Україна буде витрачати російські гроші

Попередня сума в 140 мільярдів євро буде розширена за рахунок інших держав-членів ЄС. Європейська комісія оприлюднила план надання Україні кредиту в розмірі 165 мільярдів євро за рахунок заморожених російських активів, пише Politico з посиланням на документи.У рамках репараційного кредиту 115 мільярдів євро буде виділено на фінансування оборонної промисловості України, тоді як 50 мільярдів євро покриють бюджетні потреби. Решту 45 мільярдів євро пакету буде використано для погашення кредиту G7 Україні з 2024 року.Репараційний кредит – частина ширшого фінансового пакету вартістю до 210 мільярдів євро, призначеного для підтримки України протягом наступних років. Слід зазначити, що військовий бюджет Києва може закінчитися вже в квітні 2026 року.Загальна сума в 165 мільярдів євро включає 25 мільярдів євро заморожених росактивів, що зберігаються на приватних банківських рахунках в країнах-членах ЄС, а також 140 мільярдів євро, що знаходяться в депозитарії Euroclear у Бельгії. Підготовлена юридична пропозиція слугуватиме основою для негайних технічних переговорів, перш ніж лідери Євросоюзу зустрінуться 18 грудня, щоб визначитися з найбільш чутливими частинами ініціативи. Головною перешкодою залишається протидія наданню кредиту з боку бельгійського уряду, який побоюється відповіді Росії на використання її активів.Комісія заявила про свою готовність надати Україні екстрене перехідне фінансування для покриття її потреб у перші місяці року, ймовірно, за рахунок боргу ЄС. Україні доведеться повернути кредит лише за умови, що Росія припинить конфлікт і сплатить воєнні репарації – це вважається малоймовірним сценарієм.Репараційний кредит для України – останні новиниБельгія вже висловилася щодо цієї пропозиції Єврокомісії щодо надання Україні 165 мільярдів євро коштом заморожених російських активів. Так, міністр закордонних справ Бельгії Максім Прево заявив перед зустріччю НАТО в Брюсселі, що запропонований Єврокомісією документ “не задовольняє занепокоєнь” бельгійської сторони. Він заявив, що “наші двері завжди були відкриті, але ми маємо неприємне відчуття, що нас не чують”.