Момент істини настав: чи готова Україна до принизливого миру

Джерело: Facebook-сторінка автора
Схоже, що сьогодні в Лондоні Україна має озвучити свій доленосний вибір: пристати на принизливі та несправедливі умови припинення бойових дій, які з подачі путіна висунув Трамп, або продовжувати воювати далі, але … вже без підтримки США.
Від правильного вибору (який напевно вже зроблений і має бути сьогодні лише озвучений) без перебільшення залежить доля України. Бо одна справа воювати з росією, коли тобі допомагає (бодай дозовано і з запізненням) найпотужніша країна світу, і інша – покладатися на себе та партнерів, економічний та військовий потенціал яких неспівмірний зі Штатами.
Лише трохи статистики. За три роки великої війни (2022-2024) США виділили Україні найбільшу суму військової, фінансової та гуманітарної допомоги – €114,15 млрд. Це приблизно стільки ж, скільки Україна отримала від ЄС, Великої Британії, Норвегії та держав-членів ЄС. Для порівняння: допомога Франції, другої за обсягами економіки ЄС на чолі з “яструбом” Макроном, за 3 роки великої війни склала лише €4,89 млрд або 4,2% від обсягу американської підтримки.

“Доки грубий схудне, худий здохне”: як Україні зберегти державність і не програти війну

З іншого боку, допомога США за 3 роки великої війни (приблизно $40 млрд на рік) складала приблизно 40% видаткової частини державного бюджету України у 2023-24 роках. Якщо навіть відкинути питання унікальних озброєнь, які виробляють тільки США, та розвідінформації, якою володіють тільки вони, лише фінансова діра в бюджеті України може стати для нас летальною, оскільки ЄС навряд чи готовий повністю компенсувати американську підтримку, яку ми отримували з Вашингтону в 2022-2024 роках.
Тобто, якщо Америка умиє руки через незгоду України на принизливі умови зупинки бойових дій, які запропонував Трамп, це означає, що “сита війна” is over. Чому “сита війна”? Бо видатки держбюджету порівняно з мирним 2021 зросли утричі (в гривні). Навіть враховуючи зміну обмінного курсу, це фантастичне зростання. І це не через економічний бум та збільшення податкових надходжень, а через десятки мільярдів західної допомоги. Які пішли не тільки на закупівлю зброї та боєприпасів, але також – через корупційні та некорупційні схеми – на придбання нерухомості, люксових авто, переповнені ресторани, будівельний бум тощо, тощо, тощо…
Чи зможемо ми вистояти без підтримки Америки? Теоретично – так. Врешті-решт ті самі більшовики вистояли в смертельному герці проти всіх: німців, британців, французів, своїх білих, білополяків, білофінів, військ УНР та Директорії – і виграли свою війну, по суті відновивши з попелу державність на більшості території померлої російської імперії. Перемогли без будь-якої допомоги ззовні.
Таліби без будь-якої допомоги ззовні прогнали американців. Фідель переміг урядові війська Батісти, якому допомагали ті самі американці. Це вже пізніше в нього зʼявився “геополітичний дах” у Москві. Врешті-решт революційна Франція без будь-якої зовнішньої допомоги захопила всю Європу. А через півтора століття Алжир самостійно звільнився від французького панування.

Домовитись зараз або ніколи: чому для Путіна важливі переговори

Отже, вистояти без американської допомоги ми зможемо. Тільки це вже буде геть інша Україна. Набагато авторитарніша, бідніша та мобілізованіша. Якщо, звичайно, влада спроможна мобілізувати націю на подвиг за будь-яку ціну. Бо не певен, що більшість українців наразі готові заплатити за свою свободу та незалежність ту ціну, яку заплатили свого часу більшовики, вʼєтнамці чи таліби.
Бо той революційний запит, який привів Зеленського до влади у 2019-му, і ту революційну енергію, яка врятувала Україну у 2022-му, влада випустила в свисток. І країна, в якій люди штрумували військомати, за 3 роки перетворилась на країну, в якій бусики з людьмі у формі ганяються по вулицях мирних міст за людьми у цивільному, які не хочуть захищати батьківщину.
Єдиний спосіб вистояти, а отже перемогти без підтримки Штатів, – знову запустити цей реактор народної енергії, здатний творити справжні дива. Але влада його сама заглушила в другій половині 2022-го року, коли її представники повернулися з львівських та мукачевських котлів. І відтоді зовнішньо віддаляючись від росії через гучну декомунізацію та деімперіалізацію, ми посутнісно стаємо все більш схожими на неї. І відчуваючи це, все менше людей готові ризикувати власним життям за таку Україну.
А якщо влада не готова знову запустити реактор революційної енергії широких мас, бо боїться що ця революція поховає їхній добробут та реквізує їхні статки, а можливо винесе на звалище історії і їх самих, тоді треба йти на болючі та прикрі компроміси.

Болючі компроміси: як Україні вийти з війни з найменшими втратами

Визнати, що світ цинічний та несправедливий. Що Pax America is over. Що І Трамп і Путін бачать нашу маленьку планету, як світ інтересів (та прибуткових угод), а не світ правил та справедливості. Що Quod licet Iovi, non licet bovi – і ми в цій формулі, на жаль, не Юпітер, а бик. І що умови кожної наступної пропозиції зупинити активні бойові дії будуть тільки гіршими для України.
Отже, якщо “воля України або смерть”, то писати це потрібно не на папері чи екрані, а власною кровʼю та власною жертвою на полі бою. І не тільки тим кількастам тисячам воїнів, що наразі тримають фронт, а й тим кількам десяткам мільйонів, які завдяки ним насолоджуються більш-менш мирним життям цієї чудової весни.
А якщо краще синиця в руці, аніж журавель в небі, тобі треба йти на несправедливі та прикрі компроміси. І якщо вірити західній пресі, запропоновані минулого тижня українській стороні у Парижі умови припинення бойових дій, далеко не найгірші з можливих.
Як було раніше вже не буде. Freedom is not free. Питання лише в тому, чи готові ми платити на порядок вищу ціну, ніж платили досі.

Путін запропонував США “заморозити” бойові дії в Україні на нинішній лінії фронту – ЗМІ

Нагадаємо, напередодні Президент України Володимир Зеленський провів брифінг, на якому охопив широке коло питань — від категоричної відмови визнавати Крим російською територією до умов потенційного припинення вогню. Він окреслив подальші дипломатичні кроки, включаючи майбутні зустрічі з лідерами ключових країн, та заявив про готовність до діалогу з Дональдом Трампом у Ватикані.
Як повідомлялося, у середу, 23 квітня, Сполучені Штати очікують відповіді України на мирні рамки, які включають визнання США Криму частиною Росії та неофіційне визнання контролю Росії майже над усіма територіями, окупованими після вторгнення 2022 року.
Згодом стало відомо, що очільники МЗС Великої Британії, США, Франції, Німеччини та України відклали зустріч у Лондоні щодо перемовин на високому рівні про припинення війни в Україні. Натомість дискусії відбудуться між високопосадовцями п’яти країн, хоча український міністр закордонних справ також має перебувати в столиці та проведе двосторонню зустріч із Девідом Леммі.
Тим часом керівник Офісу президента України Андрій Єрмак, міністр закордонних справ Андрій Сибіга та міністр оборони Рустем Умєров прибули до столиці Великої Британії. Там відбудуться зустрічі з американськими та європейськими колегами.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Момент істини настав: чи готова Україна до принизливого миру appeared first on Прямий.