Цивільні партнерства як альтернатива “традиційним шлюбам”: який досвід мали світові країни та яке ставлення до таких союзів в Україні

Чинне законодавство регулює лише “традиційні” шлюби. Однак сучасному суспільстві воно виявилося недостатнім для юридичної фіксації різнопланових союзів між людьми, які хочуть унормувати широке коло взаємних обов’язків і прав. До таких стосунків можуть належати спільний побут без романтичного підгрунтя та одностатеві пари.
Про це йдеться в дослідженні Вокс Україна.
У матеріалі згадується, що у відповідь такі проблеми, наприкінці 1980-х років у світі з’явилася можливість реєструвати партнерства, які не передбачають створення “традиційної” сім’ї. У різних країнах такі відносини мають назву реєстроване партнерство. (registered partnership), цивільний союз (civil union), фактичний шлюб (сommon-law marriage), домашнє партнерство (domestic partnership), життєве партнерство (life partnership) тощо. У Європі зазвичай використовують термін “реєстроване партнерство”, на відміну від північноамериканського “цивільного союзу”. Велика Британія використовує термін “цивільне партнерство”
Зазначається, що загалом цивільне (реєстроване) партнерство можна визначити як юридично оформлений союз двох осіб. Цей союз може бути як між особами однієї статі, так і у різностатевих пар, які перебувають у романтичних або партнерських відносинах (друзі, співмешканці, знайомі). Для ЛГБТК-пар цей механізм є кроком до юридичного оформлення та визнання їхніх стосунків у разі, коли укласти шлюб неможливо.
Наприклад, у Франції з 1999 року цивільні партнерства оформляються у вигляді “цивільного договору солідарності” (pacte civil de solidarité) і мають значне поширення серед різностатевих пар, так само як і в Нідерландах, які запровадили партнерства з 1998 року. Наразі близько 95% партнерств у Франції та 97% партнерств у Нідерландах укладаються між різностатевими партнерами, хоча у роки їхнього впровадження 42% партнерських союзів у Франції та 65% у Нідерландах були одностатевими.
Авторка матеріалу звернула увагу, що нині міжнародному рівні не існує єдиного  підходу до регулювання партнерств. Обсяг прав та обов’язків варіюється від країни до країни – від аналогічних до прав в офіційних шлюбах до обмежених лише фінансовими і майновими питаннями та статусом. Здебільшого учасники реєстрованого партнерства мають менший правовий захист, ніж партнери у шлюбі.
“В першу чергу це стосується майнових прав, питань успадкування. А також питань, які стосуються ситуації, коли людина хвора або потребує екстреного медичного втручання. Тобто всі права, які мають належати подружжю. Власне, законодавство про реєстровані партнерства має ці несправедливості усунути”, – розповіла в матеріалі адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Олена Луньова.
Першою у світі країною, яка запровадила реєстровані партнерства, була Данія – це сталося у 1989 році і стосувалося одностатевих пар (див. додаток, табл. 1). У 2012 році країна легалізувала одностатеві шлюби та відмовилася від інституту реєстрованих партнерств.
Наразі 79 країн та територій визнають одностатеві шлюби та/або цивільні партнерства.
За ставленням до цього питання країни світу можна поділити на чотири групи:

У 159 країнах та територіях визнаються лише традиційні шлюби між жінкою та чоловіком. Здебільшого це мусульманські країни Близького Сходу, Африки та Азії, а також пострадянські країни, зокрема Україна.
Укласти цивільне партнерство та традиційний шлюб можна у 14 країнах та територіях (наприклад, Бермудські острови).
Всі форми союзів – шлюби різно- та одностатеві та цивільні партнерства– можна укласти у 44 країнах та територіях.
Лише шлюби як для різностатевих, так і для одностатевих пар дозволені у 19 країнах та територіях. Плюс 2 окремі території Королівства Нідерланди – Кюрасао та Сінт-Мартен – визнають одностатеві шлюби, укладені за кордоном.

У тексті зазначається Європа має найбільшу частку країн, у яких запроваджено одностатеві союзи (шлюби і цивільні партнерства) – 64% (35 із 55 країн). За нею йдуть Північна та Південна Америки (46%) та Океанія (33%). Серед країн Африки та Азії таких лише 9% та 4% відповідно.
Частина країн спочатку дозволяли цивільне партнерство, а потім залишили законодавчу можливість укладання лише шлюбів для всіх пар незалежно від статті, за прикладом Данії. Зокрема, це скандинавські країни (Швеція, Фінляндія, Норвегія), Німеччина та Ірландія. Частина європейських країн залишила опцію вибору між шлюбом та реєстрованими партнерствами, зокрема Великобританія, Австрія, Бельгія, Іспанія тощо.
З-поміж країн Європейського Союзу законодавчо не закріплені ані реєстровані партнерства, ані одностатеві шлюби у таких країнах як Болгарія, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Словаччина, оскільки в їхніх конституціях та кодексах прямо прописано, що шлюб укладається між чоловіком і жінкою. Латвія, Литва, Словаччина та Румунія робили спроби ухвалення законів про цивільні партнерства у 2019-2022 роках, однак їх не фіналізували.
За останні 10 років в Україні значно покращилося ставлення до прав ЛГБТК+, зокрема що стосується  їхнього права на юридичне оформлення відносин.
Згідно з дослідженням Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, напередодні повномасштабного вторгнення Росії суттєво зменшилася частка респондентів, які в жодному разі не хотіли надавати право одностатевим парам на реєстрацію стосунків – з 59% у 2013 році до 36% у 2022 році (рис. 4). Частка респондентів, які вважали, що таке право має надаватися, виросла с 15% до 27%. При цьому найбільшу підтримку розширенню прав для ЛГБТК+ надає молодь у віці 18-34 років: у 2013 році 17% молоді висловлювались за, а у 2022 році частка виросла до 58%.

Синод ПЦУ розкритикував законопроєкт про цивільні партнерства

“Отже, українське суспільство стало відкритішим до питання надання рівних прав та можливостей ЛГБТК-парам, хоча й досі залишаються громадяни з вкрай радикальними поглядами. При цьому, наразі важливішим є саме термін, який застосовується для визначення стосунків одностатевих пар: українцям простіше сприйняти поняття “партнерство” без романтичних, традиційно-сімейних та релігійних конотацій, притаманних терміну “шлюб” , – підсумували у дослідженні.
Як повідомлялося, одностатева пара хлопців подала заявку на шлюб у застосунку “Дія”. Віталій Царюк та Віктор Назаренко очікували, що їм прийде відмова через заборону одностатевих шлюбів в Україні, як, зрештою, і сталося, але сказали, що їм “хотілося трохи відчути себе рівноцінними людьми”.
Нагадаємо, в серпні 2022 року президент Володимир Зеленський відповів на петицію, в якій пропонується легалізувати в Україні одностатеві шлюби. Він звернувся до прем’єр-міністра з проханням розглянути порушене питання та поінформувати про відповідні результати.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.

The post Цивільні партнерства як альтернатива “традиційним шлюбам”: який досвід мали світові країни та яке ставлення до таких союзів в Україні appeared first on Прямий.