Легенди Теребовлянського замку пов’язують з обороною 1675 року

Теребовлянський замок на горі над річкою Гнізна зберігся у вигляді руїн, а товщина його стін сягає п’яти метрів. Теребовля належить до найдавніших міст України: Іпатіївський літопис згадує її під 1097 роком. За даними ТСН, упродовж 1605–1625 років місто й фортеця пережили 15 татарських нападів, після яких укріплення потребували посилення.

Найвідомішу історію замку пов’язують з облогою 1675 року. За викладом ТСН, до Теребовлі рухалося 10-тисячне військо на чолі з Ібрагімом Шішманом, тоді як гарнізон під командуванням Яна Самуеля Хшановського налічував не більш як 200 воїнів. Видання пише, що Хшановський схилявся до капітуляції, однак його дружина, яку в тексті названо Доротою або Софією, переконала оборонців продовжити спротив. За цією оповіддю, вона усунула прихильників здачі та очолювала збройні вилазки.

ТСН зазначає, що турецькі сили чотири рази штурмували фортецю. Під час облоги загинули 48 драгунів із залоги Хшановського, а серед міщан були загиблі та поранені. Облогу зняли після звістки про наближення війська короля Яна Собеського, стверджує видання. У 1687 році турки захопили й остаточно зруйнували замок, який відтоді не відновлювали.

З фортецею також пов’язують місцевий переказ про незліченні скарби, нібито заховані в підземних лабіринтах за дванадцятьма важкими дверима. За легендою, двері відчиняються лише раз на рік на короткий час, а той, хто не встигне вийти, залишиться під землею на 12 місяців. Інша легенда приписує порятунок міста іконі Матері Божої Теребовлянської, яку нині зберігають у соборі Святого Юра у Львові.