Колишній журналіст про “Єдиний телемарафон”: “Євросолідарність” — під повною забороною

Телемарафон “Єдині новини” – це тотальна цензура, заборона на критику влади та опозиційних спікерів.

Про це написав журналіст Євген Лесной у статті “Особистий досвід роботи в телемарафоні “Єдині новини” для сайту “Детектор медіа”.

“Цей текст — винятково про мій особистий досвід роботи в рамках телемарафону “Єдині новини”. Досвід тривалістю півтора року. Оскільки при звільненні з телеканалу я підписав документи про нерозголошення — фінансової та іншої інформації, що може зашкодити репутації медіа, — про сам канал я не говоритиму. Проте, на моє переконання, все, що відбувається там, де працював я, мало чим відрізняється від того, що відбувається на інших українських телеканалах, які за державний кошт виробляють контент для марафону”, – зазначив журналіст.

“Спочатку нічого не викликало занепокоєння. Позиція була зрозуміла: знімати відверто провладні сюжети мене не просили. Спікерів запрошував сам — із власного кола професійних контактів. Але далі — складніше. Шеф-редакторка інформаційного мовлення постійно розпитувала, кого саме я планую знімати. Далі — ще цікавіше. Один із ведучих телеканалу підійшов до мене з “порадою”: варто «грати за правилами». Мовляв, я періодично знімаю адвоката Ярослава Куца — а він же, цитую, “порошенківський”. Таких тут, мовляв, не варто показувати”, – розповів Євген Лесной.
“Ясно, що тема “Європейської солідарності” — під повною забороною. Мені це чітко сказали й директорка, й шеф-редакторка: “У них є свої телеканали — сюди не можна”. Але я ігнорував ці заборони. Періодично знімав і Куца, і політолога Євгена Магду. Проте кожен вихід неугодного експерта — це була боротьба. Суперечки з редакторами стали звичним явищем. До речі, всі розмови в моїй редакції відбувалися винятково російською”, – також зазначив він.

“У марафоні загалом не вітають жодних спікерів, які критикують владу. Інформаційні продюсери постійно запитували шеф-редакторку: чи можна брати коментар певного експерта. І відповідь надходила не відразу — бо погодження йшло “згори”. У журналіста завжди є способи донести важливе — через коментарі спікерів. Але коли ці синхрони “обрізають” до повного знеособлення — журналістика втрачає сенс. Це називається одним словом: цензура”, – підкреслив журналіст.