Псевдоісторія, буфонада і побиті росіяни: огляд на комедійний бойовик “Кінгс Мен”

У четвер, 13 січня, в широкий український прокат виходить комедійний бойовик “Кінгс Мен”, який став приквелом серії фільмів незалежне розвідувальне агентство «Kingsman».
Чома цей фільм прохолодно прийняла західна критика і радісно публіка розповідає кінооглядач “Прямого”.
Сюжет стрічки достатньо багатошаровий, але вся суть крутиться навколо того, як Герцог Оксфордський (як завжди прекрасний Рейф Файнз) і його компанія у складі сина Конрада (Гарріс Діккінсон), камердинера Нілла Кенкока (Джимон Гонсу” та няні Поллі (Джемма Артентон)  намагаються спершу попередити, а потім зупинити Першу Світову війну, яку розв`язала таємна масонська організація, в яку входять, наприклад такі відомі в світі персонажі, як Григорій Распутін, Володимир Ленін та Мата Харі. Врешті-решт події стрічки пояснюють з яких причин і коли виникло агентство Kingsman.

Фільми про незалежне розвідувальне агентство Kingsman – це екранізації коміксів британського автора Марка Міллара, якому ми завдячуємо появі марвелівської “Громадянської війни”, що послугувала основою для появи кіносерії “Месників” та екранізації “Пипець”. І сприймати “Кінгс Мен”, окрім як кінокомікс просто інакше не можливо і не потрібно. Адже стрічка – це де-факто сюжетно пов`язана низка екранізованих коротких сінглів. Саме тому у стрічці кілька дуже різнопланових сюжетних арок – від візиту в Росію до Распутіна до штурмових операцій на полях Першої світової. Однак в цьому й полягає радість кінокоміксу (який не завжди має бути таким як в свій час придумав Фавро в “Залізній людині”). За трошки більше двох годин глядач проноситься через цілу віхолу різноманітних пригод і авантюр, фіксуючись лише на конкретній лінії – спробі зупинити Першу світову.

Комедійний бойовик – достатньо умовне визначення жанру цієї стрічки, адже, як зазначалось вище – це набір екранізацій різних сингл-історій. А тому переходячи від сюжетної арки до сюжетної арки ми бачимо зміну жанру цієї стрічки. “Кінгс Мен” зумів об`єднати сімейну драму, пацифістську стрічку про війну, абсурд-екшн, альтернативну історію, анекдотичну комедію і шпигунський детектив. При чому такий калейдоскоп жанрів абсолютно не псує враження, а навпаки задає досить міцну динаміку стрічки, коли не знуджуєшся в кріслі, а намагаєшся встигати за розвитком сюжету.

А от що вражає у “Кінгс Мені” – це величезна кількість контекстів та підтекстів, які повсяк час намагаються деконструювати наратив стрічки. Фільм виконаний в повністю псевдоісторичному антуражі (більшість подій у стрічці або вигадані, або сильно перекручені), однак якщо Тарантіно в своїх “Безславних виродках” та “Одного разу в Голлівуді” намагається гратись з альтернативною історією, відповідаючи на питання “а що якби?”, то Метью Вон у “Кінгс Мен” просто створює альтернативну історичну реальність для того, щоб мати широке поле для постмодерністського стьобу над реальними історичними подіям. Тут вам і “клюква” на Російську та Німецьку імперії; і дуже пекуча іронія, яка переходить в сарказм щодо британського консерватизму та аристократії, з нагадуванням, що всі ці лорди і графи стали лордами і графами лише тому, що їх більш кмітливі предки змогли обікрасти своїх співплемінників. Дістається і американському політикуму з його постійними занепокоєннями. Ну і звісно просто ідеально висміюється вся історична конспірологія про теорії змов, правління світових еліт та подібні речі. І кожен шар, кожен підтекст у цій стрічці не лише загортається в бурлеск, балаган та буфонаду, але й нормально так приправляється стильним екшном.

Однак, попри всі ці постмодерністські насмішки, велику кількість буфонади і клюкви і суто коміксовий екшн, “Кінгс Мен” – це насамперед велике антивоєнне кіно, яке показує огидність цього явища, підтверджуючи стару фразу про те, що “війни задумують старі, а помирати доводиться молодим”. Розігруючи карти шпигунського детективу та воєнного кіно, Метью Вон показує двоякість війни, яка точиться з одного боку на полях битв, де шанці, гармати і щурі, які доїдають трупів, а з іншого у високих кабінетах – де кашемір високого сорту, віскі багаторічної витримки і набір літер на документах значно гірше снарядів та куль.

В сухому залишку, “Кінгс Мен” – це дуже якісний та мегадинамічний кінокомікс, який через свою багатошаровість чудово працює на різну аудиторію. Хтось тут побачить постмодерністську деконструкцію та іронію над історичними подіями, хтось – сатиру на політичні процеси, а хтось просто отримає задоволення від якісного екшну з купою гегів.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.
The post Псевдоісторія, буфонада і побиті росіяни: огляд на комедійний бойовик “Кінгс Мен” appeared first on Прямий.