Коломойський, корупція, е-декларації: велике інтерв’ю з головою Ради громадського контролю НАБУ Марком Савчуком

З якою причини народні депутати все ж таки наважились проголосувати за закриття своїх майнових декларацій, чому ініціатива президента України Володимира Зеленського прирівняти справи про корупцію до державної зради є хибною, з якою метою СБУ випередило НАБУ у арешті олігарха Ігоря Коломойського?
Про це та багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю Наталії Бочан  на “Прямому” розповів голова Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України Марк Савчук.
Виглядає на те, що на Банковій дуже активно взялись за боротьбу із корупцією. Ми чуємо звідти гучні заяви, типу, що корупція – це її треба прирівняти до державної зради. Бачимо зміни у міністра оборони, де були скандали щодо закупівель. Ми також побачили нарешті арешт пана Коломойського. Ну і виглядає з інфопростору, наче в нас все дуже оптимістично. Чи насправді це так все є? Ну, давайте будемо розбиратися. І наш діалог я би хотіла розпочати із питання, із теми про електронне декларування.
З’явилась петиція, президент дослухався до голосу народу й ветував закон. Маємо навіть пропозицію від Володимира Зеленського, що треба все ж таки закривати декларації певних категорій людей. Про які саме категорії людей йдеться, я б хотіла, щоб ви вже далі продовжували цю тему. І також хотіла, щоб ви розкрили це питання, навіщо ж нашим депутатам потрібен ще той один рік, аби не оприлюднювати свої доходи?

Так, це дуже гарне питання. Отже, по-перше, ви всі правильно сказали, що закон був ухвалений з поправкою. Ця поправка була дуже хибною, вона закривала декларування. І як реакція на це громадське суспільство створило петицію, яка стала найпопулярнішою в історії петиції в Україні. Вона набрала 83 тисяч підписів за один день. Я думаю, що закрили просто, знаєте, щоб не було перепису всього населення країни. Вони закрили за один день, і ми не змогли дати ланку у 100 тисяч підписів. Це була моя особиста мета, зробити 100 тисяч підписів. Це було б дуже гарно. І ось таким чином громадське суспільство та міжнародні партнери, бо тиск також був, звісно, бо закон про декларацію це структурний маяк реформ МВФ. Як ви правильно сказали, це дуже важливо для нашого вступу до ЄС, тому що в ЄС такого немає, що декларації міжнародної влади закриті. Такого немає. Там не можна приховувати свої статки, там усі бачать і перевіряють. І для нас, звичайно, ті самі правила, як і для країн у ЄС, якщо ми хочемо реформ, ми повинні мати відкриті декларації. І тут ми маємо зауважити, що в Україні вже були відкриті декларації, вони були закриті лише після повного штабного вторгнення Російської Федерації 4 лютого 2022 року.
Я розумію, чому так зробили одразу, бо були побоювання щодо деяких даних. Це нормально. Але все ж таки вже багато часу пройшло. Тобто. відповідні служби мали дати відповідний захист цих даних народних депутатів та відкрити. Ще більше ми взяли на себе зобов’язання відкрити ці декларації до дати, яка вже пройшла. Це було 1 вересня, якщо я не помиляюсь. Тобто. ми вже не виконали цього зобов’язання. Ви правильно сказали, що є деякі категорії державних діячів, які не відкривають декларації, але переважно це військові. Я можу сказати, що це правильне рішення, бо, даруйте, військових наразі немає часу бігати та заповнювати декларації, це нормально. Так, є деякі категорії державної діяльності, які не відкриваються, але здебільшого це військові.
Про які категорії йдеться?
Я просто зараз не можу вам сказати, бо досі тексту цього закону ще немає у Верховній Раді, і остаточний текст закону ще обговорюється. Його так само прийматимуть, так само хтось даватиме коментарі та якісь зміни. Коли текст піде до Верховної Ради, ми тоді вже обговорюватимемо це. Не скажу точно, які там були категорії державної діяльності. Єдиний великий сенс у тому, що наразі не реалістично зараз вимагати у військових декларацій. Це просто нереалістично. Я з цим згоден, з конкретно цією пропозицією. Але там є ще декілька ланок держслужбовців, які теж задіяні у роботі на ЗСУ, але я не можу вам сказати, які саме вони будуть.
Наші депутати хотіли, це була їхня ініціатива, щоб цю правку таки просунути і щоб вони ще рік могли приховати свої статки. Навіщо їм цей рік був потрібний? Так чи інакше рано чи пізно їм доведеться відкривати декларації. Чому це для них було критично важливим?

Електронне декларування українських посадовців: посли G7 привітали схвалення закону

Народні депутати та можновладці зараз дуже-дуже швидко намагаються позбавитись того майна, яке вони “заробили”. Вони не хочуть показувати все це у декларації зараз. За рік можна було б вигадати якісь, я не знаю, борги, які вони у когось взяли, щоб купити те, що вони покажуть у деклараціях. Це дуже поширена схема, коли народний обранець, у нього є якийсь борг, він іде до банку та бере гроші, і на ці гроші купить якийсь актив. Звісно, цей актив вже його. Це просто схема, щоб показати, що я мав 100 тисяч доларів, і я дуже довго виплачував цей борг, який у мене є в банку, щоб купити дорогу автівку. А у реальності він купив її за “чорний кеш”. Ці схеми просто існують для легалізації, щоб можна було відкрити кримінальне проведення. Але на це потрібен час. А якщо закон буде ухвалено саме зараз, то декларації потрібно буде принести за кілька місяців. Це дуже-дуже швидко. І багато народних депутатів просто не встигнуть легалізувати все, що мали за цей період, коли закрилися декларації. І, звичайно, вони зараз просто бігають шалено і думають, що робити. Може, ми матимемо такі смішні випадки, коли народні депутати позбавлятимуться якихось активів, бо вони просто не знають, як їх показати в собі в декларації, а якщо вони їх покажуть, вони отримають кримінальне проведення від НАБУ. Це буде дуже смішно та дуже прикольно. Люди, які підтримували петицію, ви зараз уявляєте навіть, які там “скандали, інтриги, розслідування” у Верховній Раді зараз ідуть, бо вони зараз розуміють, що там два місяці, щоб подати декларацію, і все.
Тобто вам вже щось відомо, у вас вже є якісь інсайди про те, що там таке все відбувається. Ну а чому б вони тоді не голосували в відкритті декларації? Це ж очевидно.Зрозуміло. Виходить в кінцевому результаті, що після такого суспільного резонансу, він так чи інакше мав би бути, оскільки зараз в нас надвисокий запит суспільства про те, аби була справедливість І так чи інакше закон буде ухвалений в потрібній нам редакції. І тут виникає питання, чому наша верхівка постійно намагається “петляти” у таких ситуаціях?
Це дуже гарне питання, просто дуже гарне питання Навіть коли вони врешті решт приймають рішення, які вимагають донори або народ України, вони у декілька кейсів просто на рівному місці, як каже нардеп Ярослав Железняк, пробачте, “їдять лайно”.
І я з ним просто згоден, тому що я не можу зрозуміти, яка взагалі логіка цього процесу. Ну ось, ти ухвалив такий закон, ви що, реально думали, що він пройде, що МВФ не побачить, що там написано, і просто скаже: “Так, звісно!” Але це ж просто ідіотизм… У мене немає жодного нормального пояснення, чому на рівному місці продовжувати робити те, що сказав Ярослав Железняк. Немає просто пояснення, я це пояснюю тільки одним – дуже низькою кваліфікацією людей, які це роблять, це по-перше. По-друге, це шалене бажання наживи.
Просто я не можу пояснити, як можна робити такі дурні речі – ухвалювати закон і думати, що МВФ або народ України не дізнаються, що там сказано, що декларації ще будуть закриті на рік. Я не-ро-зу-мію.
Як ви оцінюєте гучну заяву президента Володимира Зеленського про те, корупцію слід прирівняти до державної зради?
Але тут є важливі деталі Якби така ініціатива була проведена, це б означало, що СБУ забирає справи в НАБУ топ-корупціонерів Все правильно, так? І так, виходить, що це дуже не сподобалося ні нашій спільноті, не сподобалося нашим закордонним партнерам І, за даними журналістів, про це вже донесли інформацію, пояснили Офісу Президента. І цю ініціативу наш президент уже поставив на паузу. Поясніть, що не так було, так популярно для нашого глядача, з такою ініціативою. Тому що, на перший погляд, коли ви читаєте рядки новин, звучить, що класно – наш президент взявся за боротьбу з корупцією І як взагалі на такі ініціативи реагують ваші колеги в НАБУ?
Тут є дві великі проблеми. По-перше, я розповім невеликий контекст, чому президент це зробив. Наскільки я знаю, може я помиляюся, наскільки я знаю, основна емоція, яка була в президента, – йому дуже не сподобалося, що в дуже великих кейсах люди виходять із СІЗО, коли вони платять заставу і десь потім зникають І він думає, що це негативно впливає на його рейтинг, тому що він має відношення до цього і так далі І він сказав своєму Офісу дати йому пропозицію, що можна зробити, щоб такого не було І геніальна людина Олег Татаров зробила аналітичну перевірку для нього, що якщо ви зробите корупцію державною шкодою, то в цієї людини не буде застави Вона буде сидіти в СБУ і в неї не буде альтернативи.
Тут є дві великі проблеми. По-перше, коли ми говоримо, що ми віддаємо боротьбу з корупцією до СБУ, ми повинні розуміти, що СБУ програла боротьбу з корупцією. Корупція там виграла на всі 100%. Тому коли ви віддаєте правоохоронному органу, який не показав результати в боротьбі з корупцією, це не призведе до жодного результату І якщо у президента є негативне ставлення до того, що люди виходять під заставу, а потім десь пропадають, ви маєте розуміти, що для того, щоб десь зникнути, треба подолати кордон Тобто запитання в президента має бути не до НАБУ, ВАКС чи САП, які працюють за законами України, а до Прикордонної служби, яка знає чудово, кого вона випускає І там дуже великий список людей, які просто пропали, І люди, які виїжджали як народний депутат у минулому від “Слуги народу” Олександр Дубінський, коли він сказав, що він поїхав лікувати батька. А насправді він поїхав на курорт в Іспанію. І ми його знайшли за фотографією його і змогли ідентифікувати. Ще змогли розповісти про корупційну схему, яка була в Міністерстві охорони здоров’я, де вони давали довідку для того, щоб саме так перетнути кордон. Мені здається, пане президенте, що питання потрібно ставити не до НАБУ чи САП, до всіх цих корупційних працівників Кабінету Міністрів, які дають можливість таким людям, як Дубінський, порушувати закон.
Також у нас були такі випадки, коли колишній голова НБУ Кирило Шевченко просто виїхав за кордон за день до того, як він отримав підозру в корупції. А коли йому дали підозру, говорили, що в нього проблеми зі здоров’ям і він іде з посади голови Національного банку. Це дуже смішно. Звичайно, він просто знав, що буде підозра, і він поїхав із країни.
Яка тут ще проблема? Проблема в тому, що коли ми говоримо про корупцію, про звинувачення в корупції, людину не можна посадити в СІЗО без альтернативи застави. Тому що за європейським законодавством, навіть за міжнародним законодавством, це негуманно. Якщо ви, звичайно, можете посадити людину в СІЗО, але ви зобов’язані дати право на заставу. Якщо людина платить велику заставу, тому що це корупційний злочин, вона не вбила нікого, вона вчинила фінансовий злочин, тобто якщо у неї буде застава за розмірами її фінансового злочину, то вона виходить. Не дати альтернативу у вигляді застави – негуманно. Якщо ми говоримо про корупцію, саме про корупційний злочин. Людині можна дати домашній арешт, дати їй браслет Тобто в нормальній країні людині точно нікуди не піти, просто фізично неможливо. Якщо вона хоче бути фізично вдома, і вона внесла велику заставу, це нормально. І в усіх країнах так само і робиться.

ОП хоче захистити “своїх топкорупціонерів” та знищити опонентів – Шабунін про ідею прирівняти корупцію до держзради

І саме це була велика проблема, що президент не зрозумів, що, по-перше, так робити неможливо. Не можна не мати застави на корупційний злочин, це перший пункт. Другий пункт: віддавати боротьбу з корупцією правоохоронному органу, який не показав хороших результатів у боротьбі з корупцією. І третій пункт: ви таким чином забираєте роботу в НАБУ, САП і ВАКС, які були створені спеціально для боротьби з корупцією. І наші міжнародні партнери, бачачи хоч якісь результати від НАБУ, САП і ВАКС, а вони там є, тому що найбільші корупційні справи є саме в НАБУ. Це ОАСК, це Насіров, це колишній голова Національного банку, це Трухін, і його “я в ліс зараз піду”, і велика кількість інших “слуг народу”, яких НАБУ ловило на гарячому. Це і Микитась, і суд ОАСК, і Коломойський. Більша кількість резонансних, великих справ зроблена НАБУ. Тобто наші партнери бачать, що НАБУ показує хоч якісь результати, і хоч якось стабільно. І ви зараз забираєте ці справи і віддаєте іншому правоохоронному органу, який таких результатів не має. І, звісно, донори запитують себе, ми дали гроші, щоб будувалася ця антикорупційна інфраструктура НАБУ, САПУ, ВАКС. А потім президент бере і просто забирає в них усю роботу і віддає СБУ.
Ви кілька разів говорили, що СБУ не так себе добре показала, як НАБУ. Я хочу, щоб ви дали нам такі практичні приклади, тому що такі були, коли справи від НАБУ справді переходили до СБУ Я б хотіла, щоб ви назвали фігурантів цих справ і що з цими справами зрештою сталося.
Так, звісно, ми всі знаємо, звісно, про цю знамениту справу проти заступника Ярмака Олега Татарова, яка була в НАБУ і в СБУ.
Вони вже навіть надали підозру, що було дуже смішно, коли НАБУшники стукали двері Адміністрації президента і вони не відкривали їм двері для того, щоб дати змогу пройти та надати підозру Татарову. Ось потім, коли вони таки дали йому підозру, що зробив Печерський суд та генеральний прокурор, вони переписали обвинувачення Татарова та замінили на іншу статтю Кримінального кодексу. І таким чином вони забрали справу у НАБУ та віддали її до СБУ. І звісно, що коли ця справа перейшла до СБУ, вона була там тупо “похована”.
Єдина причина, чому так зробили, це тому, що СБУ президент контролює напряму. Тому саме це завдання він і дав. Він не хотів, щоб така людина, як Олег Татаров, який є сірим кардиналом правоохоронної системи України, пішов за грати. А він реально пішов би за грати з тим обвинуваченням, яке було в НАБУ та САП. І це ще один приклад, чому міжнародні донори дуже не хочуть цього, бо вони бачать, що СБУ – це неефективна структура, коли бореться з корупцією. Нема там якихось шалених результатів.
Більш того, президент, маючи прямий вплив на СБУ, може ховати справи по корупції, якщо ця корупція буде проти народних депутатів від “Слуги народу”, наприклад. І цього не можна допустити, звісно. І це дуже гарно, що громадське суспільство осуджує такі дії.
И, звісно, донори тиснуть на президента Зеленського цього не робити, оскільки ця ідея є дуже хибною.
Маємо також історію пана Коломойського, який є одним з облич корупції в Україні. І перед візитом держсекретаря США Ентоні Блінкена до Києва Коломойський отримує від СБУ підозру. Далі йому обирають запобіжний захід. А ще за кілька днів НАБУ спільно з САП повідомляють Коломойському і ще п’ятьом членам організованої групи про підозру у заволодінні коштами “ПриватБанку” на суму у понад 9 мільярдів гривень.
І тут є багато збігів. Я хотіла, щоб ви теж нам пояснили, що це збіг або чому так сталося, що Офіс президента випередив НАБУ з арештом Коломойського. Поясніть нам, будь ласка, всю цю картину.
Звичайно, що це не збіг. Звичайно, що це не так. Тому що підозра, яка готувалася від НАБУ і САП Коломойському, готувалася роками. Тобто правоохоронні органи дуже довго працювали над тим, щоб зробити цю підозру. І це не єдиний епізод. Це вже четвертий епізод НАБУ і САП щодо “ПриватБанку”. Четвертий. Що таке епізод? Це якась конкретна історія правопорушення. І ось по “ПриватБанку” НАБУ і САП уже чотири епізоди є. Загалом там десь сім, шість чи сім підозрюваних уже є. Тільки в четвертому епізоді п’ять підозрюваних. Але ще в інших епізодах є люди, які кілька разів, тобто в багатьох епізодах, мають підозри, як голова “ПриватБанку” Дубілет. І різниця між справою СБУ і НАБУ дуже яскрава. СБУ просто прийшли до Коломойського, сказали, ось вам підозра, ходімо до суду. Вони пішли до суду, і там було закрите судове засідання. Дуже відразу пряме запитання – чому закрите? Ми знаємо, що ця людина, це частина української історії. Один із найбільших олігархів країни. І, звісно, суспільству дуже цікаво, що там за підозри, що саме інкримінується Коломойському. Але в нас закрите судове засідання. У нас виходить враження, що це було тому, що в прокурора просто нічого не було з собою. Ну, тобто вони прийшли там і сказали, знаєте, пане суддя, мені президент сказав посадити Коломойського, от я і саджаю. Просто скажіть “так”. Тому воно було за закритими дверима.
Навпаки, підозра НАБУ відкрита. І там дуже детальне пояснення, яка саме підозра Коломойському і ще чотирьом обвинуваченим у цьому епізоді. Я ще скажу, що це четвертий епізод у справі Коломойського і будуть ще. Це не останній епізод, але у нас ще дуже багато справ, які ми так вважаємо, що в майбутньому будуть доведені до підозри, і ми будемо ще бачити обвинувачених у справах “ПриватБанку”, які ведуть НАБУ і САП.
Маємо також історію пана Коломойського, який є одним з облич корупції в Україні. І перед візитом держсекретаря США Ентоні Блінкена до Києва Коломойський отримує від СБУ підозру. Далі йому обирають запобіжний захід. А ще за кілька днів НАБУ спільно з САП повідомляють Коломойському і ще п’ятьом членам організованої групи про підозру у заволодінні коштами “ПриватБанку” на суму у понад 9 мільярдів гривень.
І тут є багато збігів. Я хотіла, щоб ви теж нам пояснили, що це збіг або чому так сталося, що Офіс президента випередив НАБУ з арештом Коломойського. Поясніть нам, будь ласка, всю цю картину.
Звичайно, що це не збіг. Звичайно, що це не так. Тому що підозра, яка готувалася від НАБУ і САП Коломойському, готувалася роками. Тобто правоохоронні органи дуже довго працювали над тим, щоб зробити цю підозру. І це не єдиний епізод. Це вже четвертий епізод НАБУ і САП щодо “ПриватБанку”. Четвертий. Що таке епізод? Це якась конкретна історія правопорушення. І ось по “ПриватБанку” НАБУ і САП уже чотири епізоди є. Загалом там десь сім, шість чи сім підозрюваних уже є. Тільки в четвертому епізоді п’ять підозрюваних. Але ще в інших епізодах є люди, які кілька разів, тобто в багатьох епізодах, мають підозри, як голова “ПриватБанку” Дубілет. І різниця між справою СБУ і НАБУ дуже яскрава. СБУ просто прийшли до Коломойського, сказали, ось вам підозра, ходімо до суду. Вони пішли до суду, і там було закрите судове засідання. Дуже відразу пряме запитання – чому закрите? Ми знаємо, що ця людина, це частина української історії. Один із найбільших олігархів країни. І, звісно, суспільству дуже цікаво, що там за підозри, що саме інкримінується Коломойському. Але в нас закрите судове засідання. У нас виходить враження, що це було тому, що в прокурора просто нічого не було з собою. Ну, тобто вони прийшли там і сказали, знаєте, пане суддя, мені президент сказав посадити Коломойського, от я і саджаю. Просто скажіть “так”. Тому воно було за закритими дверима.
Навпаки, підозра НАБУ відкрита. І там дуже детальне пояснення, яка саме підозра Коломойському і ще чотирьом обвинуваченим у цьому епізоді. Я ще скажу, що це четвертий епізод у справі Коломойського і будуть ще. Це не останній епізод, але у нас ще дуже багато справ, які ми так вважаємо, що в майбутньому будуть доведені до підозри, і ми будемо ще бачити обвинувачених у справах “ПриватБанку”, які ведуть НАБУ і САП.
Тут дві великі різниці, які ми зараз бачимо в підготовці справ НАБУ і СБУ. СБУ все закрито, ніхто нічого не знає, і людину кудись відвезли. Натомість НАБУ чітко показують обвинувачення, процес відкритий, вони готові відповідати на запитання журналістів тощо.
У мене є враження, що причиною такої підозри до того моменту, як НАБУ дали підозру Коломойському, було суто в піарі, тому що СБУ просто хотіли сказати, що ось ми будемо заарештувати Коломойського. Звичайно, що люди, які просто читають новини й не слідкують за справами НАБУ проти Коломойського, у них просто зафіксується думка, що Коломойського посадили СБУ. Які хороші хлопці. А давайте їм передамо справу про всю корупцію боротися, тому що НАБУ не вперше заарештувала Коломойського, а саме СБУ це зробило. Я вважаю, що саме ця справа була створена для того, щоб прорекламувати ту тезу, яку сказав пан Зеленський, що давайте ми всю корупцію прирівняймо до державної зради і передамо до СБУ. І ось, раз, і СБУ заарештовує Коломойського. Усі такі, ось клас, давайте зробимо так ще.
Дивіться, ви кілька разів говорите, що СБУ заарештує, за якою статтею, за якою справою. Це вже відомо?
Так, це було відмивання коштів і легалізація коштів, так. Але це все, що ми знаємо.
А от дивіться, ще з’явився такий факт, що суддя ВАКС Олег Ткаченко відпустив Ярослава Лугового, це фігурант у справі Коломойського, саме щодо крадіжки грошей у сумі понад 9 мільярдів гривень. І чи повинен нас насторожити цей факт чи ні? Про що він свідчить?
Це дуже гарне питання, тому що в нашому всесвіті дуже добре, коли все або чорне, або біле. Тобто НАБУ, САП і ВАКС мають бути або на 100% хороші, або на 100% погані. Або СБУ на 100% погана, або на 100% хороша. ВАКС, як і будь-яка установа в країні, потребуватиме постійної фільтрації суддів та їхніх рішень. І ось у нас тільки-тільки запускається ВРП, Вища Рада Правосуддя, яка фактично і є цим фільтром, який фільтрує суддів. ВАКС дуже довго працював без ВРП. І я не виключаю, що не всі судді ВАКС сьогодні добропорядні. Я не вважаю, що це порушенням закону, що він його відпустив. Але я не згоден із цим рішенням. І я вважаю, що саме ВРП має давати оцінку деяким рішенням суддів, які вони кодують. Я не думаю, що саме за це рішення суддя ВАКС позбудеться своєї посади. На жаль. Але це має бути сигнал для нас усіх, для суспільства, що дуже важливо слідувати за рішенням суддів ВАКС. І саме ВРП, Вища рада правосуддя, має бути, знаєте, цим фільтром, який відсіює з системи поганих суддів системи. Ось і буде яскравий приклад із суддями ОАСК. Павло Вовк і всі інші люди, які досі раніше працювали в суді, в окружному суді Києва, і вони досі мають підозру від НАБУ в корупції. Якщо ви пам’ятаєте, були опубліковані плівки ОАСК, де було записано голову ОАСК Павла Вовка і його розмови з різними політичними діячами, де вони напряму говорили про хабарі до суду і ті рішення, які вони будуть ухвалювати.
Ось наразі ці люди все ще є суддями України. Так, в них зараз нема суду, тобто вони судді без роботи, вони не розглядають справи. Але вони все ще судді. Це означає, що ми з вами платимо їм гроші з наших податків. І там вже більше 60 мільйонів гривень після 24 лютого. Стільки вдумайтесь. Ми з вами заплатили 60 мільйонів гривень суддям, які наразі під санкціями США та мають підозру від правоохоронного органу України. Ми платимо їм гроші. Так ось, для того, щоб все це припинити, Вища рада правосуддя повинна звільнити цих суддів. Вона має всі підстави для того, щоб це зробити. Звісно, що той суддя ВАКС, який прийняв рішення щодо одного з обвинувачених по справі “Президентбанку”, він не скоїв ті ж злочини, як і судді ОАСК, але нам потрібно слідкувати за рішеннями цього судді. Моя особиста думка, що я не вважаю його добропорядним суддею, бо він виніс таке рішення. Але нам потрібно чекати на якесь рішення, яке буде достатньою підставою для його звільнення. Але просто потрібно сказати, що не один суд в країні, навіть якщо він був запроваджений 100% як чесний суд, а з часом, якщо не працює Вища рада правосуддя, а в ВАКС воно не працювало, то з часом деякі судді будуть просто переставати, будуть доброчесними і будуть виносити дуже спірні рішення.
З огляду на усю цю ситуацію, я хочу ще почути вашу думку, ви дуже все популярно пояснюєте, але хотіла б вашу думку дізнатися, як ви думаєте, чим завершуються взагалі ці всі справи пана Коломойського? Адже така велика увага суспільства привернута до його справ. Він так чи інакше, але він арештований і я хотіла вашої думки почути, оскільки пан Коломойський повернувся в Україну саме тоді, коли Володимир Зеленський вже був обраний як президент. До того його не було в країні. Пану Зеленському постійно закидали його зв’язок з цим олігархом. Чи з’явилися, можливо, якісь зараз нові фактори, які будуть впливати на те, що відбувається у справах пана Коломойського, чи ні? Чи це все знову ж таки буде таке око замилювання?
Я не думаю, що це око замилювання, але не треба вважати, що пан Коломойський не був близьким до президента Зеленського. Звісно, що це не так, бо в нас є купа рішень на користь Коломойського до 24 лютого 2022 року. Звісно, коли президент Коломойський приїхав до України 2019 року, його бізнес почав показувати більше прибутків, ніж до 2019 року. Якщо це не можна пояснити близькістю олігарха до президента, то як ще?
Коломойський після обрання Зеленського президентом знову взяв під контроль Центренерго, це один з енергетичних об’єктів України й там фактично був його менеджмент і він з нього заробляв.
Також Коломойський заробляв на торгівлі енергоносіями. У нас навіть є справа в НАБУ саме по цій компанії, коли вони махлювали з цінами на енергетику з Енергоатомом. Енергоатом генерував набагато більше електроенергії й саме трейдери Коломойського цю електрику потім продавали за ринковою ціною, а отримували її за копійки. Якби президент не був пов’язаний із цим олігархом, то таких речей би не було. Але потрібно також розуміти, що після повномасштабного вторгнення Росії баланс сил змінився і президенту Зеленському зараз уже немає жодної потреби спиратися на Коломойського.
І це те, що ми зараз бачимо – Укрнафту було націоналізовано. Одразу після націоналізації Укрнафта почала показувати прибуток. І за шість місяців з 2023 року вона вже показала кращий фінансовий результат, ніж за минулі два роки разом узяті.

Арешт Коломойського: абстрактні байки про боротьбу з корупцією та олігархами американці вже не “купують”

І ще є такий банк, був такий банк, як IBOX банк. Його звинувачують у тому, що він продавав велику кількість грошей на ігровому бізнесі. Цей банк також був закритий, і менеджмент цього банку отримав підозри від БЕБ і СБУ, якщо я не помиляюся. І всі ці були активи, які стосуються Коломойського. У нього реально забирають активи. Я вважаю, що просто зараз баланс сил змінився, і президенту вже не потрібен Коломойський. Він може просто взяти й забрати все – що зараз відбувається. Я не знаю, як відбуватимуться події далі, але те, що Коломойський втратить активи, які генерували йому велику кількість грошей, це дійсно так.
Президент Литви Гітанас Науседа, великий друг України, нещодавно зробив досить жорстку заявку з приводу корупції в Україні. Він сказав, що корупційні скандали в Україні чутливо впливають на країни Заходу під час ухвалення рішень про постачання зброї Києву. Як ви вважаєте, чи будуть вони вже робити такі заяви?
Я не знаю. Якщо чесно сказати, я сподівався, що після початку повномасштабного вторгнення хоча б припинять якийсь великий дерибан. Я не думаю, що проблема в президенті. Я думаю, що президент Зеленський хоче перемогти в цій війні. Він залишився на своїй посаді після початку повномасштабного вторгнення. Я думаю, що він хоче все зробити й хоче перемогти у війні. Але люди, які його оточують, вони як були корупціонерами, так і залишилися.
Ну, і до влади їх, фактично, привів саме Зеленський. Тому це його рішення, що він буде робити далі. Я розумію, що йому дуже потрібна лояльність людей, з якими він працює. Тому що там дуже багато помилок, і, може, не все так буде чудово у президента Зеленського після того, як він перестане бути президентом Зеленським. Але якщо він хоче перемогти в цій війні, такі люди, як Татаров, Шурма, Єрмак, Смирнов, вони повинні йти. Тому що ці люди показали себе неофіційними сірими кардиналами. І такі люди не хочуть, і не будуть, і не зможуть зробити реформи. Якщо навіть президент їм скаже, що все, є програма МВФ, ми її виконуємо, вони не зможуть це зробити. Тому що це, розумієте, як наркоману попросити не вживати наркотики. Він може тобі сказати, що він цього не буде робити, але він все одно буде це робити. Він не може інакше. Такі люди, як Єрмак, як Татаров, як Смирнов, як Шурма, вони ніколи не зміняться. І президенту просто потрібно їх позбутися. Чи буде він це робити? Я не знаю, я не можу сказати, що буде робити президент Зеленський. Але ми вже бачимо, на практиці, які збитки ми маємо через цю корупцію, через ці корупційні скандали. З воєнкомом Борисовим, з нашою енергетикою, з постійними корупційними скандалами в Центроенерго та Енергоатомі. У тому, що ми не можемо втілити ці реформи, зобов’язання, на які ми на себе взяли.
Ви дійсно правильно говорите. Коли навіть наші друзі нам це говорять, це потрібно сприймати як дуже жорстку критику. Тому що ці люди не хочуть це сказати. Вони розуміють, що коли вони в міжнародній спільноті кажуть, що в Україні є корупція, це проблема. Тому що дуже велика кількість людей на Заході, вони не хочуть допомогти Україні. Вони беруть ці цитати як приклад того, що не потрібно дати допомогу Україні. Але в нас дійсно катастрофічна ситуація, нам потрібно проводити реформи.
І без вашої уваги ми не зможемо це зробити. У вас є зараз успішний кейс декларацій. Коли 83 тисячі людей підписали петицію, і ми змогли переконати президента, що так робити не можна. Я вважаю, що зараз є діалог між спільнотою і президентом.
З військкомом Борисовим – теж саме. Найбільший суспільний резонанс дозволяє володіти якось діяти. Я вважаю, що зараз такий діалог є, і він має тривати. Громадянське суспільство має тиснути на владу, щоб вони робили реформи. А всі реформи записані в структурних маяках МВФ. Це не секрет, які реформи потрібно робити. І цей діалог має бути завжди. Щоб громадянське суспільство активно реагувало на кейси корупції і вимагало від президента Зеленського реакції на ці корупційні скандали.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post Коломойський, корупція, е-декларації: велике інтерв’ю з головою Ради громадського контролю НАБУ Марком Савчуком appeared first on Прямий.