Уряд не займається стратегією промислового розвитку України

“Промислове виробництво не є джерелом зростання вітчизняної економіки”, – заявив зі сторінок GMK center Анатолій Кінах, голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради, президент УСПП.

Незважаючи на невелике зростання промислового виробництва в Україні у поточному році, його характер та темпи не відповідають очікуванням, на які розраховують влада та бізнес. Промисловці очікують на більш дієву роль уряду у відновленні економіки та промислового виробництва зокрема.

Наразі заходів уряду з підтримки розвитку промисловості явно недостатньо. Промислове виробництво не є джерелом зростання вітчизняної економіки. У 2020 році порівняно з 2019 роком промисловість впала на 5,2%. За січень-липень цього року спостерігається зростання на 1,8%. Але воно є дуже незначним і забезпечене сприятливою кон’юнктурою на зовнішніх сировинних ринках та внеском підприємств сфери АПК та гірничо-металургійного комплексу (така продукція становить до 70% українського експорту). Технічно складні виробництва з високою доданою вартістю досі лишаються у стані кризі.

Зростання цін у промисловості у 2021 році, за даними станом на липень, прискорилося до 42,2% через збереження високих цін на енергоресурси та метали на світових ринках, а також зростання виробничих витрат. Зрозуміло, така ситуація підриває конкурентоспроможність українських підприємств.

Дедалі меншою стає частка технологічного, наукоємного продукту. Це є прямим свідченням деіндустріалізації, коли економіка поступово перетворюється в сировинну та позбавляє країну перспектив прогресу. Її наслідки відомі – втрата робочих місць, збільшення трудової міграції, демографічна криза, низький рівень життя і поширення бідності.

Уряд не займається стратегією промислового розвитку, тим більше на довгу перспективу. Потрібні системні програми просування таких сфер, як суднобудування, ракетно-космічна галузь, транспортне, енергетичне машинобудування, ІТ, сучасний АПК. Лише вони можуть забезпечити збереження людського потенціалу та інноваційно-технологічний прогрес.

У цьому контексті є одна добра новина – на початку вересня уряд ухвалив науково-технічну програму розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 рр. із загальним запланованим обсягом реалізації авіапродукції в 300-350 млрд грн. Нині величезним завданням і уряду, і промислової спільноти є домогтися виконання цієї програми, забезпечення необхідного фінансування в передбачуваних обсягах, контролю виділення та цільового використання бюджетних коштів, пошуку приватних інвестицій.

Не може сприяти економічному зростанню бездіяльність влади щодо доступу реального сектору економіки до кредитних ресурсів. Економіка відчуває фінансовий голод. Облікова ставка НБУ днями збільшили вже до 8,5%, а за підсумками минулого року загальний обсяг банківських кредитів в економіку зменшився на 23,5 млрд грн. НБУ, уряд разом з парламентом та промисловою спільнотою мають підготувати Програму спільних дій уряду та НБУ із забезпечення доступу вітчизняних виробників до ресурсів.

Є неприпустимим подальше посилення фіскального тиску на бізнес. Обурення роботодавців викликав законопроєкт №5600, який може істотно погіршити життя багатьом категоріям підприємців. Дуже небезпечна ситуація складається зараз із тарифами на газ, на енергоносії для промисловості, однак ділова спільнота не бачить від влади не те що стратегії енергозабезпечення за конкурентною ціною на середньостроковий період, а й навіть зрозумілої інформації на зиму, що наближається.

Нещодавно Антикризова рада громадських організацій, УСПП розробили комплексний документ «Платформа економічного патріотизму: невідкладні заходи 2021». Він містить конкретні пропозиції, спрямовані на відновлення економічного розвитку країни. Основою стали експертні висновки представників реального сектору економіки, науковців, громадських активістів тощо.

Ми наполягаємо на доопрацюванні Стратегії розвитку промислового комплексу та плану дій щодо її виконання, у тому числі щодо впровадження інновацій та принципів Індустрії 4.0 для модернізації промислового виробництва.

Необхідно підготувати та почати втілювати державні програми ракетно-космічної галузі, суднобудування, енергетичного та транспортного машинобудування, ОПК на основі механізму державно-приватного партнерства.

У цих програмах та в інших сферах державної індустріальної політики має бути забезпечений більш високий ступень імпортозаміщення та локалізації виробництва продукції машинобудування, технологічного АПК, тобто таких галузей, що забезпечать продукт з високою доданою вартістю та сучасні робочі місця.

Необхідно дати відсіч надмірному проникнення імпорту в сектор публічних закупівель, розвернути систему «Прозорро» в бік національного товаровиробника. Сьогодні частка імпорту продукції машинобудування у державних закупівлях, за експертними оцінками, становить близько 47%. Для прикладу, цей показник у США становить 4-5%, у країнах ЄС – 12%. Попри наявність аналогічних виробництв в Україні, закуповуються корейські електропоїзди, французькі вертольоти, американські патрульні катери тощо. Це є неприпустимим. До речі, усі розвинуті країни світу у постковідний період діють абсолютно протилежним чином – втілюють протекціоністські заходи для власного виробника.

Лібералізація податкового законодавства, доступ виробника до кредитних ресурсів, стимули для малого й середнього бізнесу, підтримка самозайнятих, програми збереження трудового потенціалу тощо – ось що має бути в арсеналі уряду, якій планує дати серйозний поштовх розвитку економіки.

Сподіваємося, що оновлення діяльності такої платформи соціального діалогу, як Національна тристороння соціально-економічна рада, забезпечить ефективне врахування законів економіки та більш високий рівень відповідальності під час прийняття державних рішень соціально-економічного спрямування.