Про логіку поточного етапу війни, або як перемогти у вирішальному раунді

Джерело: Facebook-сторінка автора
Після (як виявилось, марних) сподівань на затухання війни навесні цього року, ми увійшли у її новий етап, який триватиме приблизно до кінця осені / початку зими.
Цей етап війни можна охарактеризувати як вирішальний раунд. Бо кожна зі сторін сподівається, що саме противник не витримає напруги і посиплеться зсередини. Наголошу, ставка саме не на стратегічний прорив на фронті, а на виснаження ресурсів ворога та волі чинити спротив.
Росіяни сподіваються на те, що Америка умиє руки і Трамп остаточно вирішить, що це “не його війна”. Зеленський, навпаки, досі сподівається переконати Білий дім продовжити допомогу Україні та радикально посилити санкції проти росії. На жаль, російський сценарій наразі видається вірогіднішим, бо Paх America занепадає на наших очах.

На шляху до дна: чи вистачить запасу міцності у Росії

Економічна ситуація в обох країнах після росту у 2023-24 роках близька до рецесії з перспективою стагфляції. Ціни на вуглеводні падають, що бʼє по економіці росії. Але також знижується Західна допомога Україні, що вже підважує наші ресурси.
Росія краще масштабує: військові союзи, набір солдатів, виробництво озброєнь. Ми традиційно креативніші, що вчергове довела операція “Павутиння”.
На жаль, корупція, зменшення простору свободи, занепад правовладдя, посилення авторитарних тенденцій, свавілля “силовиків” та некомпетентне урядування роблять нас все більше схожим на нашого ворога.
В цій ситуації, певен, час робити ставку на внутрішній ресурс. Піднімати ставки. Переконати світ, що (перефразовуючи путіна) нам не потрібний світ без України. А отже для нас немає жодних червоних ліній.
Єдина перспектива мира – переконати путіна, що росія розібʼє лоба швидше, аніж український спротив рухне. Що в нього закінчаться люди, гроші, техніка раніше, аніж ми здамось. Що нам глибоко плювати на його ядерні страшилки. І навіть тактичний ядерний удар не зламає нашої волі до спротиву. Що після геополітичного протверезіння української влади і готовності визнати “реалії на землі”, ми точно знаємо, що “бункерний дід” живе у світі власних фантазій, в яких нема місця Україні. А отже в нас немає вибору – тільки битись.

Переговори у Стамбулі зайшли в глухий кут: чи є перспективи для перемир’я

Але щоб битись довго й ефективно, нам потрібна ре-мобілізація за зразком весни 2022. А вона можлива лише у двох варіантах:
1) радикальне розкручування маховика репресій, аби “партія ухилянтів” пішла воювати, бо на фронті буде безпечніше, ніж в тилу;
2) радикальна ефективізація врядування, зростання відчуття соціальної справедливості (коли війна припинить бути справою лише порядних та бідних), ставка на технології та відновлення партнерських взаємин між державою і громадянином.
Можна продовжувати воювати умовно по-сталінськи, можна – по американськи, але не можна сидіти одразу на двох стільцях і продовжувати як є. Як є – це шлях до поразки. А нам треба вистояти й зберегти Україну.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Про логіку поточного етапу війни, або як перемогти у вирішальному раунді appeared first on Прямий.