Крихітка на майже мільйон: огляд на українську спортивну драму “Із зав’язаними очима”

Минулого четверга в обмежений український прокат вийшла спортивно-воєнна мелодрама режисера Тараса Дроня “Із зав’язаними очима”.
Кінооглядач “Прямого” встиг переглянути фільм.
Юля і Денис – колись були перспективними спортсменами в ММА (змішані єдиноборства). Однак, Денис поїхав воювати на Донбас і зник безвісти. Тепер Юля б’ється сама. Вона вже змирилась зі смертю Дениса і намагається боротись з флешбеками минулого та будувати нове життя. Однак оточення Юлі не сприймає права дівчини на нове життя, вважаючи, що вона зраджує пам’ять про Дениса.
Спортивна драма – жанр, який в українському кіно тільки-тільки починає з’являтись (влітку відбулась прем’єра першої українського спортивної драми “Пульс” про паралімпійку Оксану Ботурчук). Спортивна драма, яка межує з воєнною – взагалі перша у кінематографі, тим більш це стрічка про дуже популярний неолімпійський вид спорту – змішані єдиноборства, який довгий час позбавлявся напівкримінального кліше “боїв без правил”.

Камера, що фокусується на загальній атмосфері затхлості та напівтемряви в купі з якісним саунд-дизайном дають чудовий старт картині, яка реально відчувається, як драма, що увібрала в себе одночасно проблему волю до перемоги та боротьби з ПТСР. І все це на фоні загальної естетики безнадії спальних районів Львова з безкраїми однотипними панельками та пластиковими рундуками контор мікропозик та секонд-хендів. Далі картина дає глядачеві прекрасні сцени боїв, які настільки реалістичні, наче це справжній ММА-поєдинок, а не кінопостанова (виконавиця головної ролі Марина Кошкіна під час зйомок фільму активно займалась тренуваннями).
Однак після сцен боїв (вони ще повторяться у стрічці) решта фільму нагадує типову мелодраму, яку знімають для телебачення. Головна героїня знаходить “ідеального чоловіка”, який зразу починає вписуватись в її проблеми. Потім виникає ще абсолютно карикатурний антагоніст, який займається підпільними боями без правил. І врешті кінцівка, яка з одного боку класичний “мильний” гепі-енд, а з іншого певне екзистенційне звільнення, що хоч якось витягує кіно з прірви стрічок, які знімають на вечір п’ятниці.

Власне, якщо режисер хотів показати історію дівчини, яка намагається жити спочатку після втрати коханого, і при цьому зустрічає перепони, то образ який створив Олег Шульга (“Червоний” і “Позивний “Бандерас”) тут зайвий. Характер Юлі – це характер природженого бійця, який може сам розібратись зі своїми проблемами. Ось ця лінія того, що дівчина, яка ламає носи в октагоні, насправді ніжна квітка, яка потребує захисту – вульгарна, як червона сукня в яку вдягають головну героїню. Адже саме образ сильного і статусного юриста-бойфренда, який може вирішити всі проблеми та позбавляє стрічку першопочаткової ідеї  того, як спорт і сила волі допомагають здолати труднощі неспортивного життя. З сильного жіночого образу, який цілком порівнянний з Меггі Фіцджеральд з “Крихітки на мільйон” Клінта Іствуда, Юля перетворюється в чергову героїню телемелодрам, яка не може справитись з проблемами без “милиці” в особі сильного і респектабельного партнера.

Різноплановими у стрічці є і другорядні персонажі. З одного боку ми бачимо максимально карикатурного антагоніста, який займається організацією підпільних боїв, хоча більше нагадує сутенера з фільмів про Гарлем. Тренера, батьківські почуття до підопічної якого, насправді пафосна ширма аб`юзу та токсичності. Матір загиблого Дениса зіграла Лариса Руснак – і це найсильніша роль другого плану у стрічці. Виявилось Народна артистка України може не лише вести “Лото-Забаву” все моє притомне життя, а й володіє акторською харизмою Моніки Белуччі.
Фінал стрічки знятий в мотивах класичного “мильного” гепі-енду, однак розв’язка з історією Дениса надає завершенню фільму певного екзистенційного звільнення, що хоч і за вуха, але витягує стрічку з розряду фільмів, які показують після підсумкового випуску новин.

В сухому залишку, “Із зав’язаними очима” вийшло фільмом нерівним та з шоркостями. Місцями у стрічці провисає сюжет, скочуючи повнометражне кіно в телефільми, місцями навпаки витягує його до суперпотужної драми. Якісь образи у стрічці вдались на сто відсотків, якісь лишились стереотипними і картонними. З іншого боку до цього Тарас Дронь зняв лише хоч і комерційно успішну, але все ж крінжову комедію про Дзідзьо, тому можна вважати, що режисерський дебют в “серйозному кіно” вдався.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.
The post Крихітка на майже мільйон: огляд на українську спортивну драму “Із зав’язаними очима” appeared first on Прямий.