Спайдермен в трьох поколіннях: огляд на новий фільм Marvel “Людина-Павук: Додому шляху немає”

Сьогодні в український прокат виходить одна з наймасштабніших картин кіновсесвіту Marvel “Людина-Павук: Додому шляху немає”.
Кінооглядач “Прямого” сходив на допрем’єрний показ стрічки, і опираючись на вже відомі спойлери готовий розказати про те, чому це фільм вийшов стане головною стрічкою новорічних канікул.
Ремарка: якщо вас турбують навіть найменші спойлери, краще прочитайте цей огляд після перегляду стрічки.
Після смерті Містеріо весь світ дізнався хто ховається за маскою Людини-Павука, що додало Пітеру Паркеру і його оточення купу проблем. Фактично перші пів години стрічки – це соціальна сатира на сучасне інформаційне суспільство з його гайпом, фейками та культурою скасовування. Щоб справитись з цим всім кошмаром Пітер звертається до свого старшого друга доктора Стренджа, однак під час буденного закляття стається казус, який призводить до розлому мультивсесвіту та наповнення світу Людини-Павука Том Голланда персонажами з інших фільмів про Спайдермена, як то Доктор Восьминіг, Електро, Пісочна Людина, Ящір та звісно ж легендарний Зелений Гоблін. І так, як це уже стало секретом Полішинеля, то можна сказати, що з паралельних всесвітів на допомогу Пітеру Паркеру Тома Голланда прийдуть інші Пітери Паркери – Тоббі Макгвайра та Ендрю Гарфілда. Павучому тріо доведеться не просто здолати, а своєрідно перевиховати суперзлодіїв, однак фінал стрічки змусить особливо сентиментальні серця стискатись сильніше.

Попередні фільми про Людину-Павука з Томом Голландом не давали образу розкритись на повну, зокрема через постійне тяжіння образу Тоні Старка, який був фактично ментором юного Спайді (у цих фільмах супергерой старшокласник). Третя частина – це історія дорослішання юного Людини-Павука, зустрічі його з реальними загрозами, які ми бачимо як в деконструкції попередніх частин, зокрема щодо близьких Павука, так і конфлікту з олдскульними персонажами, кожен з яких мав свою дуже химерну мотивацію – від поклоніння науці, як ідолу (Зелений Гоблін) до не можливості усвідомити себе без суперсили (Електро).

Створюючи навколо Людини-Павука Тома Голланда низку старших персонажів, починаючи від Доктора Стренджа і завершуючи Людиною-Павуком Тоббі Макгвайра. Старших персонажів режисер Джон Воттс, ніби протиставляє молодшими (Пітера Паркеру Тома Голланда і його друзям), однак це не класичне протиставлення про конфлікт поколінь, а радше розкриття теми, що різні покоління сприймають одній й ті ж речі по-різному, саме тому, коли Стрендж пропонує знищити ворогів, Людина-Павук Тома Голланда вирішує перевиховати.

У 2021 році Marvel Studio довго намагалось знайти якусь формулу того, як створювати нові фільми, після завершення епохи “Месників”. “Чорна вдова” показала, що знімати фільми за схемою вигаданою Джоном Фавро наприкінці “нульових” більше не вийде. Експерименти з фентезійним “Шан-Чі” і мега авторськими “Вічними” теж були ненайвдалішими з точки зору касових зборів (хоча мені здається, що саме “Вічні” задають рамку наступним марвелівським фільмам). Саме тому третій частині студійні боси Marvel  спільно з Джоном Воттсом намагаються створити певний баланс кіноатракції в жанрі “попкорн-муві”, але при цьому не перетворити фільм на суто механічний блокбастер, який тримається на спецефектах і комп`ютерній графіці. Більшість жартів, які згладжують сентимантальний настрій фільму, режисер робить не ситуативними, а вшиває у діалоги героїв, розкриваючи їх характери. Чи не вперше за всю марвелівську епопею, гумор використовується не лише, як розрядка обстановки, а й як засіб розкриття персонажів. У діалогах Воттс намагається донести ідею, яка колись зробила Marvel – світової комікс-імперією – супергерої – це також люди зі своїми стражданнями, бажаннями, гештальтами та неврозами. Усім їм буває важко, але всі вони роблять добро (навіть на шкоду собі) тому що інакше не можуть.

Якщо говорити про фан-сервіс в стрічці, то це друга після нещодавніх “Мисливців за привидами”, стрічка, де експлуатація ностальгії зроблена максимально бережно та тонко. Так залучення до команди супернегідників Ящера явно зроблено лише для фан-сервісу, однак маслом кашу не зіпсуєш, і персонаж лише приносить задоволення. Як і купа дрібних пасхалок розкиданих по стрічці та поява акторів з попередніх версій Павука, які знайомі ще з часів, коли фільми дивились на VHS-касетах. Якщо додати до цього ще чудову графіку дзеркальних світів та спіралей Архімеда, які в промислово-магічному масштабі продукує Доктор Стрендж та епічної сцени фінальної бійки, то можна сказати, що “Людина-Павук: Додому шляху немає” – найуспішніша і найграндіозніша кіноадаптація Marvel цього року. Саме тому черговий етап пригод Людини-Павука стане головним новорічним фільмом, обійшовши і старомодну “Вестсайдську історію” і драматичну кіберпанкову “Матрицю” і навіть іронічно-екшеновий “Кінгс Мен”.

В сухому залишку, “Людина-Павук: Додому шляху немає” – це приклад того, як створити з кінокоміксу якісний попкорн-муві, при цьому не копіюючи механіку початку “нульових”, а намагаючись витримати ідеальну межу в усьому: гуморі, спецефектам, сентиментальності, новаторстві, екшені та фансервісі.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.
The post Спайдермен в трьох поколіннях: огляд на новий фільм Marvel “Людина-Павук: Додому шляху немає” appeared first on Прямий.