У Національній філармонії попрощалися з народним артистом України Віталієм Білоножком. Він помер 9 січня у віці 70 років.
Про це повідомляє “Суспільне Культура”.
У залі розмістили портрет Білоножка та його фото з родиною. Провести в останню путь артиста прийшли близькі, друзі та колеги, які принесли до труни білі та червоні троянди.
Попрощатися зі співаком прийшли його колеги – Оксана Білозір та Павло Зібров, композитор Олександр Злотник, який писав пісні для Білоножка, а також т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.
Його внук Віталій згадав про останню розмову з дідом на Новий рік: “Він як завжди почав розповідати якісь історії з життя. Кожну майже розмову він закінчував зі словами “Віталій, не іскушай судьбу”. І я завжди не дуже розумів, бо мені здавалося що дід тримав долю за руки”.
Оксана Білозір розповіла журналістам “Суспільного”, що Віталій Білоножко був дуже світлою людиною, який постійно жартував і на спільних концертах за лаштунками завжди лунав сміх.
Ростислав Карандєєв, розповідаючи про народного артиста, зазначив, що Білоножко був людиною, яка “несла тепло, радість і любов одне до одного”, а також що він був чоловіком, який “не просто мав любов шанувальників, а й був шанований як зразковий сімʼянин”.
Віталій Білоножко часто виступав дуетом разом із дружиною Світланою Білоножко. Разом вони заснували фестиваль родинної творчості “Мелодія двох сердець”.
У грудні 1995 року Білоножко отримав звання народного артиста України.
Першими піснями, записаними Білоножком на радіо, стали твори Максима Дунаєвського “Все пройдет” та “Городские цветы”. Згодом артист знайшов собі постійних авторів – Олександра Злотника та Олександра Осадчого.
У 1994 році фірма “НАК” випустила дві компакт-касети під спільною назвою “Ярмарок”, ще через рік – “Яблуневий туман”.
Загалом співак випустив шість компакт-дисків в Україні, США та Канаді, антологію власної творчості та 12 аудіокасет.

Схожі новини
На українському ринку праці скорочення кількості вакансій
НБУ підняв ціну долара та євро
Слідство розкрило, хто ховався за псевдо “Професор” у справі Міндіча