до числа найкомфортніших для проживання.<br /><br />Феномен 2026 року: як Ісландія обігнала Швейцарію<br /><br />Щоб зрозуміти масштаб події, треба трохи контексту. Швейцарія — не просто дорога країна. Це місце, де середня зарплата перевищує 7 тис. євро на місяць, де годинники коштують як автомобілі, а чашка кави в Цюриху давно стала мемом. Роками саме Швейцарія очолювала рейтинги найдорожчих країн і вважалась еталоном.<br /><br />Ісландія востаннє обігнала її 2018 року. Тоді теж вирував туристичний бум. Потім «прийшов» COVID, туристи зникли, тиск на ціни ослаб — і Швейцарія знову вийшла вперед. За даними Eurostat за 2024 рік, скоригований за купівельною спроможністю, рівень цін у Швейцарії перевищував ісландський більш ніж на сім відсоткових пунктів.<br />Але у травні 2026 року картина змінилась докорінно. Розрахунки Viska показують: Ісландія випередила Швейцарію на три відсоткові пункти. Трійку найдорожчих замикає Норвегія, четверте місце — Люксембург, п’яте ділять США та Ірландія. Три відсоткові пункти звучать скромно. Але для такої малої економіки (населення — понад 400 тис. людей) це величезний структурний зсув. Він означає: ціни в кафе, готелях, супермаркетах і на ринку оренди зростали роками швидше, ніж Центральний банк встигав їх стримувати.<br /><br />МВФ у консультації з Ісландією від червня 2025 року вказав, що інфляційний тиск поступово послаблюватиметься, однак повернення інфляції до цільового рівня залишається одним із ключових викликів для економіки країни.<br /><br />Пастка туристичного буму<br /><br />Ще кілька десятиліть тому основними стовпами економіки Ісландії були рибальство та алюмінієва промисловість. Сьогодні до них приєднався туризм — настільки міцно, що перетворився на найбільшу залежність країни. Особливо, в тому неконтрольованому вигляді, якого він набув після пандемії COVID-19.<br /><br />До прикладу, 2025 року Ісландія прийняла 2,5 млн іноземних туристів. Населення країни — близько 400 тис. людей. Тобто на кожного ісландця припадає понад шість туристів на рік — один з найвищих показників у світі. За даними Statistics Iceland, лише за перші дев’ять місяців 2025 року острів відвідало 1,79 млн іноземних туристів.<br /><br />Що відбувається, коли мільйони людей зі всього світу приїжджають на маленький острів? Вони хочуть їсти, спати, їздити й дивитись на гейзери. Попит різко зростає, а пропозиція не встигає. Більше ресторанів не відкриєш за сезон, більше готелів не збудуєш за рік. Власники бізнесу бачать черги, і тому просто підіймають ціни. Це класична інфляція попиту (коли грошей в економіці більше, ніж товарів і послуг).<br /><br />«Туризм — величезний двигун інфляції в секторі послуг», — заявив економіст Вільялмур Гілмарссон у коментарі для Bloomberg. Пінта пива в ісландському барі коштує до 1 800 крон (близько 14,6 долара). Лате в кав’ярні — до 1 тис. крон (близько 8 доларів). Вечеря в середньому ресторані — від 70 доларів на людину.<br /><br />Небезпека туристичного буму ще й у тому, що він нерівномірний: гроші концентруються в одній галузі. Молодь іде працювати в сервіс, а не рибну промисловість чи виробництво, до прикладу. Це призводить до дефіциту кадрів, що теж тисне на зарплати, а потім і знову на ціни. Хілмарссон попереджає: «У довгостроковій перспективі Ісландія не розвиває виробничі сектори». Якщо вся економіка тримається на туризмі — вона вразлива.<br /><br />Житлова криза та фактор Airbnb<br /><br />Туризм б’є по кишенях ісландців не лише в кафе. Найбільше — через ринок оренди житла. Уявіть: ви живете в Рейк’явіку. Сусід вирішує, що здавати квартиру через Airbnb набагато вигідніше, бо туристи платять у три-чотири рази більше. Він виселяє постійних орендарів і переробляє квартиру під короткострокову оренду. Це відбувається не з одним будинком, а з цілими кварталами. Після пандемії кількість об’єктів короткострокової оренди суттєво зросла, що посилило конкуренцію між туристичним і довгостроковим житлом.<br /><br />Довгострокового житла для місцевих стає менше, бо ціни злітають. За даними дослідження ринку нерухомості, від 2010 року ціни на житло в Ісландії зросли більш ніж на 150%. Від 2020 до 2023 року — в середньому на 8% щороку. Зростання цін продовжилося і 2024 року, хоча темпи залишалися нерівномірними залежно від регіону та типу житла. Мінімальна ціна входу на ринок Рейк’явіку навесні 2024 року — близько 60 млн ісландських крон (приблизно 417 тис. євро). Середня ціна квартири — близько 87 млн крон (приблизно 604 тис. євро). Понад половину ісландців від 18 до 24 років досі живуть з батьками саме через ціни на житло.<br /><br />У Рейк’явіку масове перенесення квартир у туристичну оренду вже призводить до виселень, закриття шкільних класів і перетворення районних магазинів на сувенірні крамниці.<br /><br />Продукти, транспорт та імпорт<br /><br />Ісландія — це острів посеред Атлантики, далеко від будь-якого великого торгівельного партнера. Майже все, що самі не виробляють, везуть морем або літаком. Транспортні витрати закладені в кожен товар на полиці. Але є ще одна причина: Ісландія активно захищає власних виробників. Мита (тобто збори під час ввезення товарів з-за кордону) на продовольство — надзвичайно високі. Держава свідомо робить імпортні продукти дорогими, щоб місцеве виробництво було конкурентоспроможним.<br /><br />Для фермерів це добре, але для споживачів означає золотий кошик у супермаркеті.<br /> <br />Ціни на їжу в Ісландії перевищують середній показник по країнах ЄС (EU27) на 44%.<br /><br />Молочні продукти та яйця — приблизно на 72% дорожчі. М’ясо — на 71% дорожче. Літр молока, десяток яєць, шматок м’яса — все це в Ісландії коштує суттєво більше, ніж у Норвегії чи Данії, які й самі вважаються дорогими.<br /><br />Транспортна залежність від авіасполучення робить острів ще вразливішим. Коли авіаперевізник банкрутує або задирає тарифи, то доставка товарів одразу дорожчає.<br /><br />Залізниць між містами немає, громадський транспорт поза Рейк’явіком слабкий, автомобіль — це необхідність. Разом це створює «острівну премію»: надбавку до ціни просто за те, що живеш далеко від материка. Навіть без туристів Ісландія залишилась би однією з найдорожчих країн. Туризм лише загострив те, що вже існувало.<br /><br />Зарплати, сильні профспілки та зворотний бік медалі<br /><br />Читаючи все це, легко уявити, що Ісландія — пекло для місцевих. Але картина набагато складніша. Ісландці живуть добре, навіть дуже. Середня зарплата в Ісландії 2026 року становить близько 850−900 тис. крон на місяць, або приблизно 5 900−6 250 євро, залежно від методики розрахунку та сектору економіки.<br /><br />Ключ до розуміння такого рівня — профспілки. Близько 90% працівників працюють за колективними договорами (домовленостями між спілками та роботодавцями про зарплати й умови праці).<br /><br />Держава не встановлює мінімальну зарплату законом: її встановлюють профспілки на переговорах.<br /><br />За прогнозами Íslandsbanki, зростання зарплат 2025 року склало 5,1%, у 2026-му очікують 4,7%.<br /><br />Ціни ростуть, але разом з ними й зарплати. Ісландці не бідніють: вони просто живуть у дорогому суспільстві з медициною за держрахунок, безкоштовною освітою та одним із найкращих у світі соціальних захистів.