Давні народні традиції: як святкують Великдень у різних регіонах України

У 2025 році православні й католики відзначатимуть Великдень в один день, 20 квітня. Його святкування започаткували ще у перших століттях християнства. Основна ідея – згадати Воскресіння Христове і відчути духовне оновлення.
Згодом традиції та історія святкування трохи розширилися: додалися символи, обряди, народні святкові звичаї. Тож тепер у нас і піст, і кошики, і особлива великодня служба, і навіть гаївки в деяких регіонах.
У християн Заходу та Сходу ці традиції розвивалися трохи по-різному, але суть залишилася спільною – свято оновлення, світла та перемоги життя. Згодом з’явилися регіональні особливості: наприклад, на Західній Україні й досі живі обряди обливання, а на Поліссі – співи й хресні ходи навколо села.
Великодній кошик у кожному регіоні має свої особливості. Наприклад, у Центральній Україні туди кладуть паску та яйця у шкаралупі, а на Галичині – лише чищені яйця.

фото: Сила роду

Все, що було у кошику, наділялося магічним значенням. Існувала традиція закопувати шкаралупу від яєць (або інший свячений продукт) на городі, щоб був багатий врожай і не було бур’янів. Солодку верхівку паски брали як перекус у поле на перші весняні роботи – щоб рік був урожайним.
На Поділлі, Волині та Галичині господар будинку мав тричі обійти святковий стіл із мискою, наповненою свяченою їжею. Потім він роздавав по шматку свяченого яйця кожному члену родини, примовляючи: “Дай нам, Боже, і на той рік дочекатися Світлого Воскресіння Господнього в доброму здоров’ї”.

фото: Сила роду

На Півдні була така традиція: родичам, що не присутні за святковим столом, відрізали по шматку великодньої паски, загортали в рушник разом із трьома крашанками та клали на покутті. Так свячена паска зберігалася до свята Вознесіння, а потім, якщо гості все ж таки не завітали до домівки, її віддавали нужденним.
Той факт, що навіть за декілька століть світогляд нашого народу кардинально не змінився, є цілком природним. Адже українці дотримувалися і, незважаючи на всі заборони, репресії й геноциди, досі дотримуються прадавніх звичаїв своїх предків.
У деяких регіонах України ці вікові традиції збереглися аж до наших днів. Про них ми й поговоримо сьогодні.
Гуцульщина

Фото: Instagram: @carpathiancult

Гуцульщина – багатий на звичаї регіон України, де Великдень – украй особлива пора, тож період підготовки до нього починалася вже за тиждень.
Середа і четвер напередодні Великодня були особливими завдяки звичаю “гріти діда” – діти ходили по хатах і гукали: “Грійте діда! Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички”. Дітей пригощали маленькими хлібцями та відповідали: “Гріємо, гріємо – даємо!”. Як повідомляє Ukrainian People, гуцули намагалися зробити так, щоб до оселі завітало якнайбільше дівчат.

Фото: Facebook Ужгородський скансен

Важливим елементом обряду був вогонь, його ритуальне значення пов’язували зі здоров’ям сім’ї. Цей характерний звичай зберігся й до сьогодні.
Також важливе значення в обрядовій традиції мав не лише вогонь, а й вода. Вважалося, що вроду дівчині забезпечить вмивання до сходу сонця у місці, сходяться три потоки, після цього воду виливали на перехресті, аби відвернути хвороби.

Фото: Facebook Михайла Марковича

Звісно, чимало вірувань і традицій пов’язані з писанкарством і випіканням паски. Зокрема, писанки було прийнято розписувати на самоті, аби ніхто не “врік”. На відміну від інших регіонів, яйцями не грали й не “катали” їх – а дарували: дітям на щастя, парубкам – як символ вірності.
Щодо пасок, то тут правила були ще суворішими: під час замішування тіста господиня вбиралася у новий одяг, окрім цього, вона не повинна була сідати, доки випікання не буде завершено.

Фото: Facebook Параска-Плитка Горицвіт

І до сьогодні у деяких селах Гуцульщини зберігся цікавий звичай – кукуцування. “Діти відвідують родичів і сусідів у межах своїх кутків та отримують від дорослих писанку та кукуц (булочку) або писанку та зозульку (печену) за Царство небесне, при цьому дякують та кажуть “простибі”, тобто бажають прощення та відпущення гріхів померлим родичам тих, хто дає “за простибі”.
Полісся

Фото: Facebook Українці. Хто ми та які ми

Для багатьох мешканців Полісся Великдень і дотепер є днем прощання з минулим і зустрічі майбутнього. Відзначався він просто, але велично, за винятком особливої частини свята, що бере свій початок із ХІХ століття та має назву Навський Великдень.
Великдень у віруваннях Полісся – це пам’ять про своє коріння та рід. Кажуть, що у цей день померлі зустрічаються один з одним і відвідують своїх нащадків. Живі мали кидати шкаралупу із крашанок на воду в річку, а також приносити гостинці на кладовище.

Фото: Центр дослідження і відродження Волині

У великодній кошик було заведено класти паску і 13 крашанок – у пам’ять про 12 апостолів та Ісуса Христа. Яйця фарбували цибулею так, щоб вони мали насичений колір та водночас барвник не впливав на смак.
У цьому регіоні побутувало повір’я: щоб цьогоріч одружитися хлопці та дівчата мали скуштувати 12 пасок. Важливу роль також відігравали пісні.
На Поліссі й до сьогодні збереглася традиція “благословляти” сонячним промінням посуд, у якому випікатимуть паски. Часом люди поважного віку святять великодній хліб так само – сонцем.
Слобожанщина

фото: Сила роду

Великдень на Слобожанщині – день, перш за все традиційно пов’язаний із чистотою. Йдеться, зокрема, й про останній тиждень Великого посту, в який люди прибирали своє помешкання, білили хати зсередини та ззовні, прали тощо. Про це розповідає Наталія Олійник, провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва.
За її словами, мешканки Слобожанщини вишивали до Великодня нові рушники та прикрашали ними хату. Основний етап підготовки за традицією починався у четвер – господині пекли паски (часом тісто замішували ввечері в середу) та розписували яйця.

фото: Сила роду

“Пасок пекли дуже багато. Сім’ї були великі, і рід був великий, і кожного потрібно було пригостити шматочком пасочки, а ще сусідів і до церкви віднести”, – розповіла Наталія.
Часом паски робили настільки великими, що не могли витягнути їх із печі. Зверху їх прикрашали виліпленими з тіста хрестиками або шишками, також додавали свячену гілочку верби. Посвячену паску залишали до поминальних днів – лише тоді її різали та пригощали нею людей.

фото: Сила роду

У суботу перед Великоднем мешканці Слобожанщини намагалися нічого не їсти – лише пити воду, а вже ввечері вони йшли до церкви та обов’язково брали з собою свічку. Існувала й ще одна цікава традиція – вмивання крашанкою.
“У чисту ємність клали найкращу крашанку і вся родина мала нею вмитися, щоб обличчя було гарним, особливо це стосувалося дівчат, які на виданні. Всі вмивалися цією писаночкою, а на Куп’янщині у воду кидали проліски і вмивалися пролісками”, – пояснює етнограф.
Херсонщина

фото: Сила роду

На Херсонщині з давніх часів існує цікава традиція ставити на великодній стіл разом із їжею символічну “могилку” – тарілку, наповненою землею з пророслими стебельцями вівса, який висівали незадовго до свята.
Поміж цих зелених пагонів клали стільки крашанок, скільки в цій родині покійних родичів. Ця тарілка з крашанками була в хаті аж до “Проводів” (другий тиждень після Великодня, який для українців є поминальним).

Фото: Локальна історія

Окрім того, у регіоні існував такий обряд: для родичів, яких не було за святковим столом разом з усіма іншими членами сім’ї, оскільки вони були в дорозі, відрізали шматок великодньої паски, загортали його в рушник, куди також клали три крашанки, та поміщали все це на покуті.
За 40 днів, на Христове Вознесіння, якщо подорожні до того часу ще не повернулися, це “добро” віддавали старцям.
За матеріалами видання elle.ua та даних з відкритих джерел.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post Давні народні традиції: як святкують Великдень у різних регіонах України appeared first on Прямий.