«Два чоботи пара»: Іванющенко та Молчанова, сварка чи захист від АРМА?

Партнери з 2012-го: Янукович дав землю, Порошенко не заважав

У 2012 році, у розпал “епохи Януковича”, 157 гектарів землі на межі з Києвом вилучили з користування державного агрокомбінату “Пуща-Водиця” і передали в оренду на 25 років під оптовий ринок. Основним бенефіціаром через лондонську Goodlight Capital виступив екснардеп-регіонал Юрій Іванющенко — “Юра Єнакіївський”, один із найбільш одіозних людей із близького кола Януковича. Співвласницею з часткою близько 45% стала Stolitsa Group забудовниці Владислави Молчанової.

Це партнерство — не епізод, а десятирічна константа. 55% у структур Іванющенка, 45% у Молчанової трималися стабільно весь президентський термін Порошенка, без жодного публічного конфлікту. Ринок працював, приносив дохід, а земля під ним — 157 гектарів біля самої межі столиці — тихо чекала свого часу під забудову. Тобто людина з найближчого оточення Януковича і Влада Молчанова були партнерами понад сім років, поки Іванющенко “спокійно проживав у Монако”, а Молчанова паралельно будувала на сусідніх землях того ж агрокомбінату “Пуща-Водиця” мікрорайон “Варшавський” — спільна участь Іванющенка в цьому проєкті документально не підтверджена і потребує окремої перевірки; у відкритих реєстрах і публікаціях його частка зафіксована лише в ринку “Столичний”.

При Зеленському — раптова війна. Чи вистава?

І лише навесні 2021 року — уже за Зеленського — між партнерами нібито спалахнув жорсткий конфлікт: тітушки на території ринку, бійці, “чорні” нотаріуси, взаємні позови, публічні звинувачення у виведенні десятків мільйонів доларів. Збоку це виглядало як війна на знищення.

Але результат цієї “війни” — принаймні офіційний — виявився напрочуд зручним для обох сторін. Молчанова, за версією слідства НАБУ і САП, реалізувала схему, за якою 18 гектарів фасадної частини ділянки, тобто найліквідніший шматок землі, що виходить прямо на Кільцеву дорогу, перейшли під контроль підконтрольних їй структур. Формально це виглядало як перемога Молчанової над Іванющенком і як розрив ринку з його одіозним іменем. По факту — юристи, близькі до обох сторін, ще у 2020-му зафіксували “понятійку”: угоду про те, як ділити землю і збудовані метри після врегулювання конфлікту.

Звідси напрошується питання: чи була це реальна війна — чи постановка, потрібна для того, щоб відмити репутацію ринку від шлейфу “Юри Єнакіївського” і не дати державі приводу забрати 157 гектарів в управління АРМА як актив, пов’язаний із людьми з оточення Януковича? Публічний розрив із людиною зі “списку Януковича” — це саме те, що потрібно забудовнику, який хоче спокійно заходити на 157 гектарів під житло, а не відбиватися від питань про походження активу. Підкреслю: це версія, яка потребує перевірки, а не доведений факт. Але вона пояснює і синхронність конфлікту з приходом нової влади, і наявність “понятійки” про поділ часток одночасно з публічною війною в судах.

Хай там як, якщо це й була вистава, вона обернулася проти своїх режисерів: у вересні 2025 року НАБУ і САП офіційно повідомили Молчановій про підозру в заволодінні та легалізації тих самих 18 гектарів державної землі вартістю понад 160 млн гривень. Іванющенку підозру у співучасті в легалізації злочинних доходів повідомили ще раніше.

Показова деталь: Молчанова — цивільна дружина Сергія Коровченка, екс-“міністра юстиції” окупованого Криму, якого Офіс генпрокурора підозрює в організації незаконного “референдуму” 2014 року. Партнер забудовниці, яка визначає долю київської землі, — фігурант справи про державну зраду, пов’язану з анексією.

Портнов, який “розводив” обидві сторони, і його вбивство

Ще одна деталь, через яку історія перестає бути просто земельною суперечкою. За даними “Української правди”, серед версій, які розглядають слідчі у справі вбивства Андрія Портнова — ексзаступника глави АП Януковича, застреленого 21 травня 2025 року біля школи під Мадридом, — багаторічне протистояння навколо ринку “Столичний” між структурами Іванющенка і Молчанової. Видання DSnews.ua з посиланням на блогера Богдана Бондаренка писало про версію, що замовником міг бути Іванющенко — через конфлікт навколо ринку і те, що юристи, пов’язані з Портновим, ще в грудні 2020-го вивели структуру Іванющенка зі складу засновників компанії-власника ринку.

Тут важливо сказати чесно: офіційно замовник убивства Портнова не встановлений ні українським, ні іспанським слідством — затриманий поки лише ймовірний виконавець, громадянин України, у лютому 2026-го в Німеччині. Версія про Іванющенка — одна з кількох, що обговорюються в медіа, а не встановлений факт слідства.

При цьому сам вивід структури Іванющенка зі складу засновників ринку в грудні 2020 року — тобто ще до публічної “війни” навесні 2021-го — допускає два взаємовиключні прочитання, і обидва залишаються версіями, а не встановленими фактами. Перше: це був реальний крок Портнова проти інтересів Іванющенка в межах справжнього корпоративного конфлікту. Друге — редакційна гіпотеза, яку варто перевіряти окремо: що вивід компанії з реєстру був узгодженим, показовим розлученням, потрібним саме для того, щоб прибрати ім’я Іванющенка з публічної картини володіння ринком і не дати державі приводу забрати 157 гектарів в управління АРМА як актив, пов’язаний із людиною з оточення Януковича, — а подальший “конфлікт” із тітушками і судами був декорацією, розіграною для медіа і слідства. Яка з версій правильна, має показати слідство; поки підтвердженої відповіді немає.

Але саме питання варто поставити відкрито: якщо людину, чиї юристи брали участь у переділі часток ринку “Столичний”, убили через кілька років після того, як вона була залучена до цього конфлікту, — наскільки випадковий цей збіг? І якщо це не збіг — чи не тому, що хтось надто багато знав про реальну механіку цього поділу: була це справжня війна чи порятунок активу від конфіскації через розіграний розрив?

Чому це не просто “спір суб’єктів господарювання”

Річ не в тому, хто в кого формально віджав землю. Річ у тому, що понад десять років — через Януковича, Порошенка і половину каденції Зеленського — два приватні гравці розпоряджалися 157 гектарами державної землі як своєю власністю, почавши війну один з одним або зображуючи війну через суди, тітушок і медіавкиди лише після 10+ років спільного бізнесу. І весь цей час інституції, які мали зупинити це ще в момент вилучення землі в агрокомбінату у 2012-му, мовчали. Лише у 2025 році НАБУ взагалі помітило зникнення 18 гектарів.

Коли правоохоронна система протягом стількох років не здатна побачити очевидне — ринок зі 157 га землі, поділений між людиною з ближнього кола Януковича і великою забудовницею, — виникає закономірне питання: система справді не бачила, чи їй було вигідно не дивитися? Кейс “Столичного” — задокументований НАБУ і САП приклад того, як земля столиці роками розподіляється в закритому режимі, а реакція держави запізнюється на десятиліття.

Що далі

У “Пулу Першого” й “Антикору” є й інші матеріали про переділ київської землі за різних мерів і президентів — від “Варшавського плюс” на землях того ж агрокомбінату “Пуща-Водиця” до конфліктів навколо інших ринків і забудов. Загальна картина одна: земля столиці десятиліттями розподіляється в закритому режимі, а розслідування починаються з великим запізненням і майже ніколи не доходять до посадок.

Справа “Столичного” — рідкісний випадок, коли НАБУ довело історію хоча б до стадії підозри. Варто стежити, чи дійде вона до суду і вироку — чи знову розчиниться в судових процедурах, як це вже не раз бувало із земельними справами такого масштабу.

Від редакції: низка інших сюжетів, які пов’язують із переділом київського ринку нерухомості — включно з ролями конкретних чинних чиновників та інших забудовників, — потребують окремої документальної перевірки за кожним епізодом і будуть опубліковані в міру підтвердження фактажу.