В’язні, найманці й примус: як окуповані території стають мобілізаційним ресурсом Кремля

Намагаючись поповнити катастрофічні втрати, які російська армія несе на передовій, російська влада посилює мобілізацію на тимчасово захоплених територіях України, а також розширює набір іноземних найманців і залучає ув’язнених.
Насамперед тотальна мобілізація торкнулася окупованих районів Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Росіяни намагаються поповнити особовий склад саме завдяки громадянам України, які проживають на цих територіях. До того ж мобілізаційні заходи проводяться навіть на підприємствах критичної інфраструктури — це вугледобувні підприємства, а також підприємства, що забезпечують життєдіяльність обласних центрів, зокрема Луганська та Донецька. Вже зараз гостро стоїть питання нестачі кваліфікованої робочої сили.
Нагадаю, згідно з новим законом, з 1 січня 2026 року призов громадян країни-окупанта на строкову службу здійснюватиметься без поділу на традиційні весняну та осінню кампанії.  
Звертаю увагу, що мобілізація носить максимально широкий характер і супроводжується обмеженням свободи пересування.
Мобілізаційний вік встановлено від 18 до 65 років. Водночас фактично перекриті кордони з Російською Федерацією з території тимчасово окупованих Луганської та Донецької областей, щоб не дати місцевим жителям виїхати до Росії, а далі — до країн Європи. Тобто поповнення особового складу відбувається практично виключно завдяки населенню окупованих територій.
Точну кількість українців, примусово мобілізованих до російської армії з початку повномасштабного вторгнення, назвати неможливо. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, це 46 327 осіб. Головне управління розвідки МО України звітувало про 60 тис. Найбільше — з Криму, понад 35 тис. осіб. У Севастополі —більш як 5 тис. і стільки ж в окупованій частині Донецької області.
Таким чином Кремль не лише заміщує катастрофічні втрати російської армії, а й розв’язує демографічне питання на захоплених землях, позбавляючись потенційно нелояльного населення.
Примусова мобілізація — це ще один прояв геноцидної політики Росії проти України. Крім того, мобілізованих чоловіків росіяни посилають на війну проти України без особливого військового вишколу. “Перше завдання, яке ставить перед собою Росія, – “почистити” тимчасово окуповані території від українського населення”, – заявив представник ГУР Андрій Черняк.
Також Росія значно збільшила залучення іноземних найманців.
Якщо раніше називалася цифра до 15 тисяч громадян ближнього і далекого зарубіжжя, то зараз, за інформацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України, загальна кількість іноземних найманців сягає близько 30 тисяч. Разом з тим їх матеріально-технічне забезпечення значно гірше, ніж у російських контрактників.
Ще одним джерелом поповнення військ залишаються ув’язнені.
Розширено мобілізаційні заходи в місцях позбавлення волі. Російські правоохоронні та спеціальні органи фактично проводять примусову мобілізацію серед так званого спецконтингенту. Це ще одна категорія, яку розглядають як ресурс для компенсації втрат армії.
Примітно, що у 2025 році армія країни-окупанта, за оцінками західних аналітиків, залучили щонайменше 126 тис. для поповнення втрат особового складу з числа так званого “спецконтингенту” — ув’язнених, боржників по кредитах та осіб із проблемами із законом. Йдеться про росіян, які відбувають покарання у тюрмах, перебувають під слідством, мають заборгованості за кредитами та інші проблеми.
За інформацією української розвідки, для перекриття людських втрат на фронті Москва у 2026 році планує мобілізувати щонайменше 10 тис. солдатів із числа “спецконтингенту” кожного місяця.
Ще під час заколоту Пригожина російський диктатор Путін підписав указ про те, що увʼязнені мають право безпосередньо підписувати контракти Міноборони РФ. Останній указ Путіна продовжив цю практику, зокрема, те, що підписувати контракт з Міноборони РФ увʼязнені можуть безпосередньо у залі суду. Тобто росіяни розширили можливості прихованої мобілізації.
За даним ФСІН в російських буцегарнях утримують понад 500 тис. осіб. Тому це досить серйозний мобілізаційний резерв, який буде використовувати країна-терорист. До того ж спецслужби рф будуть вирішувати для себе кілька питань одночасно. По-перше, зниження фінансового навантаження на ФСІН. По-друге, розвантаження російських колоній і зменшення криміногенної ситуації, як на російських вулицях і безпосередньо у місцях позбавлення волі. По-третє, звичайна утилізація кримінальників руками Сил оборони України. Це тактика ще сталінських спецслужб і вона активно запроваджується за часів Путіна.
Російська влада також посилює тиск на строковиків.
Проводяться мобілізаційні заходи серед строковиків, яких у примусовому порядку змушують підписувати контракти з Міністерством оборони РФ нібито на добровільній основі.
Водночас, Кремль уникає оголошення масштабної мобілізації через страх внутрішньої нестабільності.
До проведення виборів у Російській Федерації російський диктатор Путін не піде ні на повну, ні навіть на часткову мобілізацію, побоюючись соціальних потрясінь. Останні непродумані дії влади, зокрема збої в роботі Telegram, які вплинули навіть на банківський сектор, вже викликали хвилю невдоволення. Це показує, що російська влада панічно боїться зростання напруги в суспільстві.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.

• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.

The post В’язні, найманці й примус: як окуповані території стають мобілізаційним ресурсом Кремля appeared first on Прямий.