Ескапізм, листівки і чотирилапі друзі: огляди на “Котячі світи Луїса Вейна” з Бенедиктом Камбербетчем

Сьогодні в широкий український прокат виходить драматичний байопік “Котячі світи Луїса Вейна” з Бенедиктом Камбербетчем в головній ролі.
Кінооглядач “Прямого” побував на допрем’єрному показі стрічки.
Коти – це чи не найпоширеніші домашні улюбленці. Усі люблять меми та короткі відео про котів: від “рибов продайотє?” до всенародного улюбленця кота Бориса. Однак, ще буквально століття тому уявити кота домашнім улюбленцем в Європі було майже неможливо. Моду на котів запровадив британський художник Луїс Вейн. Він же став популярним завдяки своїм ілюстраціям, де котики набували антропоморфних рис – грали в більярд, вудили рибу чи курили сигари. Очевидно, що людина, яка створила “перші меми про котів”, рано-пізно мала б отримати окремий байопік.

Історія Луїса Вейна насправді значно драматичніша, ніж його ілюстрації. Це історія художника, який все життя жив в полоні власних страхів, комплексів, важкої депресії через смерть дружини, деспотичність близьких та фінансові негаразди та намагався сублімувати ці проблеми в яскравих миловидних картинках, що врешті-решт привело його до психіатричної лікарні. В психіатрії кейс Вейна розглядається, як хрестоматійний випадок впливу психічного розладу на творчість – з більшим прогресом хвороби коти Вейна ставали все більш “кислотних” барв та химерних форм, аж поки взагалі не перетворились на калейдоскопічну абстракцію.

“Котячі світи Луїса Вейна” – це свого роду версія “Таємничого саду” чи “Моста в Терабітію”, тільки головний герой не дитина, яка тікає від суворого та жорстокого світу у власні фантазії та мрії, а дорослий чоловік. Історія багато в чому повчальна, хоч і повчальний наратив її простий і давно вже неодноразово проговорений: надмірний ескапізм – це шлях до безумства.
Весь трагізм долі художника Вілл Шарп вміщує в майже двогодинний хронометраж стрічки. Режисер багато фокусується на найщасливішому періоді життя Вейна – його дружина жива, він популярний ілюстратор, все навколо в теплих і приємних барвах. Однак між цими періодом оператор-поставник Ерік Вілсон використовуючи всі можливі ракурси “голландського кута” та “риб’яче око”, створює драматичну історію невимовленого болю, що призводить до безумства. Особливим тут є і формат стрічки, яка спершу здається обрізаною, наче на піратській VHS-касеті, однак потім стає зрозуміло, що це формат листівки, які все життя малював Вейн.

Кумир старшого покоління міленіалів та герой все можливих байопіків Бенедикт Камбербетч доповнює свою галерею ролей дивакуватих геніїв. Розкуйовджене волосся, незграбна постава та хода, погляд крізь співбесідника – це той образ, який актор чудово випробував на винахідниках Алану Тюрінгу та Томасу Едісону і тепер так само легко перевтілився в Луїса Вейна. Однак, не Камбербетчем єдиним. У стрічці просто неймовірно харизматичні жіночі образи деспотичної та все ж люблячої сестри Вейна Керолайн втілений Андреа Райзборо та чутливий образ дружини від Клер Фой. Ну і зіркові камео від Тайки Вайтіті та Ніка Кейва теж надають свій шарм ці по-вікторіански витонченій та по-синтементально драматичній картині.

В сухому залишку, “Котячі світи Луїса Вейна” – це гарний зразок байопіка про не дуже відому, однак неординарну долю, який чудово увійшов в формат масового драматичного кіно сповненого естетизму та складних художних засобів.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.
The post Ескапізм, листівки і чотирилапі друзі: огляди на “Котячі світи Луїса Вейна” з Бенедиктом Камбербетчем appeared first on Прямий.