“Тихе місто” Курахово. Епоха великої втоми

Курахове стало першим “тихим” містом окупації. Вперше це не викликало жодної реакції суспільства. Саме тут ми перетнули рубікон байдужості. У цій точці для багатьох війна перестала бути боротьбою за виживання, страхом втрат, гордістю за перемоги чи досягнення. Тепер це щось далеке — “там”. На Донбасі, в Приазов’ї.
Ми більше не дивимося звіти про відступи. Назви міст і селищ вже не викликають емоцій. “Де це? У Донецькій області? Ну, так там всі проросійські, чого хвилюватися? До нас не дійдуть”. Не так? А якщо чесно?
Спершу зник інтерес до реалій окупації: руїни, розруха, страждання, переселення, паспортизація. Все здається однаковим: Маріуполь чи Мелітополь — яка різниця? Потім приїлися відео уражень техніки дронами: що, де, кого — вже не зрозуміти. Удари по російській території без “ефектного шоу” також залишають байдужими.
Нові дрони, зброя, власне виробництво? Ок, але де шоу? Немає — значить, інтересу вистачає лише на заголовок. Навіть мапа DeepState стала нудною: “Ну, просуваються, але далеко від мене”. У підсумку — мовчазна окупація Курахового. Без питань, без обурення.
Це пастка, якої ми прагнули уникнути, але все одно потрапили в неї. Люди втомлюються, це природно. Проте замість чесних розмов суспільство годують телемарафоном. Замість справедливої мобілізації — хаотичними обіцянками та бусіфікацією. Учора всі, хто за кордоном, були “ухилянтами”, а сьогодні їх кличуть із бронюванням.
В цьому режимі когнітивного управління люди втрачають не просто довіру, вони остаточно втрачають орієнтир.  Все, що не загрожує особисто, стає далеким та нецікавим.
Такою стала окупація — нецікавою. Ми більше не вимагаємо реалій Маріуполя, Бердянська чи Нової Каховки. Ризик для людей там  і затрати тут не варті суспільної байдужості. Тому ми ще розповідаємо, але все більше для “своїх”.
Військові вже не просять ставити їхні відео чи репости — кількість переглядів та реакцій не мотивує. Навпаки. Вони бажають не знати, та будувати свій світ, де вся країна разом з ними радіє кожної малої перемоги. Світ, який дедалі стає більш ілюзорним.
Волонтери захлинулись в зборах, які “стоять”. Інтенсивність та кількість донатів скорочується. І не через економічні причини  Через зростаючу байдужість.
Все це нагадує поступово прогресуючу хворобу. Яку ще не пізно обмежити та зупинити.Але, поки змушено констатуємо:
Епоха великої втоми та демотивації настала взимку 2025 року.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post “Тихе місто” Курахово. Епоха великої втоми appeared first on Прямий.