Фатальна крива: українська влада програла війну на виснаження

Джерело: Facebook-сторінка автора
Я не знаю, було це співпадінням чи ні, але невдовзі після анонсу зустрічі Трампа з Путіним на Алясці Gallup, одна з найповажніших міжнародних організацій, що досліджує громадську думку, оприлюднив результати дослідження щодо ставлення українців до опцій завершення війни.
Згідно з цим опитуванням наразі 69% опитаних пристали до твердження, що війну з росією потрібно завершувати якомога скоріше шляхом перемовин. І лише 24% вважають, що воювати слід до переможного кінця. Якщо розглядати відповідь на ці питання в динаміці, то за роки війни кількість тих, хто воліє швидкого миру через поступки, і тих, хто воліє воювати до перемоги, помінялись місцями. Що це означає?
Що вікно Овертону, або політичний коридор, який задає громадська думка, дозволяє Зеленському дискутувати тільки поступки, на які готова піти Україна заради миру, але аж ніяк не стратегію розгрому росії. І це вікно з часом буде тільки вужчати. Бо якщо нічого радикально не змінити, щомісяця все більше українців будуть готові на щоразу важчі компроміси заради миру. А з країною, що не готова битися до перемоги, годі сподіватися виграти війну.

Постгероїчний світ: питання мобілізації розкололо українське суспільство

Як же так трапилось, що нація, яка штурмувала військкомати та була готова битися на смерть 2022-го, перетворилась на народ, який ненавидить ТЦК та готовий домовлятися з агресором про несправедливий мир у 2025-му?
Відповідь, як на мене, очевидна: влада обдурила народ. Майже ніхто з можновладців, їхні діти та рідні не пішли на війну. Економіка не мобілізована. Корупція квітне буйним цвітом. Армія напівреформована. Військовослужбовці досі купують безліч вкрай потрібних на фронті речей за свої та волонтерські. Базова зарплата солдат менша за офіційну середню зарплату по Україні. Це при тому, що бюджет України навіть в доларовому еквіваленті за час війни виріс більш як удвічі, а золотовалютні запаси НБУ бʼють історичні рекорди.
Якщо коротко, залишивши радикальні реформи на потім, українська влада програла війну на виснаження. Як це не прикро визнавати, Путін мобілізував росію на тривалу війну краще, аніж Зеленський – Україну. Ба більше, союзники росії хоч і бідніші за українських, але краще мобілізовані, мають на складах та виробляють більше зброї, а деякі з них – навіть готові помирати за забаганки кремлівського старця.

Зустріч Трампа і Путіна: чому не варто їхати на Аляску

Чи могла Україна перемогти у цій війні? Так, особливо 2022 року, коли російський бліцкриг зазнав фіаско, а російська влада, економіка та суспільство ще не були відмобілізовані на тривале протистояння. На жаль, той шанс (коли треба було заходити на російську територію та робити рейди по глибоким тилам ворога, атакуючи його угрупування в Україні зі Сходу) українська волада бездарно змарнувала. Як і запал українців…
А потім зʼясувалось, що по обидва боки фронту військами нерідко керують ментальні онуки Жукова, яким безіменні посадки важливіші за людські життя. Що змагання з росіянами у корупційних досягненнях триває з перемінним успіхом. Що наші союзники вміють допомагати нам аж ніяк не гірше, аніж тримати за руки, аби ми раптом не виграли цю війну. Що в Україні воюють лише порядні та бідні. А абсолютна більшість українців, або вболівають за ЗСУ, або живуть паралельним мирним життям, згадуючи про війну тільки під час нічних ракетних атак ворога.
І, якщо вірити Gullup, десь на межі 2023 та 2024 років українці захотіли миру. Причому не обовʼязково справедливого. Радше – швидкого. І хочуть чимдалі більше. Аж поки кількість готових до важких компромісів з “державою-агресором” не добігла майже до 70%.
Як Зеленський збирається ще довго воювати з таким суспільством, я не розумію. Але те, що суспільство стало таким, Верховний головнокомандувач повинен винити насамперед себе та своїх “5-6 ефективних менеджерів”.

МВФ висунув нові вимоги Україні: чи готовий уряд до реальних реформ

Тому наразі головна місія Володимира Олександровича – завершити цю війну так, щоб не втратити Україну. Бо реформувати її він очевидно неспроможній. А без радикальних реформ нам цей герць з росією не виграти. Ба більше, чим довше триватиме війна, тим менш популярною вона ставатиме в українському суспільстві, а відповідно тим швидше Президент втрачатиме підтримку та легітимність в очах власного народу.
До речі, це дуже європейський тренд. Після І Світової, жодна європейська країна (можливо за винятком Фінляндії, та й та воювала місяцями – не роками), не готова була вести тривалих воєн на своїй території. Здатися сильному ворогу, аби зберегти себе та країну – стало провідною воєнною стратегією європейців.
Тому якщо Трамп після зустрічі з Путіним наприкінці наступного тижня таки запропонує Україні припинення вогню в обмін на вихід українських військ із Донецької області, я можу тільки поспівчувати Володимиру Олександровичу. Бо тоді перед ним на столі залишаться тільки погані варіанти.
Втім можливо бодай безвихідь спонукає його до проведення радикальних реформ?
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Фатальна крива: українська влада програла війну на виснаження appeared first on Прямий.