“Тримали у повному вакуумі”: звільнений з полону журналіст розповів про жахи застінок РФ

Звільнений з російського полону журналіст Дмитро Хилюк вже адаптується до нормального життя після повернення. Інформаційний вакуум у застінках РФ був абсолютним, новини доходили лише від новоприбулих. Після звільнення Хилюк зв’язався з родичами полонених, щоб повідомити, що їхні близькі живі.
Про це він розповів в інтерв’ю “Прямому”.
— Перш за все хочеться запитати, як ви себе почуваєте? Я розумію, що як чоловік, як журналіст ви зараз скажете – все чудово, все нормально, але давно вас не було вдома. Ми знаємо про надважкі умови, в яких ви були. Як зараз самопочуття?
— Почуваюся фізично задовільно. Велика навала інформації, все нове, до всього треба звикати, потрібно звикати до нормального життя. Адаптуюсь потихеньку.
— Наскільки був сильний вакуум інформації? Бо, наскільки я знаю, полоненим не надто розповідають, що відбувається в Україні, на полі бою, жодних новин, нічого. Що до вас долітало в полоні?
— Вакуум був цілковитий. До нас офіційно чи неофіційно через тюремних співробітників не долітало нічого. Тобто ми не знали абсолютно жодної інформації не лише про Україну, а взагалі, що відбувається за вікном. Єдиним джерелом інформації були люди, які були взяті в полон пізніше, після 2022 року. Якщо така людина потрапляла до когось з хлопців, які сидять у полоні з 2022 року, то ми дізнавалися новини за той період, коли ця людина потрапила в полон.

З російського полону повернувся журналіст Дмитро Хилюк: історія неволі і звільнення

— Далеко не всіх зараз міняють, хлопці і дівчата там лишаються, і саме вже їхню інформацію ви везете до України, до близьких. Як зараз відбувається оцей процес? Явно хтось хотів, щоб ви переказали рідним і близьким. Чи з ними ви зв’язуєтесь?
— Так, за ці дні, коли я знаходився у лікарні, я перетелефонував близько 10-15 родичам людей, які знаходяться в полоні. І військові, і цивільні, і люди, з якими я в полоні особисто перетинався в той чи інший час, того чи іншого року, і повідомив їхнім рідних, що їхні чоловіки, їхні брати, їхні сини знаходяться в полоні, і вони є живі. Це основне.
— Що допомагало вам триматися? Бо ніхто з нас навіть уявити собі не може, що ви пережили, що будете ще, напевно, довго приховувати. Бо, як правило, кажуть, що всю правду про полон не розповідають для того, щоб не нашкодити іншим полоненим. Але ви не зламалися духом, не зламалися фізично. Це якісь думки, спогади? Чи просто ви настільки сильна людина, що це вам допомогло?
— Власне, інших виходів триматися там немає. Ми собі всі інколи вечорами говорили, що, можливо, ми будемо сидіти у полоні рік, можливо, два, можливо, і десять. І самі собі говорили, що навіть якщо це буде і десять років, то іншого виходу, ніж чекати, у нас немає. І стосовно того, щоб психологічно було легше… Згадували про дім, згадували про якісь свої життя, починаючи від дитинства, закінчуючи часами перед полоном, хто і як потрапив у полон. Говорили про майбутнє, будували гіпотези, що зараз в Україні відбувається. Також у нас були в камерах книжки. Їх було небагато, не всі вони були цікаві, але книжка також допомагала згаяти час і відволікатися від реальності.

Пошана до загиблих захисників – це дзеркало ставлення до живих

— Зрозуміло, коли російські окупанти на полі бою захоплюють у полон українських воїнів, але ти журналіст. Вони полювали тоді на ветеранів АТО, на українських патріотів. Чи не було в тебе думки, що, можливо, це був чийсь донос, чиясь наводка, коли тебе взяли в полон? Очевидно, має бути якесь розслідування цих обставин, як ти потрапив у полон. Чи ти вже цікавився цим, чи спілкувався з правоохоронцями про це?
— Щодо першого запитання – чи буле це наводка. Певні підозри в мене є, що це була наводка, тому що, дійсно, окупанти були зацікавлені знешкодити, перш за все, громадських активістів, учасників АТО. Можливо, я потрапив у цей список, можливо, хтось і доніс. Але наразі у мене доказів цієї підозри немає. Але можливо бути просто так, що вони тоді в той час, на початку війни, забирали всіх чоловіків від 17 до 65 років як обмінний фонд, як заручників. Тому що практика показала тоді, що брали будь-кого: чи ти пенсіонер, чи ти робітник на заводі, чи ти журналіст, чи ти фермер. Тобто брали всіх насправді, хто попадався під руку.
Нагадаємо, під час 68-го обміну полоненими, який відбувся на День Незалежності, до України вдалося повернути військовослужбовців та вісьмох цивільних, яких незаконно утримували в російському полоні. Серед звільнених – військові, які потрапили в полон ще в 2022 році. Це представники десантно-штурмових, повітряних сил, військово-морських, територіальної оборони, Нацгвардії та Держприкордонслужби. Наймолодшому – 26 років, найстаршому – 62. Серед звільнених – і цивільний журналіст Дмитро Хилюк, який занадто довго перебував у полоні.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post “Тримали у повному вакуумі”: звільнений з полону журналіст розповів про жахи застінок РФ appeared first on Прямий.