Історія піврічних стосунків Трамп-Путін: шлях диктатора в мініатюрі

Джерело: Facebook-сторінка автора
Путін, загалом-то, міг би стати найщасливішим правителем в історії як самої Росії, так і, мабуть, усієї першої чверті XXI століття. Волею долі, нічим цього не заслуживши, він отримав ключі від країни з колосальним ресурсним потенціалом, значним (і відносно молодим на 1999 рік) населенням та широким полем “м’якої сили” навколо.
До того ж у спадок йому дісталася економіка з переважно проведеними ринковими реформами. У цьому Росія на два порядки випереджала Україну та й інших сусідів за рівнем дерадянізації.
Умови були винятково сприятливі: стабільний ресурсний тренд, відкритий доступ до ринків Європи, до зростаючого ринку Китаю та ексклюзивний – до ринків сусідів. На тлі зміни вектору американської зовнішньої політики після 11 вересня 2001 року Росія отримала унікальне становище – партнера США, що водночас мав сильні позиції на Близькому Сході, в Середній Азії та Центральній Європі.

Ядерні погрози Путіна: як діяти Україні

Залишалося тільки будувати “Канаду+”: країну, можливо, трохи менш демократичну, але з додатковим бонусом у вигляді власної сфери культурного та економічного впливу.
Проте такий шлях вимагав персональної “жертви” – відмови від ролі царя-клептократа. Як мінімум, він вимагав поваги до сусідів, уміння домовлятися, а не ламати всіх через коліно; передбачав необхідність тиснути руки й чесно вести перемовини навіть з “молодшими” партнерами.
Та протягом усього шляху Путіна підводили власні комплекси й бажання стати в один ряд не з Конрадом Аденауером чи Пак Чон Хі, а з тиранами на кшталт Петра І або Сталіна – тільки з палацом у Сочі. Власне, усю цю зневагу, зверхність і прагнення отримати все одразу ми й побачили в його взаємодії з таким само одержимим власним его президентом США.
Коли Путіну знову неймовірно поталанило й він отримав шанс на політичну перемогу без виграшу на полі бою, йому здалося, що він ухопив Бога за бороду.

Що зміниться для України після смерті Путіна: Буданов дав невтішний прогноз

Але якщо зазвичай за спиною Путіна стояла ресурсна перевага його країни, а проти нього – вразливість демократичних механізмів до прямого тиску, то тепер ситуація змінилася. За три з половиною роки бездарної війни проти України та 25 років найкорумпованішого режиму в історії його позиції значно ослабли. А навпроти опинилася людина з не менш роздутим его.
Чи пощастить йому знову? Чи вдасться “проскочити” цього разу? Адже його режим та економіка й так дихають на ладан, і може вистачити відносно невеликого поштовху.
Зрештою, траєкторія його падіння очевидна. Питання лише в часі. І чим швидше цей режим занепаде, тим швидше світ зітхне з полегшенням, а Україна здобуде остаточну перемогу.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Історія піврічних стосунків Трамп-Путін: шлях диктатора в мініатюрі appeared first on Прямий.