Дилема Бандери-Маннергейма: Україна постала перед історичним вибором

Джерело: Facebook-сторінка автора
Я тривалий час не писав. Не писав, бо світ нагло увірвався в зону туманної турбулентності. Туманної, бо нічого не видно попереду, турбулентності – бо так трясти може лише на фронтовому бездоріжжі. За таких обставин потрібно двома руками тримати кермо і зосередитись на дорозі, а не стукотіти по клавішах.
Наразі туман потрохи розвіюється – і стає очевидним, що світ з накатаних десятиліттями автобанів та хайвеїв вилетів у повний off-road. Жодні правила більше не працюють. Здавалося б непохитні союзи тріщать по швах. А вчорашні дороговкази у світле майбутнє ведуть до катастрофи. Світ правил (хоч і, будемо відверті, часто-густо блюзнірських) остаточно перетворився на світ цинічних інтересів. А у світі хижаків кожен сам за себе. І якщо кілька хижаків можуть разом поласувати слабкою жертвою, вони це точно зроблять.
На жаль, в історичній перспективі це радше нормальність, аніж девіація. Століттями світ був саме таким і лише після ІІ Світової він став більш-менш упорядкованою ойкумееною, за порядок у якій відповідали два, а від 1990 року – один поліцейський. Сьогодні очевидно, що Pax America is over. А якою буде конфігурація наступного світопорядку ми наразі можемо лише здогадуватись.
Цей новий дикий світ, світ без правил, виставив Україні рахунок за її наївність та критичний брак тверезості та стратегічності. Віра у вічну підтримку Америки, марення членством в НАТО, мантра про солідарність демократичного світу розсипались та зникли за перший місяць Трампа на посаді президента США наче опівночі карета Попелюшки.

Росія готує ґрунт для нової атаки: як Кремль використовує хаос і політичні ігри проти України

Що ж, за наївність та інфантилізм потрібно платити. І плата буде великою. Замість скористатися стратегічною можливістю, яку нам дали Сили оборони та безпрецедентна західна підтримка у перші роки війни, і перетворити Україну на максимально самодостатню воєнну машину, ми будували дороги, перекладали бруківку, купували люксові автівки – і загалом жирували, коли на фронті бракувало (і бракує) буквально всього.
В Україні за роки малої і великої війни стало моветоном говорити щось добре про СРСР, але Союз за три роки Другої світової від failed state, яким він фактично був восени 1941, перетворився на провідну воєнну потугу тогочасного світу, який – бодай і за підтримки Заходу – мобілізував усі ресурси, поставив під багнети десятки мільйонів солдат, налагодив випуск сучасних озброєнь. І переміг! Величезною ціною, але переміг. І українці, зокрема і члени КПРС, відіграли у тій перемозі одну з провідних ролей. Але тепер у нас заведено цькувати переможців і глорифікувати тих, хто свою війну програв. Героїчно, трагічно, гідно, але програв…
Так от холодний душ від Трампа ставить нас перед непростою, можна сказати трагічною дилемою. Назвемо її дилемою Бандери-Маннергейма.

У Білому домі анонсували підписання Зеленським угоди про надра

Опція Бандери героїчна, трагічна та проста: “Україна або смерть”. За дивним збігом обставин(?) найкраще сформулював цю опцію у своїй відомій промові у Берлінському палаці спорту 18 лютого 1943 року Йозеф Геббельс: “…Тотальна війна стала справою всього німецького народу. Ніхто не має права ігнорувати висунуті нею вимоги. Мій заклик до тотальної війни від 30 січня був зустрінутий оглушливими оплесками. Тому я можу вас запевнити, що заходи, на які йде керівництво, перебувають у повній згоді з бажаннями німецького народу – як в тилу, так і на фронті. Народ готовий нести будь-яку ношу, аж до самої важкої, йти на будь-які жертви, якщо тільки це веде до великої мети – перемоги”. Зараз її переспів можна почути/прочитати у дописах багатьох українських лідерів громадської думки. На жаль, за витонченістю та довершеністю – це лише тьмяні репліки блискучого оригіналу… Втім як і український націонал-соціалізм був тьмяною реплікою німецького…
Опція Маннергейма протилежна – подивитись правді в очі. Зрозуміти, що єдиною перемогою для України в цій війні у конкретно-історичних умовах є збереження української державності, навіть і без відвоювання (тимчасово) окупованих територій, покарання російських воєнних злочинців, розвалу росії, репарацій та путіна в Гаазі. Це означає, що потрібно шукати найкращий варіант з поганих (які наразі на столі), аби два монстри не поділили Україну в 2025, як за два інші поділили гонорову Річ Посполиту у 1939. Поділили, допоки французи та британці мобілізували дивізії, покликані захистити їхнього союзника (до речі, чудова ілюстрація “сили” міжнародних гарантій, на які наразі так молиться українська влада).

Підготовка до початку підготовки: які попередні підсумки зустрічі в Ер-Ріяді

Кілька уривків зі спогадів людини, що врятувала Фінляндію від долі Польщі:
1. “Додаткові вимоги можна було небезпідставно сприймати за ознаку того, що мир, якого прагнула Москва, має на меті лише забезпечення перемир’я для СССР. За таких обставин допомога західних держав знову почала вимальовуватися як єдиний шлях порятунку. Чи не краще було б, коли існує загроза повторної агресії, воювати далі, сподіваючись на допомогу західних держав, навіть якщо обіцяна підтримка здавалася недостатньою і весь план – непевним?” Чи не такі самі сумніви наразі переслідують нас?
2. “Відчуваючи всю непевність з допоміжною експедицією і будучи переконаним, що нам забракне сил, якщо війна ще триватиме всю весну, я 9 березня [1940 року] дійшов висновку: мені доведеться дати урядові категоричну пораду укласти мир”.
Для Фінляндії несправедлививий і принизливий мир з Москвою що 1940, що 1944 року був кращим варіантом з поганих, які тоді були на столі. Умови були набагато принизливіші, аніж ті, що путін наразі висуває Україні. Але фінській владі шляхом дуже болючих поступок вдалося зберегти бодай і обмежений суверенітет над власною країною. Альтернативою був “польський варіант” – окупація, повна втрата незалежності та маріонетковий уряд, повністю підконтрольний Москві.
І останнє. Про фронтовиків та справжніх державників. У Фінляндії, як наразі і в Україні, більшість фронтовиків готові продовжувати війну. Бо коли ти на рингу, тобі вкрай важко обʼєктивно оцінити шанси на перемогу. Те саме було у Фінляндії в лютому 1940 року. Але в них був Маннергейм!!!

США та РФ проводили таємні зустрічі у Швейцарії: що обговорювали

От його свідчення від першої особи: “28 лютого мене в Ставці знову відвідав прем’єр-міністр зі ще чотирма членами уряду. Тим часом на півночі від Ладозького озера і в Кугмо було досягнуто великих успіхів, а ось становище на Карельському перешийку загострилося. Я звелів присутнім генералам викласти міністрам свою оцінку становища.
Вислухавши їхні повідомлення, я трохи здивовано виявив: усі вони, крім одного, вважають, що ми таки встоїмо, можна і треба воювати далі.
Коли міністри відійшли вбік, щоб переговорити між собою, я скористався нагодою та обґрунтував свою думку, що тепер треба намагатися укласти мир – думку, яка в мене переросла в переконання.
Я вважав, що ми не маємо давати прикрості, викликаній суворістю висунутих умов, затуманювати нашу розсудливість. Те, що армію не розбито, наразі дає нам змогу розмовляти про мир. Якщо станеться військова катастрофа, наші шанси на це буде змарновано, а сили в нас напружено до краю.

Часу на помилки немає: Порошенко пояснив, що потрібно для виходу з кризи у стосунках зі США

Після короткої наради я повідомив урядову делегацію, що у військовому керівництві немає жодних розбіжностей стосовно того, що конче треба швидко укладати мир. Назавтра, 29 лютого, уряд вирішив розпочати мирні перемовини”.
Україна наразі стоїть перед тою самою дилемою. Питання лише в тому, за ким вона піде на цьому роздоріжжі: за Бандерою чи Маннергеймом?
Нагадаємо, нещодавно американський президент Дональд Трамп висловив переконання, що нова адміністрація США зможе досягти домовленості з Росією про завершення війни в Україні.
Водночас Президент США налетів з критикою на Володимира Зеленського звинувативши того в диктаторстві та розкраданні грошей від Сполучених штатів.
Як повідомлялося, колишній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон заявив, що запропонована Президентом США угода щодо припинення війни в Україні “досить близька до капітуляції”.
До слова, США виступають проти використання формулювання “агресор” щодо Росії у комюніке G7, присвяченому третій річниці вторгнення в Україну.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Дилема Бандери-Маннергейма: Україна постала перед історичним вибором appeared first on Прямий.