Не тріумф, а сигнал тривоги: чи готова Україна до переговорів про членство в ЄС

Європейська Комісія оприлюднила звіт про прогрес України на шляху до членства в ЄС. В уряді називають його “найкращим за три роки”. Але чи є підстави для такої ейфорії?
Так, Україна залишається одним з лідерів серед кандидатів, і це заслуга наших Збройних Сил та всього українського народу. Водночас у звіті чітко зафіксовано: якщо ми хочемо завершити переговори до 2028 року, необхідно прискорити реформи, насамперед у сфері верховенства права та антикорупції.
Окрім того, цікаво послухати роз’яснення чинної влади, чому Європейська комісія вважає мету завершити переговори про вступ до 2028 року для Молдови амбітною і досяжною, а для України лише амбітною.
Про це та багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу “Прямий” розповів Костянтин Єлісєєв, дипломат, представник України при Європейському Союзі (2010-2015)
— Нещодавно Єврокомісія представила звіт про прогрес України на шляху до ЄС. З одного боку, відзначається наша відданість євроінтеграції, а з іншого – лунають серйозні застереження щодо політичного тиску на антикорупційні органи та відсутності реформ. Водночас урядовці говорять про готовність завершити переговори до кінця 2027 року. Схожі заяви ми чули і два роки тому. Складається враження, що ми перебуваємо на тому самому етапі. Чи не є це своєрідним дежавю?
— Дійсно, це може нагадувати дежавю. Якщо пошукати в інтернеті, можна знайти, що ще в січні 2023 року тодішній прем’єр-міністр України обіцяв, що амбіційна ціль України – стати членом ЄС через два роки. Сьогодні у нас кінець 2025 року, але цього процесу немає, і ми, на превеликий жаль, не є членом Європейського Союзу. Тому я би радив усім урядовцям, з власного досвіду, не робити таких помилок і не створювати надмірних очікувань. Замість політично-популістських заяв та “євроінтеграційного епатажу” варто займатися реальною справою – засукати рукава і працювати.

Заява “Європейської Солідарності” щодо Звіту Єврокомісії про прогрес України в контексті розширення ЄС

Це стосується і ситуації навколо щорічної доповіді Єврокомісії щодо України в контексті політики розширення ЄС. Цей документ сьогодні є предметом пильної уваги українського суспільства та влади, і це дуже добре. По суті, цей звіт – це табель роботи української влади та держави за рік. Щоб було зрозуміло, щороку кожна країна-кандидат на членство в ЄС проходить таку ґрунтовну, ретельну перевірку з боку експертів та чиновників Єврокомісії на предмет відданості цілям, принципам та критеріям Європейського Союзу.
Такі звіти є дуже цінними для України, оскільки вони створюють об’єктивну картину того, на якому етапі сьогодні перебуває українська держава з погляду демократії, верховенства права, прав і свобод людини, економіки, секторальної співпраці, децентралізації тощо. Ми маємо подякувати нашим партнерам за ту ґрунтовну роботу, яку вони провели, і за рекомендації, які внесли до цього тексту. Я не хочу давати оцінок оцінкам експертів Єврокомісії. Маючи майже 30-річний досвід у дипломатії та майже 20-річний досвід роботи з європейськими інституціями, я маю до них довіру. Я переконаний в їхній неупередженості та щирому прагненні допомогти Україні.
Цей звіт був приречений бути позитивним. І все позитивне, що в ньому є – можливо, хтось зі мною не погодиться, – це завдяки Збройним силам України та стійкості українського народу, а не завдяки бюрократам та чиновникам. Бюрократам, чиновникам і громадянському суспільству треба об’єднати зусилля, щоб усунути ті недоліки, на які звертає увагу у своєму звіті Європейська комісія. Не треба сперечатися, добрий звіт чи поганий… Топу треба вже з сьогоднішнього дня активно працювати над помилками, про які йдеться у звіті.
Важливо, що цей звіт чітко окреслює Україну як важливого кандидата на членство в ЄС. У ньому рекомендується негайно розпочати переговори та відкрити три розділи: фундаментальні права, внутрішній ринок, а також зовнішня політика і безпека. Нам треба негайно почати переговорний процес. Це важливо для всіх, а передусім для України. Чому? Тому що сам початок переговорів дасть можливість українському суспільству, громадським активістам та неурядовим організаціям контролювати процес перемовин і здійснювати тиск на владу задля виконання завдань у галузі верховенства права та реформування економіки. Без відкриття перемовин, на жаль, у влади немає мотивації швидко виправляти помилки.

Блокування міжнародної діяльності Порошенка незаконне: і український суд, і Єврокомісія стали на бік опозиції

Дуже добре, що комісія згадує про українську амбіцію завершити переговори до кінця 2028 року. Це прекрасна амбіція. Але вона зазначає, що для досягнення цієї мети Україна має значно прискорити здійснення необхідних реформ, передусім у галузі верховенства права та фундаментальних прав і свобод. Сподіваюся, що до цих сигналів усі дослухаються. Аналогічна доповідь була схвалена і щодо Молдови, з якою ми зараз рухаємося разом. Молдова теж зафіксувала амбіцію завершити переговори до кінця 2028 року. Але що цікаво: у своєму звіті щодо Молдови Єврокомісія каже, що ця мета є досяжною (“achievable”). Цього слова в нашому тексті немає. Це мене трохи різонуло, бо виходить, що вони більше вірять у спроможність Молдови.
Це свідчить про те, що ми зараз трохи відстаємо. Мене це турбує, бо всі попередні роки Україна була лідером інтеграції до ЄС, своєрідним криголамом, який тягнув за собою інші держави. Зараз, судячи з оцінок, ми хоч і в чільній четвірці країн-кандидатів, але поступаємося Республіці Молдова. Існує небезпека, що в Брюсселі все частіше лунатимуть голоси на користь роз’єднання процесів вступу України та Молдови, адже цей процес має бути заснованим на заслугах (merit-based). Якщо Молдова нас випереджає, їй треба дати право рухатися далі. Це неприємний для нас тренд, але, з іншого боку, це може стати доброю мотивацією для української влади.
Складається враження, що після цього звіту деякі владні структури вважають, ніби до 2028 року можна нічого не робити, бо Єврокомісія дасть нам позитивну оцінку авансом. Сьогодні віцепрезидентка Єврокомісії Кая Каллас заявила, що ЄК підтримує амбіцію членства України в ЄС до 2030 року. І я вірю в цю дату. Чому? Тому що у 2029 році завершиться каденція нинішнього складу Єврокомісії, і вони хочуть, щоб за цей час Україна та Молдова виконали всі необхідні процедури для завершення переговорного процесу. Це дозволить Україні вже з новим складом комісії претендувати на повноцінне членство, мати свого комісара та депутатів у Європарламенті. Ця мета дуже амбіційна, але добре, що йдеться не про два роки, а про термін до 2030-го – за умови, що Україна значно прискорить темпи реформ.

“Розбіжаться”: в уряді не змогли пояснити, чому не випускають депутатів за кордон

Не треба витрачати час на дискусії, чи склянка наполовину порожня, чи наполовину повна. Нам треба, об’єднавши зусилля, засукати рукава і рухатися вперед. Питання євроінтеграції – це справа всієї держави, і влади, і опозиції. До речі, у звіті Єврокомісія наголошує, що і влада, і парламентська опозиція мають консенсус щодо пріоритетності членства в ЄС. І це дуже важливо, бо євроінтеграція є важливою гарантією безпеки української держави, особливо поки ми не є членами НАТО.
— Штучний інтелект дає оптимістичні прогнози щодо початку перемовин у 2026 році, базуючись на наявній інформації та позитивних заявах. Але якщо оцінювати ситуацію реально, що ви думаєте про озвучену вами дату – 2030 рік?
— Ми маємо своїми діями робити так, щоб штучний інтелект видавав дійсно правильну, обнадійливу та обґрунтовану інформацію. Україна має якомога швидше розпочати перемовини щодо вступу, і все залежить від нас. Не треба перекладати відповідальність на треті країни. Ми маємо виконати те, що нам належить, а далі нехай Єврокомісія розбирається з тими, хто може гальмувати процес всередині ЄС. Ми робимо реформи не для Брюсселя, а для України та українців, щоб їм жилося краще, щоб були справедливі суди, адже ключовий запит суспільства – це запит на справедливість.
Роблячи реформи, ми отримуємо допомогу. Цими звітами нам дають дороговкази, надають фінансові ресурси. У цьому звіті визнається, що з моменту широкомасштабного вторгнення Європейський Союз надав Україні допомогу в обсязі 177,5 млрд євро. Це колосальна сума. Якщо додати до цього допомогу від США та інших країн, сума буде ще більшою. Тому ми маємо бути вдячними ЄС. Вони розуміють, у якій непростій ситуації перебувають українці. У звіті відзначається міцність і стійкість українського народу перед обличчям блекаутів та ракетного тероризму з боку Росії. Вони вірять, що ми досягнемо своєї мети.

Вступ України до Євросоюзу: коли стартують переговори про відкриття кластерів

Сьогодні українці є найбільш єврооптимістичною нацією у світі – 80-90% підтримують членство в ЄС. Заради цього, заради майбутніх поколінь, ми маємо це робити. На сьогодні ніхто не придумав кращих стандартів якості життя, продуктів харчування чи соціальної політики, ніж ті, що існують в Європейському Союзі. Ми маємо поступово, хоч і не швидко, створювати такі умови, навіть попри війну. Війна не має бути приводом не робити реформи.
Так, деякі речі в нас обумовлені воєнним станом. Але Єврокомісія зазначає, що застосування всіх обмежень, притаманних воєнному стану, не повинно підривати демократичний реформаторський порядок денний. Це пересторога для української влади, щоб вона не зловживала воєнним станом і не закручувала гайки, наприклад, запроваджуючи політичну цензуру на додаток до воєнної…
— Повертаючись до політичних перепон. Опозиція, зокрема “Європейська Солідарність”, наполягає на скасуванні незаконної постанови про заборону виїзду депутатів за кордон, називаючи це порушенням верховенства права. Як це пов’язано з рекомендаціями ЄС?
— Питання стоїть ширше, ніж просто виїзд за кордон. Єврокомісія розглядає це в контексті парламентської демократії та прав опозиції. Вони справді звертають увагу на обмеження щодо закордонних відряджень саме для депутатів опозиційних сил. Тобто навіть Європейська комісія розуміє, що дозвіл на виїзд є елементом політичної корупції в Україні: якщо ти правильно голосуєш, тобі дають згоду на відрядження. Вони не називають це прямо, але дипломатично вказують на обмеження саме в частині парламентської опозиції.
По-друге, вони звертають увагу на права опозиції в ширшому контексті і закликають українську владу невідкладно розробити відповідний законопроєкт. Опозиція має виступити ініціатором підготовки такого законопроєкту, адже сьогодні ти у владі, а завтра – в опозиції. Такий закон існує в будь-якій нормальній демократичній країні, яка прагне стати членом ЄС. Єврокомісія дає нам пас: будь ласка, врегулюйте це питання.
Також у тексті звертається увага на неприйнятність застосування незаконних санкцій, зокрема замороження активів для певних опозиційних лідерів. Хоча прізвища не називаються, ми розуміємо, про кого йдеться. Якщо комісія у своєму щорічному звіті звертає на це увагу, то, подобається це комусь чи ні, це треба виконувати. Прологом цього звіту стала резолюція Європарламенту, ухвалена у вересні, де всі ці моменти – і санкції, і невиїзд депутатів, і боротьба з корупцією – були лаконічно відображені.

Саботаж євроінтеграції і гра Кремля: чому Банкова так злякалася Кудрицького

Тепер цей звіт має бути затверджений Європейським парламентом і стане, по суті, настільною картою для будь-якого представника країни-члена ЄС у спілкуванні з Україною. Ми не зможемо “відпетляти”. Чим швидше ми це виконаємо, тим краще буде не для Брюсселя, а для України та українців. Треба думати передусім про них. Чи стане їм краще від цього? Чи підвищиться якість життя? Чи буде справедливість? Звісно, буде. Для цього ми й наймаємо міністрів як менеджерів народу. Будь ласка, зробіть наше життя кращим. Якщо не можете – дайте дорогу іншим.
— Президент Фінляндії запропонував організувати зустріч Володимира Зеленського з Путіним на саміті G20. Чи не є в цьому небезпека?
— Я прихильник іншої концепції. Нам треба зосереджуватися не на формі, а на суті. А суть, як правильно сказав президент Фінляндії, – це досягнення домовленості про повне, всеосяжне та безумовне припинення вогню. Поки цього немає, немає сенсу говорити про будь-які формати зустрічей. Повірте, будь-яка країна світу була б рада прийняти подібну зустріч, якби відчувала, що вона принесе результат.
Крім того, я вважаю, що результат дадуть не двосторонні зустрічі з агресором, а переговори, де за столом сидітимуть наші друзі та партнери як свідки цього процесу. І по-третє, щоб примусити Путіна сісти за стіл перемовин, треба застосувати шляхи примусу до миру. Для цього потрібні три речі, які знає вже кожен: зброя, пекельні санкції та потужна фінансова підтримка України. Питання фінансової допомоги, зокрема доля репараційного кредиту за рахунок заморожених російських активів, зараз дуже актуальне для наших європейських партнерів.
Звичайно, важлива і позиція Трампа. Саме завдяки йому у нас відкрилося вікно можливостей для припинення цієї кривавої війни. Мені імпонує його амбіція припинити війну в Україні. На яких умовах – це предмет для дискусій. Але станом на сьогодні я не бачу жодного бажання з боку Росії вести перемовини. Попередні зустрічі були не переговорами, а радше консультаціями чи дипломатичною розвідкою. Справжні перемовини ще не починалися.

Нові санкції і паливна криза: чи варто очікувати краху економіки РФ

— Ви згадали про заморожені російські активи. Politico пише, що прем’єр-міністр Бельгії не підтримує план Єврокомісії щодо їх використання, оскільки побоюється судових позовів від Москви і хоче гарантій від партнерів. Що це за гарантії?
— Це непросте питання, яке має політичні, юридичні та внутрішньополітичні компоненти, пов’язані з нестабільною ситуацією в уряді Бельгії. Бельгійська сторона не хоче залишитися сам на сам у разі можливих судових позовів від Росії. Чому проти Бельгії? Бо саме на її території розташована фінансова установа Euroclear, де зберігається 140-150 млрд євро заморожених російських активів.
Ситуація складна, але я переконаний, що Європейський Союз проявить креативність і знайде вихід. Нам політично важливо показати Путіну, що фінансово Україна забезпечена на найближчі кілька років. Репараційний кредит за рахунок цих активів може гарантувати нам підтримку як мінімум на три роки. Це потужний сигнал Путіну, що його тактика війни на виснаження не спрацьовує. Прем’єр Бельгії хоче, щоб за нього поручилися не лише країни ЄС, а й інші держави світу, як-от Норвегія, Японія, Канада чи США, які також мають на своїй території заморожені російські активи.
Якби хтось із них дав сигнал про готовність використати ці активи для надання кредиту Україні, це стало б хорошою запорукою для позитивного рішення Бельгії. Нам головне, щоб були гроші, а форма – це вже повноваження ЄС. Я бачу велику готовність вирішити це питання, бажано до кінця року. Встановлено дедлайн – наступний саміт ЄС 18-19 грудня. Європейський Союз надасть нам необхідну фінансову підтримку, а ми зі свого боку маємо показати, що будемо використовувати її прозоро та ефективно, борючись із корупцією.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post Не тріумф, а сигнал тривоги: чи готова Україна до переговорів про членство в ЄС appeared first on Прямий.