Генерал Марченко організував ефективну оборону Миколаєва та зміг зупинити наступ російських окупантів – ЗМІ

Генерал-майор Збройних сил України Дмитро Марченко на початку повномасштабної війни зміг організувати ефективну оборону та зупинити наступ російської армії на Миколаїв та далі, на шляху до Одеси.
У матеріалі видання Forbes йдеться про те, що 25 лютого він з Києва дістався Миколаєва. Місто було охоплене панікою. У центрі міста генерал побачив, як чоловік знімає з будинку жовто‑блакитний прапор.
“Що ти робиш?» – спитав він, вийшовши з машини. “Так вони вже Херсон взяли, завтра тут будуть!” – відповів містянин. “Ми будемо битися, – відповів Марченко. – Припини!”
Страх поширився не лише серед цивільних.
“У перші ночі з Миколаєва виїжджали колони з технікою та силовими структурами, – розповів  Марченко. – Одного з таких керівників бійці повернули до міста. Я сказав йому: “Наступного разу будеш визнаний зрадником та розстріляний за законом воєнного часу”. Аби зупинити втечу, Марченко наказав на ніч розводити міст через Південний Буг, за яким лежить дорога на Одесу. “Доки я тут, місто ніхто здавати не буде”, – заявив він.
Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнськ, де розташована велика АЕС.
Росіяни наступали двома угрупованнями.
“Близько 2000 машин – танків, БТР тощо – та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв, – пригадав генерал. – Інша група – 1200–1300 одиниць техніки – почала обхід”.
На першій нараді Марченко спитав одного з командирів, яке в нього бойове завдання. “Кругова оборона моєї військової частини” – відповів той. “Частини? – здивувався генерал. – А місто хто захищатиме? Так не годиться”.
Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були “мобілізовані” рити окопи. “Все робили з колін, працювали вдень і вночі, двигуни в екскаваторів не зупинялися», – пригадує Марченко. На блокпостах з’явились укріплення з бетону та металеві «їжаки».
Захисникам Миколаєва на початку бракувало координації. Марченко мало не загинув від “дружнього” вогню.
“Вночі мене обстріляли з одного з наших блокпостів, – розповідає генерал. – Я вийшов із машини, питаю: “Навіщо ти це робиш? Хто тебе сюди поставив?”. Для комунікації між Територіальною обороною, військовими та цивільними було створено кілька груп у захищених месенджерах.
Піднімати моральний дух допомагали відео голови обласної військової адміністрації Віталія Кіма. Своїм оптимізмом та почуттям гумору він давав зрозуміти: боятися нема чого, ми вистоїмо. “Він змусив людей повірити в себе та стати на спротив”, – вважає Марченко.
На початку березня росіяни почали обходити Миколаїв з півночі та впритул наблизилися до рідного міста Марченка – Вознесенська. Це вже була загроза оточення та виходу до АЕС: від Вознесенська до Південноукраїнська 27 км. Захоплені в росіян карти та інформація від полонених солдат підтверджували плани наступу на АЕС.
Вознесенськ обороняли бійці 80‑ї окремої десантно‑штурмової бригади ЗСУ. Вони підірвали міст через річку Мертвовод, унеможлививши подальший рух колон ворога. «Комбриг 80‑ї сказав мені: “Не дайте пройти резервам, а з передовими частинами ми самі розберемося”, – згадує Марченко. Так і вийшло. Колони з танків та БТР, що рухалися дорогами, немов у себе вдома, були розшматовані українською артилерією.
А 4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках.
Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline.
“Це не патрульні, це хижаки, – пояснив Марченко. – Вони пройшли АТО, більш як половина особового складу має бойовий досвід”.

Ховали у школах та лікарнях: СБУ вилучили велику кількість російських боєприпасів на Миколаївщині

Нині Марченко залишається у Миколаєві та координує співпрацю між військовими та цивільними. Також до звільнення частини Херсонщини він активно координував рух партизанів.

Як відомо, 11 листопада Херсон повернувся під контроль України, ЗСУ увійшли до міста.
Згодом у звільненому Херсоні почала працювати Національна поліція України. 14 листопада стало відомо, що на місце постійної дислокації повернувся херсонський прикордонний загін.
Зазначимо, в Міноборони України попередили, що окупанти все ще можуть обстрілювати Херсон з лівого берега Дніпра.
Раніше, 9 листопада новий командувач російськими окупаційними військами в Україні Сергій Суровікін заявив, що на Херсонщині РФ перекидає окупантів на лівий берег Дніпра, тобто залишає Херсон. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу наказав “приступати до відведення військ”.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.

The post Генерал Марченко організував ефективну оборону Миколаєва та зміг зупинити наступ російських окупантів – ЗМІ appeared first on Прямий.