Уроки світової війни: як нам не повторити долю Речі Посполитої

Джерело: Facebook-сторінка автора
Доля ІІ Речі Посполитої, яка утворилася за результатами І Світової війни і проіснувала до 1939 року, трагічна і повчальна. Багато гонору. Мало ефективності. Намагання асимілювати національні меншини. Примат айдентики над етикою. Ну і наївна віра в те, що гарантією безпеки є насамперед союзники тогочасної Польщі: Франція та Британія.
Нічого не нагадує? Ця конструкція впала під ударами Третього Райху менш, ніж за місяць. Радянські шакали просто добили та доїли напівмертвого польського орла. А союзники навіть не встигли мобілізувати військо, потрібне для виконання союзницьких зобовʼязань, хоча і встигли оголосити війну Третьому Райху. До речі, Радянізація не оголошували, що згодом стало однією з підстав легалізації радянської анексії Західнопольських земель…
Україна сьогодні не в настільки трагічному, але принципово схожому становищі. Бо і Путін і Трамп розглядають нас як ресурс, а не як субʼєкта. Тому нам вкрай важливо не повторити трагічні помилки ІІ Речі Посполитої. Що це означає?

Хто переможе російського Ведмедя, або Вовк як тотемна тварина України

Це насамперед означає, що політика ідентичності має відійти на другий план і поступитися місцем політиці ефективності. Дрон у війні за незалежність ефективніший за портрет Бандери на стінці. Російськомовні українці вбивають окупантів не гірше за україномовних. Це не означає, що мова неважлива – це означає, що ефективність на полі бою та в тилу важливіша за мову спілкування. Не буде держави – зникне мова…
Задумайтесь, чому інтернаціоналістично-інклюзивні США та СРСР перемогли націоналістично-ексклюзивні Третій Рейх та Японію.
Це також означає, що потрібно викинути на смітник історії наївні мрії про безпекові гарантії ззовні. Єдина дієва гарантія нашої незалежності та суверенітету – це Сили оборони України. А також – ефективна економіка та згуртоване суспільство. Справа порятунку тих, хто тоне, – це насамперед їхня відповідальність. Врятувати Україну можуть тільки українці. Друзям і партнерам, що допомагають, щира дяка, але надія насамперед на самих себе.
Третє. Час мобілізувати Україну. Не бусифікувати, а саме мобілізувати у найширшому сенсі цього слова. Мобілізувати уряд (який наразі працює за протоколами мирного часу), мобілізувати економіку, мобілізувати дипломатію, мобілізувати ресурси, мобілізувати людей.

Соціологія в тилу: чи готові українці продовжувати боротьбу

А для цього в суспільстві має зʼявитися відчуття соціальної справедливості. Що ця війна не тільки для бідних та порядних, а для всіх. Що життя солдата на фронті коштує не менше за життя корупціонера чи зрадника в тилу. Що “кому війна, а кому мати рідна” більше не буде. Бо країна, яка купує найбільше люксових авто за всю історію незалежності і досі збирає копійки на “корчі” для фронту, приречена на поразку.
Четверте. Ефективність військової машини, ефективність економіки, згуртованість суспільства, прагматична зовнішня політика – це все відповідальність насамперед влади. Часи, коли порядні і бідні воювали, західні платники податків оплачували війну, а “ефективні менеджери” казково багатіли, має піти в минуле. Влада має пообіцяти насамперед собі “піт, сльози та гарування”. І пітніти, плакати, але гарувати. Тоді суспільство, можливо, їй знову повірить і згуртується навколо неї, як це було 3 роки тому. Припинивши масово йти у СЗЧ та штурмувати західний кордон. Ні – треба міняти владу.
І останнє. Єдиний і найкоротший шлях до миру – стати сильними та ефективними. На жаль, 2025 ми прокинулись у світі хижаків. Аби не стати здобиччю, ми маємо терміново усвідомити усю глибину загрози, яка нависла над Україною, і зайнятись капітальною реконструкцією держави. В такому стані, як вона є зараз, ми приречені бути здобиччю та ресурсом для сильніших. Але ми не приречені залишати все, як є.

Про гонор і мудрість: як уроки радянсько-фінської війни допоможуть зберегти Україну

Нагадаємо, у Парижі завершився саміт “Коаліції охочих”, у якому взяли участь представники 31 країни, а також президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен і генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Учасники зустрічі обговорили подальшу підтримку України, санкційну політику щодо Росії та перспективи безпекових гарантій.
Водночас Франція виступила з ініціативою розгорнути миротворчі сили в центральній частині України, ймовірно, вздовж річки Дніпро. Це питання активно обговорюється в рамках європейських військових структур.
Як повідомлялося, напередодні Президент України Володимир Зеленський прибув до Франції з офіційним візитом. Він провів зустріч із президентом Франції Еммануелем Макроном. Лідери двох країн обговорили поточний стан війни в Україні, гуманітарну ситуацію, а також подальші кроки у співпраці між Україною та Францією.
Згодом Володимир Зеленський повідомив про успішні результати зустрічі європейських лідерів у Парижі, на якій були визначені ключові напрямки співпраці щодо посилення обороноздатності України та тиску на Росію.
Натомість наразі немає одностайності серед лідерів Євросоюзу щодо скерування військового контингенту в Україну. Однак в Європі і розуміють, що на порядку денному стоїть їхня безпека, тому це питання має бути розв’язано у перспективі, принаймні зі сторони Великої Британії, Франції або Німеччини.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Уроки світової війни: як нам не повторити долю Речі Посполитої appeared first on Прямий.