Перемога Нікушора Дана: як новий президент Румунії вплине на Україну

У неділю, 18 травня 2025 року, мер Бухареста Нікушор Дан здобув перемогу на президентських виборах у Румунії, набравши понад 54% голосів за результатами опрацювання 98% бюлетенів. Його суперник, ультраправий націоналіст Джордж Сіміон, отримав 46%, але не визнав поразки, що додає інтриги до політичної ситуації в країні. Для України ця подія має як очевидні переваги, так і приховані виклики, адже Румунія – ключовий сусід і союзник на тлі війни з Росією. Чи стане перемога прозахідного кандидата новим імпульсом для підтримки Києва, чи зіткнеться Україна з новими нюансами у двосторонніх відносинах?

Переваги для України: стабільність і підтримка

Перемога Дана, який позиціонує себе як проукраїнський і проєвропейський політик, виглядає позитивним сигналом. Як мер Бухареста, він уже довів здатність управляти складними процесами, зокрема у сфері інфраструктури та боротьби з корупцією. Його обіцянки зберегти Румунію в європейському мейнстримі та підтримувати Україну в її боротьбі з Росією резонують із позицією Києва. Румунія відіграє важливу роль у логістиці: через порт Констанца з початку війни пройшло десятки мільйонів тонн українського зерна, а країна надала Україні батарею Patriot і допомагає тренувати пілотів. Новий президент, імовірно, продовжить цю підтримку, що критично важливо в умовах літнього наступу РФ, який загрожує Слов’янську та іншим регіонам.

Виборча активність із рекордною явкою (65%) і підтримка Дана діаспорою свідчать про прагнення більшості румунів до стабільності, що може послабити вплив проросійських сил у регіоні. Для України це означає меншу ймовірність тиску з боку сусіда, який би міг виступати посередником на користь Москви, як це іноді робила Туреччина. Крім того, Дан може сприяти зміцненню позиції України в НАТО, адже його риторика підтримує ідею інтеграції обох країн до Альянсу – ключовий пункт непохитної позиції Зеленського.

Виклики: баланс інтересів і внутрішня політика Румунії

Проте не все так однозначно. Перемога Дана була несподіваною – після першого туру він поступався Сіміону з відривом у 20%, а його кампанія спиралася на мінімальну перевагу в містах і підтримку діаспори. Це вказує на розкол у суспільстві, який може вплинути на внутрішню стабільність Румунії. Якщо Сіміон і його союзники продовжать заперечувати результати, це може призвести до політичної кризи, що відверне увагу Бухареста від підтримки України. Румунія вже пережила скасування виборів наприкінці 2024 року через звинувачення у російському втручанні, і повторення таких сценаріїв послабить її як партнера.

Крім того, Дан, як незалежний кандидат, не має міцної партійної бази в парламенті, де домінують соціал-демократи (PSD) і націонал-ліберали (PNL). Його здатність проводити проукраїнську політику залежатиме від співпраці з урядом, який після падіння коаліції Цолаку може бути нестабільним. Якщо парламент обере більш ізоляціоністський курс, це обмежить можливості президента, навіть попри його волю допомагати Україні.

Геополітичний контекст: вплив на Росію і Захід

Перемога Дана ослаблює позиції Росії в регіоні. Сіміон, із його критикою допомоги Україні та симпатіями до Трампа, міг би стати зручним союзником для Москви, особливо на тлі телефонної розмови Трампа з Путіним, запланованої на 19 травня. Натомість Дан, підтримуючи санкції та західну єдність, може підштовхнути США до жорсткішого курсу – наприклад, до пакета санкцій із 500%-ми тарифами, про який згадував президент Фінляндії Александер Стубб. Це посилить тиск на Росію, що вичерпує резерви й поступається на фронті, як зазначають експерти.

Однак варто враховувати й настрої в США. Трамп, який схильний до особистих угод із Путіним, може проігнорувати позицію Дана, якщо вирішить піти на компроміс. Це створить дисонанс: Європа підтримує Україну, а Вашингтон – вагається. Для Києва це означатиме необхідність шукати додаткові важелі впливу на американську адміністрацію, можливо, через союзників на кшталт Фінляндії чи Польщі.

Що це означає для України в довгостроковій перспективі?

У короткостроковій перспективі перемога Дана – це стабільний тил і логістична підтримка, що критично важливі для України в умовах війни. Але в довгостроковій перспективі відбудова країни вимагатиме не лише воєнної, а й економічної допомоги. Дан, із його акцентом на боротьбу з корупцією та прозорість, може стати партнером у залученні європейських фондів, але його досвід обмежується міським управлінням, а не національною економікою. Чи зможе він переконати Європу інвестувати в Україну, коли сам Румунії доведеться долати внутрішні проблеми?

Крім того, позиція Дана щодо вступу України до НАТО може зіткнутися з опором у Бухаресті, якщо внутрішня нестабільність послабить його авторитет. Україна, яка не поступається Кримом і Донбасом (за даними The Sunday Times), потребуватиме від Румунії не лише слів, а й конкретних дій – наприклад, спільних оборонних проєктів чи підтримки в переговорах із Заходом.

Висновок: надія з обережністю

Перемога Нікушора Дана – це шанс для України зміцнити союз із Румунією, але не гарантія успіху. Її переваги – у стабільності та логістиці – можуть бути затьмарені внутрішніми проблемами Бухареста та непередбачуваною політикою Трампа. Як і в історії з Черчиллем, воєнна солідарність не завжди переходить у мирну співпрацю. Для України важливо використовувати цей момент, щоб закріпити підтримку Дана, але готуватися до сценаріїв, де Румунія змушена буде балансувати між власними інтересами та міжнародними зобов’язаннями. Надія є, але обережність – необхідна.