Новий “цикл смерті” та ефект “стратегічної несподіванки”: як Росія планує перемогти у війні з країнами НАТО

Керівництво Росії вже активно планує можливий військовий конфлікт з країнами НАТО, але через об’єктивну слабкість збройних сил РФ, головна ставка під час майбутньої операції робитиметься на ефект “стратегічної несподіванки”. Крім того, росіяни мають намір внести зміни у свою тактику трьох циклічних фаз під час наступу – так званого “циклу смерті”.
Таку думку висловив підполковник Збройних сил Польщі Мацей Коровай на шпальтах видання Defence24.
За його словами, ймовірна війна між НАТО і Російською Федерацією вестиметься часто без чіткої лінії фронту, а крім військової складової вона включатиме весь спектр доступних засобів.
“Звичайно, росіяни допускають дії проти Заходу в рамках звичайного конфлікту. Але завжди наголошують, що це відбудеться, коли буде сприятлива геополітична ситуація. Вони припускають, що будуть діяти по супротивнику (НАТО) в рамках невизначеного двостороннього альянсу (деякі пишуть, що з Китаєм). Вони також часто вказують на те, що такий конфлікт буде вестися без явної переваги однієї зі сторін. У цьому випадку я оцінюю, що метою російської багатопрофільної діяльності буде поглиблення дефіциту Заходу у військовій, політичній, економічній та соціальній сферах. Зрештою, вони сподіваються таким чином досягти санкціонованих поступок”, – пише Коровай.
На його думку, Росія намагатиметься ввести в оману НАТО щодо напрямку свого головного удару, що гарантуватиме успіх вторгнення. РФ намагатиметься зробити так, щоб НАТО, не змогло достатньо швидко відреагувати на російський наступ й відновити власні військові підрозділи під час ведення бою. Для досягнення цього Кремль відмовиться від звичної практики демонстративної передислокації військ й політичного залякування.

Гаражі для “Іскандерів”: у США попередили про будівництво нових ангарів для ядерної зброї у Білорусі

“При цьому російська армія гнучко підтримуватиме безперервність між фазами війни (операцій) у так званому “циклі смерті”. Я припускаю, що Збройні сили Російської Федерації будуть спроєктовані таким чином, щоб ефективно вести збройний конфлікт протягом трьох циклічно взаємопроникних фаз”, – зазначає підполковник.
На його переконання, початком збройних дій завжди буде інтенсивна фаза звичайної “тотальної війни” – як це було в Україні.
1. Фаза “тотальної війни” в російському розумінні — це домінування шляхом масштабного ураження військових об’єктів та критичної інфраструктури, включаючи одночасні удари по виробничій системі комплексу озброєння та мобілізаційній системі з перспективою створення умов для широкомасштабного повільного або швидкого сухопутного наступу. На цьому етапі будуть сформульовані офіційні вимоги для здійснення тиску на суспільно-політичне керівництво країни, що зазнала вторгнення.
2. Фаза “повільний наземний наступ” здійснюватиметься в широкому масштабі, але все ж буде тісно пов’язане з паралельними спецопераціями, спрямованими на посилення політичного тиску на суспільство та центри влади противника з метою примусового миру (припинення вогню) на російських умовах. Під час сухопутного наступу російська армія прагнутиме завдати неприпустимих втрат збройним силам потенційного супротивника шляхом швидкого захоплення відносно невеликої частини прикордонної території атакованої держави. Далі російські оперативні угруповання займуть зручні позиції поблизу власних баз забезпечення та ліній зв’язку для підготовки до бою з елементами сил підкріплення противника, які наближаються з глибини району проведення операції. Лінія фронту в цьому випадку буде досить статичною. Бої будуть вестися переважно в тактичному вимірі і тільки на обраних, зручних ділянках фронту.
Також Росія прагнутиме до того, щоб ворожі сили, які можуть мати локальну короткострокову перевагу (через їхню технологічну перевагу), мали здійснювати марш і завдавати ударів по добре підготовленим (мінованим і укріпленим) російським оборонним позиціям, які водночас будуть бути щільно закріпленими багатошаровими мобільними та постійними зонами захисту від доступу (спереду та ззаду). Запорукою нанесення росіянами втрат противнику буде розгалужений автоматичний розвідувально-вогневий комплекс, яка різними засобами вражатиме противника на всю глибину його дій. На цьому етапі здатність ефективно ротувати сили та відновлювати боєздатність, а також захищати власне матеріально-технічне забезпечення та систему управління буде критично важливою для обох сторін.
3. Фаза “швидкого наземного наступу” –  на думку росіян, за сприятливих обставин може відбутися як друга. Вона характеризується мінімальним вогневим ураженням військ противника. Спосіб дезорганізації та залякування держави, що зазнала вторгнення, полягає у використанні динамічного просування російських оперативних угруповань та окупації значної, в тому числі ключової, частини території держави, що зазнала вторгнення. Мета цієї дії – примусити до миру через страх, пов’язаний з наслідками такої окупації (я називаю це ефектом Бучі). Відсутність лінії фронту означає, що напрямки російських ударів здебільшого пролягають вздовж автомобільних доріг і залізниць. У таких операціях росіяни мають намір здійснити ізоляцію великих міських центрів за допомогою відокремлених і спеціальних сил, переслідуючи їх вогнем з важких термобаричних ракетних установок, таким чином посилюючи тиск на структури, що приймають рішення в захопленій державі. Водночас ізоляція великих міських центрів розпорошить оборонний потенціал противника, що полегшить російським маневровим силам захоплення більших територій. Розгортання оперативних угруповань відбуватиметься за всіма правилами наземної війни, але суцільної лінії оборони не буде. Якщо ініціатива буде втрачена, росіяни ефективно реорганізують свій потенціал. Вони проведуть консолідацію власного оперативного угруповання і за рахунок територіальних здобутків перейдуть до дій на зручних позиціях з готовністю перейти до фази повільного наземного наступу.
Між “швидкою” і “повільною” фазами наступу завжди існує фаза “тотальної війни”, яка дозволяє росіянам змінювати характер операції, яку вони проводять.

Росія готується до ударів по підводним кабелям, які забезпечують 95% світових інтернет-комунікацій – розвідка НАТО

Втім, як підкреслює польський військовий, на прикладі війни в Україні, російський “цикл смерті” працює не зовсім так, як припускали його творці. Росіяни досі неефективно застосовують свою філософію ведення війни.
“На мою думку, росіяни неправильно визначають власні можливості, що є головною причиною вищезгаданої невмілості. Інша причина – їхній супротивник, тобто Збройні сили України, які не дозволяють багато чого, але втрата необхідної оперативної ініціативи російською армією була вирішальною. Ідея запровадження фази “тотальної війни” під час зимових авіаударів по українській енергетичній інфраструктурі була розкритикована самими росіянами, оскільки не було зосереджено увагу на цілях, пов’язаних з українськими елементами протиповітряної оборони, досягнуто короткострокового ефекту витрачання ресурсів і розпорошення. Водночас це коштувало росіянам витрачання власних цінних ударних ресурсів. Те, що намагалися зробити пізніше, знову було далеким від ефективності, необхідної на цій фазі війни. Наступна спроба перейти до стрімкого наступу після багатообіцяючої перемоги “групи Вагнера” під Попасною обернулася повільним наступом, прикладом якого стала кривава битва під Бахмутом. Ресурси для наступної фази російської “тотальної війни” вже вичерпалися. Колесо циклу перестало обертатися, тож його почали крутити українці”, – вказує Коровай.
Тож росіяни мають намір внести значні зміни у свій “цикл смерті”, щоб він знову почав обертатися на їхню користь.
До слова, заступник секретаря Радбезу РФ Дмитро Медвєдєв на початку липня погрожував, що необхідно розглядати сценарії одночасного російського удару по українських атомних електростанціях, а також по ядерних об’єктах у Східній Європі.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post Новий “цикл смерті” та ефект “стратегічної несподіванки”: як Росія планує перемогти у війні з країнами НАТО appeared first on Прямий.