Харків, скиди, FPV – справжні історії українських пілотів

Джерело: блог журналістки Олени Соколан на Цензор.НЕТ
Зроби “бабах” за власні гроші – або про що не питають в українських пілотів.
Нас заводять в “святая святих”. Тут, на Харківщині – це добре замаскований підвал, в який треба пробиратися заплутаними, як на мене, коридорами. Але хлопці орієнтуються в них майже наосліп. Я на щось наступаю і трохи гупаю ногами. Боєць на позивний “Мурчик” попереджає – про всяк випадок не танцювати на тому мішку, бо в ньому вибухівка, кіло якої складе наш будинок до основи. Але одразу ж, дивлячись на мої вирячені очі, сміється і заспокоює – без детонатора воно не спрацює. “Мурчик” – командир взводу БПЛА, він вже понад рік віртуозно нищить росіян, доставляючи їм “подарунки” з неба.
Бійці 409 ОСБ, у яких ми в гостях, нещодавно переїхали з Курщини. Нинішню свою ротацію – на Сході – називають передишкою.
“Коли ми переступили кордон Курської області, було якось дико і смішно. Що в цю гру можна грати удвох. Але інтенсивність боїв була разів в сто вищою, ніж у нас зараз. Сильно заважали КАБи і відсутність зв’язку”, – розказує “Мурчик”.
Нині ж – хлопці закривають один з напрямків на Харківщині. І в перервах між виходами “шаманять” свої дрони. Підсилюють ретранслятори, граються з частотами та вивчають нові типи FPV – на оптоволокні, які неможливо подавити РЕБами. Такі зараз активно використовують росіяни. Котушка з тоненьким дротиком розмотується за “пташкою”, сигнал передається по ньому, і, відповідно, його не можуть побачити жодні засоби, що працюють з радіохвилями. А коли вже такий дрон видно візуально – пробувати збивати його як правило пізно.
“Ми тут займаємося технологіями, – “Мурчик” проводить імпровізовану екскурсію. – Наприклад, нам потрапляє дрон від волонтерів або виробника, і вони привозять цілу партію з одним відеопередавачем, приймачем, але за два тижні ці характеристики можуть бути вже неактуальними. Щоб змінити їх своїми силами, при підрозділі має бути такий цех. Тут ми модифікуємо камери, прошиваємо дрон так, щоби він міг пролетіти певні зони РЕБ. Або друкуємо на 3D-принтері деталі для ретранслятора. І коли ми його підіймаємо в повітря, то можемо дістати ворога вже хоч з-під землі”.
“Мурчик” показує свої пташки. Всі вони – волонтерські. Сміється – мабуть, випадково не потрапили в державну розсилку і пролетіли повз “мільйон дронів”, які анонсувала влада ще торік. Бачу FPV від Притули і Порошенка.
“Найбільша кількість FPV нам прийшла від Фонду Порошенка – понад 500 за пару місяців. Вони найкраще зібрані з усіх, з якими я працював – вже встановлена плата ініціації і все налаштовано, щоб ти вже просто взяв з коробки і погнав”.
Я дивуюся, як спеціалізований підрозділ може працювати лише на тому, що роздобув собі сам. “Мурчик” загадково усміхається і пропонує з’їздити в сусіднє село, щоби “офігіти” остаточно.
Ми їдемо вже “по-сірому”, тому я не особливо можу розгледіти “краєвид”. Але спуск у підвал, як кажуть хлопці, у “лабораторію”, мені запам’ятовується – всюди промислові мішки, дроти, баночки і пляшки. За столом – сидить зосереджений чоловік із цигаркою в роті і методично розкладає у коробки якісь круглі штукенції. “А оце якраз детонатори,” – підморгує “Мурчик”. Я хіхікаю і перепитую у спеца із вибухових пристроїв – а це саме він – чи збирається він підпалити свою цигарку прямо тут, у підвалі, серед детонаторів і купи вибухівки. Мені вся ця картина видається надзвичайно комічною. Сапер регоче і відповідає – тут все безпечно, я тут не куритиму. І тікає подалі від фотокамери.

“Мурчик” проводить екскурсію. Ось – хвостики для скидів, їх хлопці друкують самі.
Ось – нова “приблуда”, яка трансформує енергію вибуху у пучок, маленька, розміром як пластиковий стаканчик. Її чіпляють на дрон, і виходить кумулятивний боєприпас, здатний пропалити русняву бронетехніку і навіть обшивку танка. “А якщо я знайду спосіб піднімати одним пультом одразу 5 FPV…,” – “Мурчик” замріяно закочує очі. Пілотів не вистачає катастрофічно, і нині люди – найбільший його капітал.
Ось – різні типи вибухівки, і вся вона… теж волонтерська або зібрана по навколишніх мінних полях.
Волонтерська вибухівка. Нонсенс. Я перепитую – третій рік повномасштабного вторгнення, а БК теж доводиться роздобувати? Військові розказують, як працює цей епічний ланцюг. І, звісно, просять не публікувати імен та прізвищ тих, хто їм допомагає з таким специфічним продуктом.
“Якщо побачите Порошенка, передайте йому, щоби почав возити й БК”, – жартома дає настанови в дорогу “Мурчик”.
Наша наступна точка – неподалік. Герої – теж пілоти. Тільки тримають вони інший кут лінії бойового зіткнення. Хлопці запрошують нас на навчання на свій імпровізований полігон.
“Відійдіть на 5 метрів, саме такий розліт БК, якщо здетонує, припас бойовий”, – попереджає “Батя”. Каже, боєць з таким позивним, мабуть, є у кожному підрозділі. Він хотів інший – але пілоти в його батальйоні, 16 ОМБП, набагато молодші за нього, тож прозвали його саме так. “Батя” піднімає “Мавік” зі скидом, пояснює, що в нього є умовна ціль, і успішно її вражає.
“Я тільки вчуся. Коли став обмежено придатним, то знайшов себе в польотах. Вчитися довелося вже в бойових умовах. Раніше навіть в комп’ютерні ігри не грав”, – ділиться “Батя”.
Перепитую у військових, де вони беруть свої “пташки”. Хлопці показують зв’язку FPV. За останній місяць – вони лише волонтерські, і всі від одного фонду.
Військовий на позивний “Вікінг” пояснює – працювати доводиться в умовах, коли кількість снарядів обмежена. “Фонд Порошенка забезпечив нас дронами повністю. Минулого разу ми отримали 200 FPV. А зараз – це той же снаряд. Снаряд, яких немає”.

Розпитую, чи правда ці дрони такі якісні, як про них говорять. Боєць на позивний “Казкар” відповідає: саме ці – просто космос. В них якісні батареї, і, що головне – плата ініціації. “Для того, щоби зібрати дрон, потрібно приєднати плату ініціації, боєприпас. З цим дроном працювати добре – боєприпас причепив і погнав. На початку війни було дуже ризиковано працювати, були фатальні випадки. А зараз вже додають багато запобіжників,” – пояснює “Казкар”. Далі видає статистику відірваних пальців і поранень, якщо неякісна плата здетонує вибухівку раніше, ніж треба.
Як виглядають різні плати, антени та ретранслятори, і що з ними роблять військові – дізнаємося вже на Донеччині. Наш наступний герой – “Електрик”. Його “робоче місце” – добре захований в лісі підвал. На столі – безкінечне приладдя, на стінах – різні типи FPV, від трофейних руснявих до різнокаліберних наших. Задача “Електрика” – зробити ці дрони безпечними для наших пілотів і смертоносними для русні. Він цілодобово крутить частоти, перепаює антени і плати ініціації, вивчає камери і системи навігації.

“Ми тут модернізуємо дрони. З одноразових робимо багаторазові: розбираємо, ставимо механізм для скидання. Ось такі механізми для скидання бімбочок. Я їх сам розробив і надрукував. Так хлопці роблять не один виліт, а 5-10. Максимальна кількість, що у нас була – 27 вильотів однієї “пташки”, – розповідає “Електрик”.
Але основне, на чому акцентують наші герої – шалена нестача пташок і БК. Тому останні кілька місяців майже не використовують дрони-камікадзе за призначенням. Їх переробляють під бомбери – друкують на 3D принтері (до речі, теж роздобутому силами підрозділу) спеціальні кріплення для скидів. І відтак “пташки” – залежно від інтенсивності роботи, погоди, майстерності пілота та потужності ворожого РЕБ – можуть зробити до двох десятків вильотів. Це збільшує продуктивність в рази.

Позивний “Юрист” бере нас із собою на випробування нового ретранслятора, який теж “підшаманив” “Електрик”. Ця маленька саморобна приблуда доволі дорога, але значно збільшує радіогоризонт, тобто дрони можуть летіти на більшу відстань.
На точці, де має бути пробний проліт, зустрічаємо працівників ДСНС. Вони працюють на розмінуванні сусіднього поля. Чую, що хлопці одразу домовляються – якщо знайдете нерозірвані протитанкові міни, то поділіться. Метикую, що боєприпаси військові роздобувають саме так.
На питання – чи забезпечує їх держава, воїни знизують плечима:
“Перемога – це наша спільна справа, фронт на Донеччині дуже важкий, і ми просто не можемо нікого чекати”.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Харків, скиди, FPV – справжні історії українських пілотів appeared first on Прямий.